Рішення № 102201595, 23.12.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7249/20

пр.№ 2/464/592/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Тімченко О.В.

справа № 464/7249/20

учасники справи:

позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»

відповідач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

вимоги: стягнення боргу за послуги з централізованого опалення

представники учасників справи:

представники позивача: Голощук В.І., Бокало Т.А.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства із позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за уточнений період з 01 березня 2017 року по 30 квітня 2019 року за послуги з централізованого опалення в розмірі 5706,97 грн, інфляційних нарахувань – 1054,48 грн та 3 % річних – 291,92 грн, а разом 7053,37 грн, покликаючись на неналежне виконання зобов`язань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Ухвалою суду від 08 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачами заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

За приписами ч.6 ст.279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.4 ст.10 ЦПК України).

Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру проваджень у судових органах у контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право керуватися міркуваннями ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про проведення публічного розгляду справи

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Наведене викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, від 14 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, а тому, зважаючи на відсутності необхідності виклику сторін для надання пояснень з огляду на обставини справи, у клопотанні про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін слід відмовити. Клопотання не обґрунтовано необхідністю учасників справи бути присутніми у судовому засіданні з розгляду справи щодо стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, адже всі доводи та заперечення вправі викласти у письмовому вигляді, що ними і зроблено. Сторонами реалізовано права на висловлення своїх аргументів щодо доводів чи заперечень іншої сторони.

Відповідачі не погоджуються на стягнення заборгованості у заявленому розмірі. Вважають, що між сторонами відсутні юридичні правовідносини (договір) та позивачем не надаються послуги з централізованого опалення. Відповідачі просять застосувати строк позовної давності. Указане викладено у відзиві на позов.

Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, а відповідачі – запереченнями.

Клопотання відповідачів про витребування статуту ЛМКП «Львівтеплоенерго», матеріалів кримінального провадження з ВП № 2 Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області всупереч ч.2 ст.84 ЦПК України не містить вжитих заходів для отриманих цих доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та причини неможливості самостійного отримання цих доказів. Тому на підставі ч.4 ст.183 ЦПК України клопотання про витребування доказів підлягає поверненню відповідачам без розгляду. Суд ураховує, що позивачем у добровільному порядку надано статуту ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Мотиви та висновки суду

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , де і зареєстроване їх місце проживання. Указане підтверджується довідкою з місця проживання від 15 березня 2019 року за № 442, відомостями органу реєстрації від 24 та 28 грудня 2021 року.

Про актуальність даних свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 грудня 2021 року за № 292220258.

Позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» за вказаною адресою надаються послуги з централізованого опалення, що підтверджується: актами про включення системи теплопостачання від 13 жовтня 2016 року, 12 жовтня 2017 року, 23 жовтня 2018 року, інформацією щодо показів будинкового лічильника теплової енергії та розрахунок кількості теплової енергії, спожитої на потреби опалення та гарячого водопостачання будинку за період з березня 2017 року по квітень 2020 року, інформацією щодо показів квартирного лічильника теплової енергії та обсяг споживання за період з березня 2017 року по квітень 2020 року; документами про встановлення будинкового/квартирного лічильників з повіркою засобів вимірювальної техніки. Підстав сумніватися у достовірності таких письмових доказів не встановлено.

Між сторонами виникли правовідносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води, що регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України, Житловим кодексом УРСР, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ст.ст.319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у відповідній редакції).

Відповідно п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживачі зобов`язані оплачувати за надані житлово-комунальні послуги.

Також за положеннями ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Виходячи з приписів ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи даний позов, суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц, якою зроблено наступні висновки.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України.

Наведене спростовує аргументи відповідачів щодо відсутності письмово оформлених договірних відносин як підставу звільнення від оплати комунальних послуг з централізованого опалення.

Твердження відповідачів щодо ненадання позивачем послуг саме з централізованого опалення спростовується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, за якими централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири. Надання позивачем послуг з теплопостачання до будинку відповідачами не оспорюється.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 01 червня 2018 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 464/7683/17 між сторонами у позові про зобов`язання здійснити перерахунок нарахувань з 01 жовтня 2016 року (судом аналізувався розрахунок станом на грудень 2017 року), виходячи з об`ємів фактично наданих послуг та зарахування надмірно сплачених коштів, з покликанням на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, Методики розрахунку кількості теплоти спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359, відмовлено.

