Рішення № 102204967, 17.12.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11105/21

Провадження № 2/750/2476/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченко А.С.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

прокурорів – Косенка О.Д., Бабича Є.А.,

представників відповідача – Біркун Т.М., Устименко І.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про стягнення моральної шкоди,

третя особа - Чернігівська окружна прокуратура,

в с т а н о в и в:

30 вересня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з позовом до Чернігівської обласної прокуратури та Чернігівської окружної прокуратури про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 151168 грн.

Обґрунтовано позов тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2014 року з ОСОБА_2 на користь позивача було стягнуто борг в сумі 45000 грн. На виконання вказаного рішення суду стягувачу видано виконавчий лист, який останнім було пред`явлено для примусового виконання до органів державної виконавчої служби. Оскільки боржник не виконував рішення суду, у квітні 2019 року позивач звернувся з повідомленням до Чернігівської місцевої прокуратури про вчинення кримінального правопорушення. Вказані відомості були внесені до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019271010000160 від 25.04.2019 та проведення досудового розслідування доручено Чернігівському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. Позивач у своєму позові зазначає, що досудовим слідством було зібрано достатньо доказів умисного ухилення боржника від виконання рішення суду, проте, постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 07 липня 2020 року було закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України. ОСОБА_1 не погодився з постановою слідчого про закриття кримінального провадження і звернувся зі скаргою до суду. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.01.2021 у справі № 750/11704/20 скаргу ОСОБА_1 було задоволено та скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження. 18 січня 2021 року позивач направив слідчому клопотання про вчинення відповідних слідчих (розшукових) дій, яке було задоволено в повному обсязі, але тривалий час слідчим не було вчинено жодної процесуальної дії. Враховуючи бездіяльність слідчого Водолагін С.М. звернувся з клопотанням, в якому просив прокурора встановити слідчому процесуальний строк в два місяці для підготовки, оголошення та вручення боржнику повідомлення про вчинення ним кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України. У задоволенні клопотання позивача, в частині встановлення слідчому процесуальних строків, прокурором було відмовлено, оскільки ним не встановлено достатніх доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення жодній особі. Вважаючи постанову прокурора не обгрунтованою, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідною скаргою. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.04.2021 у справі № 750/11704/20 постанову прокурора в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 12.04.2021 скасовано.

У подальшому 07.06.2021 слідчим було задоволено клопотання позивача про оголошення та вручення громадянину ОСОБА_2 повідомлення про підозру про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України, але така процесуальна дія вчинена не була. Також, постановою слідчого від 29.04.2021 в черговий раз закрито кримінальне провадження № 42019271010000160. Вказана постанова була оскаржена ОСОБА_1 і скасована ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2021 у справі № 750/3927/21.

Після скасування постанови про закриття кримінального провадження, 18.06.2021 позивач звернувся до прокурора із заявою, в якій просив останнього звернутися до слідчого судді із відповідним клопотанням для продовження строків досудового розслідування. На вказане звернення ОСОБА_1 отримав відмову, яка була обгрунтована тим, що звернення про продовження строку після його спливу є безпідставним.

Остаточно 22.09.2021 слідчим СВ Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

Як зазначає позивач, внаслідок тривалої протиправної бездіяльність службових осіб Чернігівської обласної прокуратури йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 151168 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, ухвалою суду від 08.11.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, за клопотанням позивача залучено до участі в справі в якості належного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, виключено зі складу відповідачів Чернігівську окружну прокуратуру та замінено її статус на третю особу.

Представник Чернігівської обласної прокуратури надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необгрунтованість. У відзиві зазначено, що за час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019271010000160 від 25.04.2019 клопотання позивача про проведення слідчих дій та прийняття рішень були розглянуті з наданням відповідей у передбачені законом строки. Ухвалами слідчих суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.01.2021, від 28.04.2021 та від 11.06.2021 постанови слідчого про закриття кримінального провадження скасовувались наслідок їх процесуальних недоліків або неналежної вмотивованості. У жодному з рішень суд не оцінював зібрані у кримінальному провадженні докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для повідомлення особі про підозру, висновків про необхідність прийняття слідчим такого рішення суд не робив. Постановою слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області від 22.09.2021 вказане вище кримінальне провадження закрите на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування і вказана постанова слідчого не оскаржувалась, не скасовувалась та є чинною.

Крім того, позивачем не надано доказів про те, що діями чи бездіяльністю службових осіб Чернігівської окружної прокуратури йому було заподіяно моральну шкоду, не наведено конкретних і суттєвих обставин в чому саме виражається завдана моральна шкода, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, які б полягали у фізичному або душевному болю, погіршенні здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації, не доведено зв`язок вказаних факторів з можливими неправомірними діями органів прокуратури та наявності інших складових, які підлягають доказуванню у суді.

Представник Чернігівської окружної прокуратури також надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що до матеріалів справи не надано жодного рішення суду, яке б свідчило про незаконність дій прокуратури і вимоги позивача про завдання йому моральної шкоди не підтверджені жодними доказами.

Позивач надіслав до суду відповіді на відзиви Чернігівської обласної прокуратури та Чернігівської окружної прокуратури, в яких зазначив, що у відзивах на позовні заяви не заперечується факт протиправної бездіяльності службових осіб щодо належного та ефективного проведення досудового розслідування в розумні строки та не оспорюється розмір моральної шкоди, заявлений у позовній заяві.

17.11.2021 представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що управління не повинно нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії чи бездіяльність посадових та службових органів державної влади. Головне управління є юридичною особою публічного права і несе відповідальність виключно за своїми зобов`язаннями, як це передбачено ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України. Крім того, у відзиві зазначено, що Головне управління не є розпорядником коштів Державного бюджету України та не веде єдиний казначейський рахунок.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, представник управління зазначає, що позивачем не доведена вина та незаконність дій відповідача. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили. Проте, в матеріалах справи відсутнє рішення суду щодо визнання незаконними дій або бездіяльності Головного управління Казначейської служби або органу прокуратури. Ухвали слідчих суддів про скасування постанов органу прокуратури та слідчого органу поліції не є підставами для відшкодування моральної шкоди. Також позивачем не надано належних доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та моральними стражданнями позивача.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити. Також позивач пояснив, що завдана йому моральна шкода полягає в тому, що він є особою з інвалідністю другої групи, за висновком Чернігівської обласної медико-соціальної експертної комісії від 03.03.2010 йому протипоказані психоемоційні перевантаження. З 2014 року не виконується судове рішення про стягнення коштів, винесене на його користь, при цьому у боржника була реальна можливість виконати судове рішення, так як згідно податкової декларації платника податків дохід відповідача, який був зареєстрований як фізична особа – підприємець, склав 616189 грн. 52 коп. Крім того, в день ухвалення судового рішення боржник відчужив належне йому майно, а саме гараж. Кримінальне провадження було відкрито, орган досудового розслідування та прокуратура, що здійснювала нагляд, допустили бездіяльність, внаслідок якої строки досудового розслідування закінчилися і кримінальне провадження було закрито. Упродовж усього часу з моменту реєстрації повідомлення про злочин, позивач вимушений був постійно контролювати роботу слідчих, звертався з клопотаннями до слідчого, прокурора, зі скаргами до слідчого судді на незаконні процесуальні рішення, що завдало йому великих психоемоційних перенапружень, що йому протипоказано за станом здоров`я, тобто було порушено звичайний спосіб його життя і всі зусилля зведені нанівець.

Представники відповідачів – Чернігівської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Також представник Чернігівської обласної прокуратури у судовому засіданні заперечував щодо розміру моральної шкоди, визначеному позивачем, посилаючись на його необґрунтованість.

Представник третьої особи - Чернігівської окружної прокуратури у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, матеріали кримінального провадження № 42019271010000160 від 25.04.2019 та матеріали наглядового провадження № 42019271010000160 від 24.04.2019, суд встановив наступне.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2014 року з ОСОБА_2 на користь позивача було стягнуто борг в сумі 45000 грн.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань, 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом умисного невиконання рішення суду. Вказані відомості були внесені до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019271010000160 від 25.04.2019 та проведення досудового розслідування було доручено Чернігівському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (а.с. 9).

Відповідно до постанови прокурора Чернігівської місцевої прокуратури Іллюшко А.О. від 04 жовтня 2019 року та від 11 серпня 2020 року, відмовлено в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Відмова прокурора мотивована тим, що на час розгляду клопотання у ході досудового розслідування у кримінальному провадження №42019271010000160 не встановлено жодного з випадків, передбачених ст. 276 КПК України, для вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (а.с. 10, 12).

Також, постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області лейтенанта поліції Бурлаки Є.М. від 09 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, у зв`язку із тим, що досудовим розслідуванням виконуються всі необхідні слідчі дії, проте, не встановлено всіх обставин умисного невиконання рішення суду ОСОБА_2 (а.с. 11).

16 квітня 2020 року слідчий СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області Бурлака Є.М. звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова з клопотанням, погодженим з прокурором про продовження строку досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні до 25.10.2020. Клопотання обгрунтовано необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій для всебічного, повного та об`єктивного розслідування у кримінальному провадженні та отримання даних, що можуть бути використані як докази в суді.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.04.2021 клопотання слідчого задоволено, продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019271010000160 на шість місяців, встановлено строк дії ухвали до 25 жовтня 2020 року.

Не зважаючи на ухвалу слідчого судді від 21.04.2021 про продовження строку досудового розслідування до 25.10.2020, постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області лейтенанта поліції Кріпака Д.О. від 07 липня 2020 року кримінальне провадження № 42019271010000160 від 25.04.2019 закрито у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування кримінального правопорушення (а.с. 14).

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.01.2021 постанову слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області лейтенанта поліції Кріпака Д.О. від 07 липня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42019271010000160 від 25.04.2019 – скасовано (а.с. 15-16).

18.01.2021 ОСОБА_1 в черговий раз звернувся до слідчого з клопотанням про оголошення та вручення боржнику підозри про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 17).

Листом слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області Кріпака Д.О. було повідомлено, що клопотання ОСОБА_1 № 12 від 18.01.2021 задоволено в повному обсязі та про результати розслідування буде повідомлено додатково (а.с. 19).

Проте, як пояснив у судовому засіданні позивач, тривалий час слідчим не було вчинено жодної процесуальної дії.

Постановою прокурора Чернігівської місцевої прокуратури Галенко Р.В. від 12.04.2021 клопотання ОСОБА_1 в частині звернення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019271010000160 задоволено, в іншій частині клопотання ОСОБА_1 щодо встановлення слідчому процесуальних строків для підготовки, оголошення та вручення ОСОБА_2 повідомлення про підозру відмовлено враховуючи, що у кримінальному провадженні проводяться всі необхідні слідчі дії і на даний час не встановлено достатніх доказів для оголошення повідомлення про підозру ОСОБА_2 (а.с. 20).

В черговий раз постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області лейтенанта поліції Кріпака Д.О. від 29.04.2021 було закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, але вказана постанова слідчого була скасована ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2021.

За наполяганням позивача слідчий СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області Кріпак Д.О. 12.04.2021 звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова з черговим клопотанням, погодженим з прокурором, про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019271010000160 ще на шість місяців. Клопотання обгрунтовано необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій для всебічного, повного та об`єктивного розслідування у кримінальному провадженні та отримання даних, що можуть бути використані як докази в суді.

Проте, ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2021 року у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування, відмовлено. Ухвалу мотивовано тим, що зважаючи на бездіяльність слідчого та відсутність контролю ходу розслідування з боку процесуального прокурора, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання не містило наміру продовження проведення процесуальних дій для всебічного, повного та об`єктивного розслідування у кримінальному провадженні у визначені законом строки.

22 вересня 2021 року слідчим СВ Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області винесено останню постанову про закриття кримінального провадження №42019271010000160 від 25.04.2019, у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що слідчий та прокурор, який здійснював нагляд, фактично самоусунулись від виконання покладених на них обов`язків і лише чекали на закінчення строків досудового розслідування, аби остаточно закрити кримінальне провадження за строками.

Їх дії взагалі не були спрямовані на належне досудове розслідування і прийняті процесуальні рішення суперечили одне одному, а в результаті всі зусилля позивача, спрямовані на спонукання правоохоронних органів до належного розслідування відкритого за його заявою кримінального провадження, зведені нанівець, рішення суду залишається не виконаним, особу, що ухилилася від виконання судового рішення, до відповідальності не притягнуто.

У статті 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно частини першої статті 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої, абзацу другого частини третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Аналіз положень статей 11, 23 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року по справі № 638/17962/15 (провадження № 61-9574св20) зазначено, що «за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкодицими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц (провадження № 61-5805св20) зазначено, що «ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France);

$ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови. […] Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19 (провадження № 61-1452св21) зазначено, що «відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); параграф 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Оцинивши наявні у справі докази та пояснення позивача, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок винесення незаконних рішень, тривалою бездіяльністю посадових осіб, пов`язаною з невиконанням своїх обов`язків.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи прокурора та його посилання на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень, внаслідок чого закінчилися строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, відкритому за заявою позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року по справі № 200/8310/18 (провадження № 61-14033св20) зазначено, що «відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає доведеними обставини щодо надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019271010000160, прийняття необґрунтованих постанов про закриття вказаного кримінального провадження, які неодноразово скасовувалися судом, і в результаті таких дій остаточно закрито кримінальне провадження за закінченням строків досудового розслідування. Систематичність наведених дій та надмірна тривалість кримінального провадження здатні призвести до моральних страждань особи.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Тому з урахування установлених судом обставин справи, суд вважає доведеним заподіяння позивачу моральної шкоди, що зумовлено тривалою невизначеністю правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, а також, зважаючи на вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд стягує на користь позивача 25 000 грн. компенсації моральної шкоди з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Чернігівської обласної прокуратури (місцезнаходження: вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи - 02910114), Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (місцезнаходження: вул. Реміснича, 27, м. Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи - 37972475) про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 25000 грн. (двадцять п`ять тисяч грн.) у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь держави 908 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.12.2021.

Суддя