Ухвала суду № 102201202, 24.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/16653/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., перевіривши обставини усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

02.12.2021 адвокат Салашний М.О., здійснюючи представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у меншому розмірі, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов`язати відповідача виплатити позивачу таку допомогу у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказами поважності причин його пропуску.

У встановлений судом строк представник позивача надіслав до суду заяву від 20.12.2021 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що Мацюцький намагався захистити своє право в позасудовому порядку шляхом звернення до відповідача із заявою про перерахунок сподіваючись на те, що Центр буде виконувати постанову Верховного Суду у справі №440/2722/20. Проте лише коли отримав листа №М-4361/9-2 від 23.11.2021 від Центру дізнався про порушення свого права на належний розмір щорічної допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки. Крім цього зазначив, що отримавши у квітні 2020 року грошову допомогу до 5 травня у сумі 1390,00 грн, позивач не міг дізнатися про порушення своїх прав, оскільки йому невідомо було, що ці кошти є саме щорічною грошовою допомогою до 5 травня 2020 року.

З`ясовуючи питання наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд звертає увагу на таке.

Усуваючи недоліки позову в частині обґрунтування поважності причин пропуску строку, представник позивача у своїй заяві стверджує, що позивач дізнався про порушення свого права лише після отримання листа Центру №М-4361/9-2 від 23.11.2021, позаяк походження коштів, які він отримував на картковий рахунок, йому невідоме.

Надаючи оцінку відповідним доводам позивача, суд перш за все виходить із суті закладеної законодавцем в ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У зв`язку з цим слід зазначити, що диспозиція вищенаведеної норми процесуального закону містить у собі дві умови обізнаності особи про факт порушення своїх прав, свобод чи інтересів - суб`єктивну (коли особа дізналася) та об`єктивну (коли особа повинна була дізнатися). І врахуванню, при вирішенні питання щодо дотримання строку в порядку ч. 2 ст. 122 Кодексу, підлягає лише та обставина, яка передує іншій, як умова запобігання будь-яким спекуляціям з цього приводу.

Тож з урахуванням суті закону твердження про необізнаність з фактом порушення прав з боку Центру суд визнає таким, що не пов`язане з об`єктивними обставинами існування факту порушеного права особи, за захистом якого та звертається до суду з позовом.

Протиправність будь-якого рішення - це об`єктивна річ, яка існує незалежно від усвідомлення цієї протиправності особою.

Та обставина, що порушення свого права позивач усвідомив лише після отримання листа, не спростовує висновок суду щодо пропуску строку звернення, оскільки порушення права (якщо таке було) існувало об`єктивно і до листа. Позивач об`єктивно не міг не знати про заниження виплат, оскільки їх отримувачем є він сам.

Тож фактично позов вмотивовано лише суб`єктивним уявленням позивача про момент порушення його права, яке той пов`язує із самоусвідомленням проблеми після отримання ним додаткової інформації. Таке уявлення формується та існує лише у свідомості позивача, а тому ніякого зв`язку з об`єктивними обставинами воно не має і не може мати. При цьому обставини отримання ним листа від Центру на строк звернення ніякого впливу не мають, оскільки фактичні обставини справи ніяким чином не змінилися.

Це у свою чергу свідчить про відсутність об`єктивних поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом. Це насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Підстави вказані у заяві представника позивача від 20.12.2021 суд визнає неповажними.

З урахуванням викладеного, оскільки стороною позивача не надано до суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині вимог, які стосуються 2020 року, то наявні правові підстави, встановлені частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, для повернення позовної заяви у цій частині вимог заявнику.

З урахуванням з`ясованих обставин, керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути заявнику у частині вимог, що стосуються виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Є.Б. Супрун