Рішення № 102200059, 13.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15480/21

провадження № П/380/15680/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача: Олексів Н.М.,

представника відповідача: Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові, в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «РосанПак» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «РосанПак» (місцезнаходження: вул.Львівська бічна, 3, с.Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, 81130; ЄДРПОУ: 22412950) звернулося з позовною заявою до Державної податкової служби України (місцезнаходження: Львівська площа, 8, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ: 43005393), в якій просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, видану Державною податковою службою України Товариству з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «РосанПак» за № 2223/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 02.06.2021.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказує на невідповідність висновку, викладеному в індивідуальній податковій консультації щодо обов`язку підприємства сплачувати податкові зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за місцем розташування об`єктів оподаткування, зокрема, орендованих складів, нормам чинного законодавства, пп. 14.1.30 ст.14, пп. 168.4 ст.168 Податкового кодексу України, оскільки такі не вважаються відокремленими підрозділами для сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

10.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначає, що висновки, викладені в індивідуальній податковій консультації ґрунтуються на нормах чинного законодавства, так як платник податку зобов`язаний сплачувати податок з доходів фізичних до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) власних або орендованих приміщень, в яких працюють наймані працівники такого суб`єкта господарювання, незважаючи на відсутність у такого суб`єкта господарювання відокремлених структурних підрозділів.

Протокольною ухвалою суду від 22.11.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

22.11.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій повторно викладені обґрунтування позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

19.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «РосанПак» звернулося до ДПС України зі зверненням з метою отримання індивідуальної податкової консультації з наступних питань:

- до якого бюджету (за своїм основним місцем обліку чи за місцем знаходження структурних підрозділів) ТзОВ СП «РосанПак» повинно сплачувати податок на доходи фізичних осіб, нарахований та утриманий із заробітної плати найманих працівників, які працюють у структурних підрозділах Товариства, які територіально розташовані не за його місцезнаходженням (основним місцем обліку)?

- чи зобов`язано ТзОВ СП «РосанПак» ставати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючих органах за місцем розташування своїх структурних підрозділів, які територіально розташовані не за місцезнаходженням (основним місцем обліку) Товариства?

10.06.2021 позивач отримав від відповідача індивідуальну податкову консультацію за №2223/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 02.06.2021, у якій вказав, що якщо платник податку має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) в різних регіонах (районах), в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку зобов`язаний стати на облік як платник окремих видів податків та перераховувати податок на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких приміщень (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби. Якщо платник податків має об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадить діяльність на території адміністративно-територіальних одиниць відмінних від основного місця обліку, то він зобов`язаний стати на облік за місцем розташування таких об`єктів (неосновне місце обліку) у відповідних контролюючих органах шляхом подання заяви за ф. №17-ОПП або повідомлення за ф. №20-ОПП.

Позивач, вважаючи індивідуальну податкову консультацію такою, що суперечить нормам податкового законодавства, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Відповідно до підпункту 19-1.1.28 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового Кодексу України (далі ПК України), зокрема до функцій контролюючих органів відноситься надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого, покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі ПК України) визначено, що податкова консультація це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Водночас, індивідуальною податковою консультацією, виходячи із положень підпункту 14.1.172-1 ПК України, є роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

За змістом пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства (п.52.3 ст. 52 ПК України).

Таким чином, з наведених норм слідує, що податкова консультація повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства, і у випадку, коли така консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, податковий орган зобов`язаний надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Згідно з пунктом 53.2 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):

1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування;

4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отримання позивачем згідно чинного законодавства України індивідуальної податкової консультації є юридично значимим для підприємства, оскільки безпосередньо впливає на його права та інтереси в сфері оподаткування.

Спеціальним законодавством визначено порядок оскарження податкової консультації, яким чітко визначено, що у випадку суперечностей нормам або змісту відповідного податку вона підлягає скасуванню.

Так, судом встановлено, що індивідуальна податкова консультація від 02.06.2021 року №2223/ІПК799-00-04-03-03-06, надана ТзОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «РосанПак» відповідає вищезазначеним вимогам ст.52 ПК України, щодо форми, змісту та порядку її надання.

Стосовно питань, порушених в індивідуальній податковій консультації від 02.06.2021 року №2223/ІПК/99-00-04-03-03-06 та відповідності висновків, що в ній викладені вимогам чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 55 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

При цьому господарські організації мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

За змістом ст.64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Згідно з пп. 168.4.1., 168.4.2. п.168.4 ст. 168 ПК України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ).

У разі прийняття рішення про створення відокремленого підрозділу юридична особа повідомляє про це контролюючі органи за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням таких новостворених підрозділів у встановленому порядку;

Відповідно до пп. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПК України суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов`язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Згідно з ч.2 ст. 64 Бюджетного кодексу України податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного абзацом п`ятим цієї частини статті), який сплачується (перераховується): податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Взяття на облік за неосновним місцем обліку платника податків відбувається відповідно до вимог Розділу VII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588).

За приписами пунктів 7.1.-7.2. Порядку №1588, якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов`язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов`язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов`язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов`язані з оподаткуванням, подати до відповідного контролюючого органу заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП (додаток 9). Дані заяви про взяття на облік за неосновним місцем обліку вносяться до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.

Зазначені вище положення підтверджуються також п. 63.3 ст. 63 ПК України, який передбачає, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, безвідносно до набуття ними статусу відокремлених структурних підрозділів в розумінні пп.14.1.30 ст.14 ПК України.

При цьому, як зазначається представником позивача, створені ТзОВ СП «РосанПак» регіональні склади діють як структурні підрозділи Департаменту продажу Товариства за місцезнаходженням (розташуванням) на іншій території, ніж саме Товариство. Водночас, такі не є відокремленими підрозділами, однак на них працюють наймані працівники, згідно переліку посад та кількості штатних одиниць, визначених штатним розписом Товариства, які отримують заробітну плату. Регіональні склади діють на підставі «Положення про склад готової продукції ТзОВ СП «РосанПак» поза місцем знаходження Товариства».

В контексті зазначеного, закономірним є висновок щодо обов`язку платника податку сплачувати податок з доходів фізичних осіб до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) власних або орендованих приміщень, в яких працюють наймані працівники такого суб`єкта господарювання, незважаючи на відсутність у такого суб`єкта господарювання відокремлених структурних підрозділів.

У зв`язку з вищевикладеним, твердження представника позивача щодо відсутності обов`язку ставати на облік за неосновним місцем обліку є помилковими та безпідставними, так як норми законодавства встановлюють обов`язок стати на облік за неосновним місцем обліку, в даному випадку за адресою орендованих приміщень, де здійснюється діяльність, таким чином, висновки викладені в індивідуальній податковій консультації ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2021.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна