Ухвала суду № 102195946, 23.12.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/39387/21

Провадження № 1-кс/947/18169/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Гораш А.С., за участю прокурора Турлака М.С., захисників підозрюваного – адвокатів Голотової М.М., Якових В.І., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури Турлака М.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №62020150000000383 від 23.04.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, уродженця м. Одеса, з вищою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 162 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника ГУНП в Одеській області № 317 о/с від 05.03.2018 ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Кілійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області.

ОСОБА_1 , як співробітнику поліції, відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Однак, ОСОБА_1 , замість додержання принципу верховенства права, дотримання прав і свобод людини, вчинив спільно за попередньою домовленістю з іншими особами корисливий злочин із застосуванням насильства при наступних обставинах.

Так, 14.07.2019, близько11.15 год., ОСОБА_1 , не перебуваючи під час виконання своїх службових обов`язків, спільно з ОСОБА_2 , який є його батьком та ОСОБА_3 , що є охоронцем ОСОБА_2 , знаходились біля будівлі з надписом «Шиномонтаж», що розташована по вулиці Івана Франка, у селі Вікторівка Березівського району Одеської області, де зустрілись з ОСОБА_4 , який приїхав до вказаного місця на автомобілі «VolkswagenJetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Внаслідок наявності між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого, тривалих неприязних стосунків у зв`язку із конфліктами, пов`язаними з конкуренцією між Фермерським господарством «Полюганич», керівником якого є брат ОСОБА_1 – ОСОБА_5 та ТОВ «Укрзерно Трейд1», керівником якого є ОСОБА_4 , у веденні підприємницької діяльності у сфері вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у негативно налаштованому та напруженому стані під час будь-якої зустрічі з ОСОБА_4 .

У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 носили при собі ножі, з наміром використання їх вражаючих властивостей, усвідомлюючи настання будь-яких наслідків об`єкту такого застосування.

Знаючи, що ОСОБА_4 займається підприємницькою діяльністю, пов`язаною з вирощуванням сільськогосподарської продукції та у літній період, що є сезоном збирання врожаю, возить при собі значні суми грошових коштів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ґрунті тривалих неприязних відносин, спровокували конфлікт з ОСОБА_4 .

Під час даної суперечки, у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник спільний злочинний умисел на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 , з метою заволодіння його майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров`я.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_3 лівою рукою штовхнув ОСОБА_4 , після чого, останній, бажаючи припинити конфлікт здійснив спробу втекти та залишити місце події.

Далі, ОСОБА_3 діставши ніж, тримаючи його у правій руці, з метою подолання супротиву ОСОБА_4 , кинув його у напрямку останнього, однак не влучив.

Не зупиняючись на цьому, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою, наздогнали ОСОБА_4 .

При цьому, ОСОБА_2 наніс удар в обличчя ОСОБА_4 та разом з ОСОБА_3 повалили ОСОБА_4 на землю.

Продовжуючи вчинення злочинних дій, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали завдавати ОСОБА_4 ударів руками та ногами по різним частинам тіла.

Під час нанесення даних тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , використовуючи ножі, що є предметами, конструктивно призначеними за своїми властивостями для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м`язової сили людини, які вони зберігали при собі, завдали потерпілому шість ударів в сідниці та стегна, в результаті отримання яких ОСОБА_4 втратив свідомість.

У цей час, ОСОБА_1 , діючи з єдиним умислом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 , з метою заволодіння його майном, виконуючи свою роль, відчинивши задню праву дверцю автомобіля «VolkswagenJetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому приїхав ОСОБА_4 , проник до вказаного автомобілю, який є іншим володінням особи та незаконно заволодів належними ОСОБА_4 грошовими коштами у сумі 213 000 гривень та 30 000 доларів США (за курсом НБУ станом на 14.07.2019 становить 774 000 гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром), які знаходились у сумці на задньому пасажирському сидінні.

Після цього, ОСОБА_1 , підбігши до ОСОБА_4 , який внаслідок спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вже лежав на землі, також наніс два удари правою ногою та один удар правою рукою по різним частинам тіла ОСОБА_4 .

Надалі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умисно, з корисливих мотивів та за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділи мобільним телефоном марки «IPhone 8» вартістю 7200 гривень та мобільним телефоном «IPhone 10» вартістю 19 500 гривень, що належали ОСОБА_4 .

Крім того, ОСОБА_1 з метою безперешкодного залишення місця злочину, за допомогою ножа проколов шини на передньому правому та задньому правому та задньому лівому колесах автомобілю «VolkswagenJetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому приїхав ОСОБА_4 .

Далі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , маючи умисел на порушення недоторканості іншого володіння ОСОБА_4 – автомобілю «VolkswagenJetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також з метою перевірки наявності у ньому іншого цінного майна проникли до салону вказаного автомобілю, а саме ОСОБА_3 шляхом відчинення передньої лівої дверці, а ОСОБА_2 шляхом відчинення передньої правої дверці автомобілю.

Після чого, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на автомобілі TOYOTA LAND CRUISER PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зникли з місця вчинення злочину.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 , являючись службовою особою правоохоронного органу, набув широких особистих зв`язків, а тому може здійснювати незаконний вплив на потерпілого, свідків, експертів та спеціалістів, що можливо не лише при безпосередньому спілкуванні, а й опосередковано, через інших осіб чи за допомогою засобів зв`язку шляхом залякування, підкупу з метою відмови від дачі показань або їх зміни, а також оскільки на цей час не встановлено місцезнаходження всіх речових доказів, ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що матиме негативний вплив на хід досудового слідства та судового розгляду справи.

До того ж, ураховуючи, що потерпілим у даному кримінальному провадженні є директор ТОВ «УкрзерноТрейд № 1» ОСОБА_4 , який по суті своєї діяльності займається підприємницькою діяльністю на території Одеської області, з метою відмови ним від своєї заяви та наданих показань у кримінальному провадженні, ОСОБА_1 , може вчиняти на нього незаконний вплив, до якого може залучити інших осіб, у тому числі колишніх колег по службі, перешкоджаючи таким чином законній діяльності потерпілого, шляхом створення штучних перешкод.

Оскільки ОСОБА_1 на час вчинення кримінального правопорушення був працівником правоохоронного органу, що свідчить про його тісні, міцні та стійкі зв`язки зрізними структурними підрозділами органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронними органами, місцевими жителями, суб`єктами господарювання на території м. Одеси та Одеської області.

Дані обставини, свідчать про можливість продовження ОСОБА_1 протиправної діяльності, внаслідок здійснення перешкод у законній підприємницькій діяльності потерпілого ОСОБА_4 та/або скоєння інших майнових злочинів, в тому числі, щодо свідків у даному кримінальному провадженні з метою помсти.

За вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, а тому ОСОБА_1 , усвідомлюючи те, що у разі визнання його винуватим за вчинення вказаного злочину йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи його матеріальне становище, існує ризик того, що перебуваючи на волі останній може виїхати за межі країни або іншим чином переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що у подальшому, в разі визнання його судом винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, унеможливить притягнення останнього до встановленої законом кримінальної відповідальності.

Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_1 з дня повідомлення про підозру по даний час переховується від органу досудового розслідування та оголошений у розшук.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного – адвокат Голотова М.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання та просила відмовити, у зв`язку з його недоведеністю та необґрунтованістю, вказавши, що жодного документу на підтвердження того, що ОСОБА_1 розшукувався та ухилявся досудового слідства, матеріали клопотання не містять, жодних доказів існування ризиків не надано, подія мала місце у 2019 році, за цей час відсутні будь-які докази впливу підозрюваного на свідків, останній не переховувався, не знав, що має процесуальний статус підозрюваного, дії підозрюваного кваліфіковані не вірно, він не вчиняв жодних насильницьких дій.

Захисник підозрюваного – адвокат Якових В.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, вказавши, що підозра необґрунтована, не підтверджена доказами, підозрюваний сам прийшов до суду, не будучи затриманим, не має наміру ухилятися, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, тобто наявні міцні соціальні зв`язки, має позитивну репутацію, відсутнє майно закордоном, грошові кошти, тому підстави, що підозрюваний може ухилятися відсутні.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисників, з підозрою не погодився.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 162 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 13.11.2019 року відносно ОСОБА_1 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 4 ст. 187 КК України за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах;

- ч. 1 ст. 162 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Повідомлення про підозру було вручено матері ОСОБА_1 - ОСОБА_7 ..

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 162 КК України, підтверджується: заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 14.07.2019 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 від 15.07.2019 року, протоколом огляду від 14.07.2019 року, протоколом огляду від 15.07.2019 року, протоколом допиту малолітнього (неповнолітнього) свідка ОСОБА_9 від 15.07.2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 14.07.2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 14.07.2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 14.07.2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 14.07.2019 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 від 25.07.2019 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 30.07.2019 року, протоколом огляду речей від 31.07.2019 року, висновком експерта № 37 від 11.02.2020 року, протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_9 від 17.02.2020 року, протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_4 від 19.02.2020 року, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.07.2019 року, від 01.08.2019 року, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 162 КК України.

В частині доводів сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя зазначає, що вказані доводи є передчасними, оскільки на теперішній час здійснюється досудове розслідування зазначеного кримінального провадження, проводяться слідчі та інші процесуальні дії для встановлення обставин події, проте зібрані на даний час по кримінальному провадженню докази є достатніми для висновку поза розумним сумнівом про наявність на теперішній час обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 162 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.2. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У клопотанні прокурор вказує на ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється.

Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 162 КК України. Санкція статті відносить одне з інкримінованих кримінальних правопорушень до особливо тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі від восьми до п`ятнадцяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 162 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального поєднаного із насильством, суспільно-небезпечний характер кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що як вбачається з матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_1 був оголошений у розшук, у зв`язку із переховуванням останнього від органу досудового розслідування, що також вказує на існування вищевказаного ризику.

В частині існування ризику впливу на потерпілого та свідків в рамках кримінального провадження, слідчий суддя звертає увагу на те, що КПК встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Таким чином, такий ризик як вплив на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Слідчий суддя зазначає, що незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється вже тривалий час, відкритого характеру кримінальне провадження набуло нещодавно, тому підозрюваному при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження стануть відомі матеріали кримінального провадження, в яких міститься анкетні дані потерпілого та свідків, у зв`язку з чим, підозрюваний може здійснювати на них вплив, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Більш того, ОСОБА_1 був депутатом, перебував на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції, тому сформовані під час спільної праці дружні, приятельські стосунки, або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки. Використовуючи власні усталені зв`язки із іншими особами правоохоронних органів та органів державної влади, він може використати їх для впливу на потерпілого та свідків.

В частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що з огляду на відсутність належного обґрунтування та аргументування стороною обвинувачення існування ризиків знищення, приховування, спотворення речей та документів, вчинення іншого кримінального правопорушення, продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, слідчий суддя, з огляду на ту обставину, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та на даний час не притягується, у клопотанні не конкретизовано які речі та документи підозрюваний може знищити, приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування таких ризиків та про їх фактичну відсутність.

4.3. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.

Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин необхідним є саме тримання під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтерміновує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої зацікавленості підозрюваного у ході досудового розслідування, створює можливості для його позапроцесуальних дій.

Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваним обов`язків.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя приходить висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 162 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

Разом з тим, з огляду на характеризуючи дані підозрюваного, відповідно до яких останній має на утриманні неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та реєстрації, слідчий суддя вважає за можливе визначити розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та § 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/ 04, § 79).

При визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя враховує: тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , тяжкі наслідки спричинені кримінальним правопорушенням, суму завданих збитків, майновий та сімейний стан підозрюваного ОСОБА_1 .

З огляду на майновий стан підозрюваного, ґрунтуючись на вагомості доказів наданих стороною обвинувачення, які підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 162 КК України, та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя переконаний, що підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Крім того, ця сума застави не порушує принцип пропорційності, проте вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконанням покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури Турлака М.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №62020150000000383 від 23.04.2020 року – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 34 (тридцять чотири) дні, до 25.01.2022 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, МФО – 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 25.01.2022 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. Прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4. Утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення;

5. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.