Рішення № 102196118, 23.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 грудня 2021 р. Справа № 120/8826/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Липовецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

03.08.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивачі) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач). У позовній заяві позивачі просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16.07.2021 № 430, в частині відмови ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства у власність.

- зобов`язати відповідача у місячний строк розглянути клопотання від 22.06.2021 і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що 22.06.2021 звернулася до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0 га (рілля) для ведення особистого селянського господарства розташованої та території Лукашівської сільської ради Липовецького району. До вказаного клопотання було долучено викопіювання з кадастрової карти.

Рішенням відповідача від 16.07.2021 № 430 відмовлено у наданні дозволу у зв`язку із тим, що бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон) та до завершення торгів не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування.

Позивачі із рішенням Ради від 16.07.2021 № 430 не погоджується мотивуючи його протиправність тим, що виключний перелік підстав для відмови у наданні бажаного для них дозволу передбачений ч. 7 ст. 118 ЗК України. Такої підстави для відмови як включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон) частиною 7 ст. 118 ЗК України не передбачено.

Тому позивачі просять скасувати рішення від 16.07.2021 № 430 та зобов`язати орган місцевого самоврядування надати їм дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою від 06.08.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Також цією ухвалою встановлено строк для подання заяв по суті справи та витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 22.06.2021 із додатками до них та рішення Липовецької міської ради від 16.07.2021 № 430, в частині ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із документами, що стали підставою для його прийняття.

26.08.2021 на адресу суду надійшли витребувані документи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що бажану для позивачів земельну ділянку площею 9,60 га (кадастрове зонування 0522283600:04:000:___, так як земельна ділянка не створена, відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру) на підставі рішення 14 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради від 28.05.2021 № 348 включено до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги (п. 39 додатку до рішення від 28.05.2021 № 348).

На думку відповідача, віднесення земельних ділянок до переліку тих, право оренди на які виставляється на земельні торги є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу про які просили позивачі, а тому вважає, що орган місцевого самоврядування при прийнятті оскарженого рішення діяв правомірно.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог зобов`язального характеру відповідач вважає, що повноваження Ради із розпорядження землями комунальної власності є виключними, а тому суд не може зобов`язати орган місцевого самоврядування безальтернативно надати позивачу дозвіл на виготовлення документації із землеустрою.

03.09.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивачі вважають твердження викладені у відзиві необґрунтованими.

Суд зазначає, що ухвалою від 06.08.2021 позивачам встановлено 3-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Відзив на позовну заяву позивачами отримано 23.08.2021, що підтверджується трекінгом – відстеження № 2250001404567, тобто, останнім днем подачі відповіді на відзив є 26.08.2021. Таким чином відповідь на відзив не береться судом до уваги, адже її подано із пропущенням встановленого процесуального строку за відсутності клопотання про його поновлення.

10.09.2021 на адресу суду надійшли заперечення, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дата ухвалення рішення обумовлена, в тому числі, перебуванням судді у справі в період з 22.11.2021 по 06.12.2021 в щорічній відпустці на підставі Наказу від 03.11.2021 № 151-в/к.

Надавши оцінку мотивам заяв по суті справи та дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

22.06.2021 позивачі звернулася до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0 га (рілля) для ведення особистого селянського господарства розташованої та території Лукашівської сільської ради Липовецького району. До вказаного клопотання було долучено викопіювання з кадастрової карти (а.с.11-15).

Рішенням відповідача від 16.07.2021 № 430 позивачам відмовлено у наданні дозволу у зв`язку із тим, що бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон) та до завершення торгів не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування (а.с.16-18).

Позивачі із Рішенням Ради № 430 від 16.07.2021 у частині вирішення ініційованого ними земельного питання не погоджуються вважаючи, що виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою передбачені ст. 118 Земельного кодексу України і серед таких підстав відсутня та підстава, яка застосована відповідачем у рішенні.

Тому з метою скасування рішення та зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання їм бажаного дозволу, позивачі звернулися до суду із цим позовом.

Із урахуванням підстав прийняття Радою рішенням № 430 від 16.07.2021 у частині яка стосується позивачів, ключовим питанням цього спору є те, чи може вважатися правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою подальшої передачі земельної ділянки у власність, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон).

Визначаючись щодо вказаного питання суд враховує, що правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (по тексту - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Нормами ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дійсно як зазначають позивачі, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, проте така підстава для відмови передбачена у ст. 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Аналіз ч. 1 ст. 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III свідчить, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі № 815/905/17, від 08.11.2019 у справі № 420/914/19, від 27.01.2020 у справі № 816/2119/16, від 28.10.2020 у справі № 819/1976/17.

Згідно з ч. 1 ст. 79-1 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як встановлено судом та підтверджено відповідачем, бажана для позивачів земельна ділянка площею 9,60 га не створена, відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру (кадастрове зонування 0522283600:04:000:___).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно з пунктом 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Пунктом 34 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 передбачено, що система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000 : 00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.

Отже, враховуючи те, що до переліку може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до ст. 79-1 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, а відповідно до додатку до рішення від 28.05.2021 № 348 вбачається, що до наведеного переліку включено лише кадастрове зонування 0522283600:04:000:___, (п. 39 до додатку до рішення від 28.05.2021 № 348), а не сформовану земельну ділянку, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення допустив порушення процедури включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, в частині зазначення кадастрового номеру останньої. За таких обставин бажана для позивачів земельна ділянка не вважається включеною до числа тих, прав на які виставляються на земельні торги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі № 815/905/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що рішення 17 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 16.07.2021 № 430 "Про відмову в наданні дозволу та затвердженні документації із землеустрою", в частині відмови ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку вимогам про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд зазначає таке.

Наслідком скасування судом у цій справі рішення 17 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 16.07.2021 № 430 "Про відмову в наданні дозволу та затвердженні документації із землеустрою", в частині відмови ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є те, що клопотання позивачів від 22.06.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається нерозглянутим.

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржене рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання дозволу.

Відтак, суд вбачає підстави для часткового задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів від 22.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені кожним із позивачів у розмірі 908,00 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 454,00 грн кожному, тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо клопотання позивачів про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, то суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки при прийнятті рішення не встановлено обставин, які б ставили під сумнів добросовісність дій відповідача при виконанні покладеного судом обов`язку.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 17 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 16.07.2021 № 430 "Про відмову в наданні дозволу та затвердженні документації із землеустрою", в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га у власність.

Зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 22.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га у власність, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі по 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) кожній за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. В. Липківського, 30, м. Липовець, 22500, код ЄДРПОУ 04325957).

Суддя Богоніс Михайло Богданович