Рішення № 102197378, 23.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 р. Справа№200/13997/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розлянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що має статус ветерана війни – учасника війни та відповідне право на пільги. У липні ОСОБА_1 звернулась до відповідача з питань надання їй 50-процентної знижки відповідно до Закону №3551. Однак, з відповіді відповідача вбачалось, що позивачці було відмовлено в наданні пільг з оплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом у зв`язку з тим, що розмір доходу перевищує встановлену межу. Позивач зазначає, що Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 № 12-р/2018у справі № 1-6/2018 (2791/15) зробив висновок про те, що надання пільг особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не має залежати від матеріального становища їхніх сімей, та не повинно обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/13997/21. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.

17 листопада 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов віздив на позовну заяву, відповідно до якої відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зокрема, зазначивши, що згідно довідки про доходи від 09.08.2021 року №1102 ОСОБА_1 отримала загальну суму доходу за період з 01.02.2021 року по 31.07.2021 року в сумі 85932,21 грн. Її чоловік ОСОБА_2 , згідно довідки від 11.08.2021 року № 00000000737, за період з 01.02.2021 року по 31.07.2021 року, отримав дохід 235354,94 грн. тобто в сумі сукупний дохід родини в розрахунку на одну особу перевищив величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, перебуває на обліку в ЄДАР осіб, які мають право на пільги, як учасник війни, відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради 08.02.2021 року.

У липні 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання їй письмової інформації як учаснику війни з питання позбавлення пільг.

За наслідком розгляду заяви позивача, відповідачем відмовлено у наданні пільг з оплати комунальних послуг за користування житлом, паливом та скрапленим газом у зв`язку з тим, що розмір доходу перевищує встановлену межу, відповідно до повідомлення від 01 серпня 2021 року.

Вважаючи відмову у наданні пільг на оплату житлово-комунальних послуг протиправною, позивач звернулась до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3551-XII), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 14 вказаного Закону визначені пільги учасникам війни.

Так, відповідно до 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону N 3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

У відповідності до частини третьої статті 14 Закону № 3551-XII площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що учасникам війни надаються відповідні пільги на житло.

Однак, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII статтю 14 Закону № 3551 було доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018 частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Так, Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 № 12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону N 3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п`ятоїстатті 17 Конституції України.

Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першоюстатті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятоюстатті 17 Конституції Українив поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону N 3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

При цьому, Конституційний Суд України вказаним рішенням від 18.12.2018 № 12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частиною шосту статті 14 Закону N 3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України.

Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону № 3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.

Тобто, починаючи з 18.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону N 3551-XII, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Слід зауважити, що дане рішення Конституційного Суду України не було враховано при розгляді звернення позивача щодо відновлення права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.

При цьому, суд звертає увагу, що нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом № 3551-XII, на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018 Верховною Радою України не приймалось.

Апеляційний суд також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Враховуючи обов`язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, колегія суддів виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом № 76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону № 3551-XII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 16.11.2021 № 620/6294/21 Шостого апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учасник війни.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосовується судом виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

За приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що витрати на правничу допомогу складаються з представництва даовката (захисті) прав та інтересів Клієнта в будь-яких державних органах влади, місцевого самоврядування, громадських, господарських та інших підприємствах, органах, установах (у тому числу банківських), організаціях, незалежно від їх організаційної структури, підпорядкування, форм власності та галузевої незалежності, в тому числі в усіх судах України першої, апеляційної і касаційної інстанцій в рамках цивільного, кримінального, господарського, адміністративного і виконавчого провадження, в органах прокуратури, Міністерства Внутрішніх справ, Служби безпеки України, Національної поліції, її територіальних органах, інших правоохоронних органах державної виконавчої служби, податкових органах, експертних установах, органах, які вчиняють нотаріальні дії, тощо. Гонорар адвоката складає 2000 грн., відповідно до договору про надання правової допомоги від 12 жовтня 2021 року.

Вказані витрати документального підтвердженя, зокрема, довідкою про отримання від ОСОБА_1 гонорару (грошових коштів) за надання правової допомоги від 12 жовтня 2021 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Миру, 70) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , як учаснику війни, пільги у вигляді 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією, кварт. Платою та іншими послугами) з 01.08.2021 року.

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради призначити ОСОБА_1 , як учаснику війни, пільги у вигляді 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією, кварт. Платою та іншими послугами) з 01.08.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Галатіна