Даним рішенням установлено, шо відповідно до Закону України «Про теплопостачання» ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією, суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансі ЛКП «Старий Сихів» та ним обслуговується. У вказаному будинку встановлений загальнобудинковий прилад обліку теплової енергії і частина квартир у будинку обладнана квартирними приладами обліку теплової енергії. Квартира АДРЕСА_3 обладнана квартирним приладом обліку теплової енергії. За наявності різниці між показами загальнобудинкового приладу обліку тепла і сумою всіх показів індивідуальних теплолічильників у квартирах споживачів, вбачається наявність тепловтрат розподільчими мережами системи опалення будинку, тобто факту споживання теплової енергії в місцях загального користування, а відтак з огляду на ст.19 Закону України «Про теплопостачання» та ст.ст.20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відсутні підстави для здійснення перерахунку за послуги з центрального опалення із врахуванням споживання теплової енергії в місцях загального користування. У даному будинку установлений ІТП, що є автоматизованою модульною установкою, яка передає теплову енергію від зовнішніх теплових мереж (котельної) до системи опалення, гарячого водопостачання та вентиляції житлової будівлі, та, з врахуванням того, що до функцій даного пристрою не входить вироблення теплової енергії, а навпаки, споживання тако (покликання щодо обладнання індивідуальним тепловим пунктом (ІТП) з відсутністю централізованого постачання опалення не підтверджені). Оскільки балансоутримувачем будинку є ЛКП «Старий Сихів», а самі співвласники квартир вказаного будинку не є управителями такого, Об`єднання співвласників у будинку не створено, відповідно договору про купівлю-продаж із теплопостачальною організацією не укладено, а відтак відсутні підстави для застосування для мешканців будинку тарифу на послуги з центрального опалення, які підприємство надає населенню, для управителів багатоквартирних будинків.

За вимогами ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд ураховує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, що передбаченост.129 Конституції України та ст.18 ЦПК України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Наявність обставин, які б зумовлювали зміни в організації централізованого опалення, після рішення суду відсутні. Хибними є твердження відповідачів щодо ухвалення рішення у цивільній справі не за правилами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, адже такий введений в дію 01 травня 2019 року, що не охоплюється періодом заявленої у даній справі заборгованості – 30 квітня 2019 року.

Також наданий відповідачами експертний висновок щодо функціонування систем опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_2 , складений к.т.н, доцентом кафедри Національного університету «Львівська політехніка» Кравець Т.Ю. без дати не є належним та достатнім доказом, який би свідчив про безпідставність вимог позивача.

Згідно з розрахунком позивача за спірною адресою за період з 01 березня 2017 року по 30 квітня 2019 року утворилася заборгованість, яка складається з наступного: 5706,97 грн – послуги з централізованого опалення; 1054,48 грн - інфляційні нарахування; 291,92 грн – 3 % річних.

Відповідачами з наданням обґрунтованих заперечень та доказів указаний розрахунок не спростовано, що є їх процесуальним обов`язковим згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України, а відтак такий приймається судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Докази ненадання чи неналежного надання житлового-комунальних послуг з централізованого опалення у матеріалах справи відсутні.

Доводи відповідачів про те, що позивачем порушено строк позовної давності суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст.ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу і позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судовий наказ відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

У відповідності до ст.258 ЦПК України судовий наказ є одним із видів судових рішень.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 09 серпня 2019 року судовий наказ Сихівського районного суду м. Львова від 23 липня 2019 року по справі № 464/3629/19, яким стягнуто: заборгованість у розмірі 5706,97 грн, 1054,48 грн – інфляційних нарахувань, 291,92 грн – 3 % річних, 192,10 грн – судових витрат по сплаті судового збору, було скасовано. Саме з цього часу й розпочався новий перебіг строку позовної давності. На момент винесення судового наказу строк позовної давності не був пропущеним.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2020 року строк позовної давності пропущено не було.

Ураховуючи те, що судовий захист право кредитора (виконавця послуг) на стягнення грошових коштів може бути реалізовано у позовному провадженні або шляхом видачі судового наказу, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг позовної давності.

Заяву відповідачів про виклик свідка ОСОБА_3 слід відхилити, адже не доведено, що показання такого є належним та допустимим, як це передбачено ст.ст.77, 78 ЦПК України, доказом. Указана інформація не може ані спростувати, ані підтвердити обставини, що підлягають доказуванню у даній справі про стягнення заборгованості.

Наведені законодавчі положення та обставини справи свідчать, що відповідачі мають зобов`язання перед позивачем по оплаті житлово-комунальних платежів і зазначене ними не спростовано. З урахуванням несплати відповідачами житлово-комунальних послуг з них на користь позивача в солідарному порядку (ст.541 ЦК України) підлягають до стягнення 7053,37 грн. Порушене відповідачами цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі. У матеріалах справи відсутні відомості, що б спростовували даний висновок суду.

Судові витрати

У порядку ст.141 ЦПК України на відповідачів слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 2270,00 грн судового збору (по 1051,00 грн з кожного).

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» за період з 01 березня 2017 року по 30 квітня 2019 року заборгованість за послуги з централізованого опалення у сумі 5706,97 грн, інфляційних втрат в сумі 1054,48 грн, 3% річних в сумі 291,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» по 1051,00 грн судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код за ЄДРПОУ 05506460, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4

Повне судове рішення складено 23 грудня 2021 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО