Рішення № 102197310, 23.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 р. Справа№200/8126/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення №6220 від 23 червня 2020 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах; зобов`язання повторно розглянути заяву та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “а” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року з 21 червня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на неправомірність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із недосягненням необхідного віку, передбаченого статтею 114 Закону України “Про загальнообов`язкове пенсійне страхування”, оскільки рішенням Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) визнані неконституційними положення, що передбачають підвищення пенсійного віку для окремих категорій осіб, а саме осіб, які працюють на шкідливих підприємствах.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов в якому вказав, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку із недосягненням на дату звернення необхідного пенсійного віку 49 років. Норми ст. 114 Закону України №1058 на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування по відношенню до позивачки. Крім того, відповідач вказав, що позивачкою повторно надано через веб-Портал Пенсійного фонду заяву про призначення пенсії, до заяви додатково було надано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, щодо підтвердження дошлюбного прізвища. За результатами розгляду поданої заяви, пенсійним органом прийнято рішення про №6716 про відмову в призначенні пенсії, проте таке рішення позивач не оскаржує. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 29 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.

28 жовтня 2020 року від позивача на адресу суду надійшла уточнена позовна заява у якій пункт перший прохальної частини позовної заяви викладено наступним чином: визнати протиправним та скасувати Рішення №6220 від 23 червня 2020 року та Рішення №6716 від 07 липня 2020 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 26 листопада 2020 року.

Ухвалою суду від 26 листопада 2020 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 22 грудня 2020 року вирішено зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №360/3611/20.

Ухвалою суду від 3 грудня 2021 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 23 грудня 2021 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, докази належного повідомлення про розгляд справи, наявні в матеріалах справи.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 , виданим 27 грудня 2018 року Лівобережним РВ у м. Маріуполі ГУДМС України Донецькій області.

21 червня 2020 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №6220 від 23 червня 2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку із недосягненням необхідного пенсійного віку 49 роки.

Згідно вказаного вище рішення, страховий стаж позивачки, згідно даних персоніфікованого обліку та наданих документів, складає 21 роки 05 місяців 02 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 – 17 років 12 днів, з урахуванням кратності страховий стаж склав 38 років 05 місяців. При цьому, до загального страхового стажу не враховано:

- навчання в ПТУ №52 м. Маріуполя з 1 вересня 1996 року по 26 червня 1997 року, оскільки не надано документи про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , в довідці про період навчання №9365 від 20 травня 2020 року прізвище “ ОСОБА_3 ”, в дипломі НОМЕР_2 від 26 червня 1997 року – “ ОСОБА_4 ”;

- догляд за дитиною до досягнення віку 3-х років, оскільки не надано документи про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ;

- не враховано трудову книжку НОМЕР_3 від 1 жовтня 1996 року, оскільки прізвище заявниці змінювалося в послідовності ОСОБА_5 , запис про зміну прізвища зроблено в послідовності ОСОБА_6 , що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

5 липня 2020 року ОСОБА_1 через веб-Портал Пенсійного фонду подала заяву про призначення пенсії додатково додавши витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

Відповідач рішенням №6716 від 7 липня 2020 року відмовив в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку із недосягненням необхідного пенсійного віку 49 роки.

При цьому, згідно вказаного вище рішення, страховий стаж позивача на дату звернення, згідно даних персоніфікованого обліку та наданих документів, складає 27 років 03 місяці 06 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 – 17 років 12 днів, з урахуванням кратності страховий стаж склав 44 роки 03 місяці 06 днів.

Докази отримання позивачем вказаного вище рішення в матеріалах справи відсутні.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується, що роботи які виконував позивач відносяться до пільгового стажу за Списком №1, та стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Положеннями пункту 1 частини другої ст. 114 Закону № 1058 визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 49 років – які народилися з 1жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-XII визначено, що цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема, пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020року в справі № І-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 № 213-VІІІ.

Так, відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

„На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам.

Отже, з 23 січня 2020 року, тобто з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року в справі № І-р/2020 діють положення п. а статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та які підлягають застосуванню у наведеній у цьому Рішенні редакції.

Разом з тим, залишилися чинними відповідні положення Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Так, норми вказаних законів містять розбіжність у розмірі показника вікового цензу, який складає: 45 років за пунктом “а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ); 49 роки за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.

При розгляді зразкової справи №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

На підставі викладеного вище, суд приходить висновку, що оскільки позивач має необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах страховий та пільговий стаж, а також, досяг необхідного віку, визначеного пунктом “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а саме: 45 років, остання має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Суд зазначає, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачці.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що спірні рішення пенсійного органу є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, ураховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року по справі № 360/3611/20 щодо розгляду зразкової справи, суд, з метою ефективного поновлення порушеного права позивача, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 23 червня 2020 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

З огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачкою при поданні даного позову в розмірі 840,80 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 6220 від 23 червня 2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 6716 від 7 липня 2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б.27-а, код ЄДРПОУ 42171861) призначити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) пенсію на пільгових умовах з 21 червня 2020 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду травня України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б.27-а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв