Рішення № 102195444, 21.12.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/4739/21

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

21 грудня 2021 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

судді - Заверюха В.О., при секретарі – Червинській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського РВП ГУНП України в Одеській області, Головного Управління Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського РВП ГУНП України в Одеській області, Головного Управління Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України на його користь за рахунок коштів Держаного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., матеріальної шкоди у розмірі 290 грн. 24 коп. та витрати на правничу допомогу.

Стислий виклад позиції сторони позивача у позовній заяві

22.06.2020 року старшим ДОП Білгород-Дністровського РВП ГУНП України в Одеській області Мартиновим А.П. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №645976 за ст.173 КУпАП. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2020 року справа №495/3650/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передаченого ст.173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51 грн. та стягнутий судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.. Постановою Одеського апеляційного суду від 03.02.2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 – задоволена частково. Постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2020 року – скасована. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передаченого ст.173 КУпАП закрито з підстав, передбачених ст.247 КУпАП. Позивач вважає, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Протиправними діями працівників поліції щодо складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав через протиправну поведінку щодо нього; у приниженні його честі та гідності, він є інвалідом ІІ групи, має пільги, як ветеран війни-інвалід війни. У зв`язку з цим позивач просить стягнути за рахунок коштів Держаного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.. Крім того, після набрання постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області законної сили, 01 листопаду 2020 року старшим державшім виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження № 63438209 про виконання судового рішення щодо стягнення з позивача суми судового збору у розмірі 420 гри. 40 коп. та винагороди державному виконавцю у розмірі 42,04 грн.. Також, державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 12 січня 2021 рок відкрито виконавче провадження №64091383 про стягнення з позивача суми штрафу у розмірі 102 грн., а також винагороди державному виконавцю у розмірі 10,2 грн.. Розпорядженням державного виконавця №63438209 від 20 січня 2021 року прийнято рішення перерахувати грошові суми у розмірі 762,44 грн., які надійшли 18 січня 2921 року на користь ГУК в Одеській області (м.Білгород-Дністровський) на погашення судового збору, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження. Факт перерахування вказаних грошових коштів на рахунок Державної казначейської служби підтверджується платіжним дорученням №1089 від 20 січня 2021 року, платіжним дорученням №1090 від 29 січня 2021 року, платіжним дорученням №1088 від 20 січня 2021 року та платижним дорученням №1091 від 20 січня 2021 року. 17 лютого 2021 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №63438209 відносно позивача на підставі фактичного повного виконання рішення згідно виконавчого документа. 07 квітня 2021 року державним виконавцем винесена постанова про закриття виконавчого провадження №64091383. Після скасування Одеським апеляційним судом постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2020 року справа №495/3650/20 та закриття провадження по адміністративній справі, позивач звернувся до виконавчої служби з заявами про повернення стягнутих з нього грошових коштів. Розпорядженням №64091383 державного виконавця від 30.03.2021 року прийнято рішення перерахувати грошові суми у розмірі 372,20 грн. на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями №9350, №9351 від 30 березня 2021 року. Таким чином, з позивача було стягнуто 762 грн. 44 коп., повернуто 472 грн. 20 коп., сума матеріальної шкоди, яка завдана позивачу складає 290 грн. 44 коп.. Позивач зазначає, що право на відшкодування шкоди та порядок такого відшкодування прямо передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та нормами ЦК України.

Стислий виклад позиції Державної казначейської служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області

Предстаник відповідача скористався своїм правом відповідно до ст.178 ЦПК України та на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов не визнає, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути на його користь з Казначейства матеріальну та моральну шкоду у загальному розмірі 30 290,24 грн.. Такий висновок позивача є помилковим, тому що згідно зі статтею 96 ЦК, юридична особа самостійно відповідає по своїм зобов`язанням. Казначейство є окремою юридичною особою, яка самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, в повному обсязі виконує свої завдання та функції і ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувала. держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді, зазвичай орган діями якого завдану шкоду. Разом із тим залучення або ж незалучення у таких категоріях спорів Казначейства чи його територіальних органів не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Казначейство чи його територіальний орган. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Таким органом у цій справі є Білгород-Дністровський РВП ГУ НП в Одеській області (дії посадових осіб якого на думку позивача, призвели до порушення його прав та законних інтересів), а не Казначейство. Помилковою є вимога позивача щодо списання коштів на його користь з єдиного казначейського рахунку, адже відповідно до пункту 23-1 статті 1 Бюджетного кодексу України, єдиний казначейський рахунок відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Казначейству), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні. Водночас, згідно з положеннями ч.4 ст.45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на інших рахунках. Тому, стягнення з Казначейства за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеральної та моральної шкоди у загальному розмірі 30 209,24 грн. призведе до нецільового використання бюджетних коштів саме Казначейства, оскільки кошти, які виділяються на утримання Казначейства, як окремої юридичної особи та суб`єкта господарювання, на цілі, визначені чинним законодавством України, не можуть бути стягнуті на користь інших осіб. Як вбачається із матеріалів справи дій передбачених положеннями ч.1 ст.1176 ЦК України та ст.1 Закону про порядок відшкодування шкоди щодо позивача не вчинялось, тому у нього відсутнє право на відшкодування шкоди на підставі Закону про порядок відшкодування шкоди. В позовній заяві ОСОБА_1 обґрунтовує незаконність дій Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області постановою Одеського апеляційного суду від 03.02.2021 по справі №495/3650/20, якою було скасовано постанову суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та закрито адміністративне провадження. Однак, сам факт наявності рішення суду про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про протиправність дій Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області та завданням позивачу матеріальної та моральної шкоди. Позивач не надає доказів для обґрунтування вказаної у позовній заяві суми моральної шкоди та на власний розсуд визначає розмір моральної шкоди, яка, на його думку, підлягає відшкодуванню у досить значному розмірі – 30 000,00 грн.. Крім того, із розрахунків та обґрунтування матеріальної шкоди наданих позивачем у позовній заяві неможливо визначити в чому вона полягає та який розмір становить, адже фактично із документів доданих ОСОБА_1 до позовної заяви вбачається, що з нього стягнуто 762,44 грн (відповідно до розпорядження начальника відділу державної виконавчої служби Федорчука С.Г. №63438209), а повернуто йому 303,20 грн (відповідно до платіжного доручення від 30.03.2021 №93651). Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення на його користь матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 30 290,24 грн. не підлягають задоволенню.

Відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.06.2021 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено попереднє судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві.

Представники Білгород-Дністровського РВП ГУНП України в Одеській області та Головного Управління Національної поліції України своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, відзиву на позовну заяву не подали та не повідомили причини неподання, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили.

Представник Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області у судове засідання не зявився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі.

Виходячи з положень ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 22.06.2020 року старшим ДОП Білгород-Дністровського РВП ГУНП України в Одеській області Мартиновим А.П. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №645976 за ст.173 КУпАП.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2020 року справа №495/3650/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передаченого ст.173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. на користь держави та стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. на користь держави.

Постановою Одеського апеляційного суду від 03.02.2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 – задоволена частково. Постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2020 року – скасована. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передаченого ст.173 КУпАП закрито з підстав, передбачених ст.247 КУпАП.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 290 грн. 24 коп., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що моральна шкода завдана внаслідок незаконних дій посадових осіб Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області та накладення на нього адміністративного стягнення.

Згідно ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України). Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ч.7 ст.1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.ч.5,6 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №920/715/17, статті 1173 та 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України.

В свою чергу наведені норми процесуального права позивачем ОСОБА_1 не дотримано, доказів, які б підтверджували наявність складових для відшкодування моральної шкоди, суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).

Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Зокрема, з`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст.81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зокрема обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст.82 ЦПК України).

Згідно вимог пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначає, що працівники поліції протиправно склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, чим завдали йому суттєвих моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих та професійних зв`язків.

Позивач використовуючи на власний розсуд надані йому процесуальні права, жодні докази на обґрунтування тверджень про спричинення йому моральних страждань, не надав.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 мав можливість і скористався встановленими законом процедурами доведення своєї позиції та оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, в свою чергу суд надав оцінку прийнятому рішенню та скусував його.

Факт наявності постанови Одеського апеляційного суду від 03.02.2021 року, яким скасовано постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2020 року та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, сам по собі не є підставою для відшкодування моральної шкоди, настання якої не доведено, як і не доведений причинно-наслідковий зв`язок.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу№312/262/18 та встановив, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.03.2020року у справі №686/13212/19, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди. Як сам факт завдання особі моральних страждань, так і розмір відшкодування за них, підлягає доказуванню за допомогою відповідних доказів. Закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Наявні матеріали справи не містять доказів того, що в межах життєвих та ділових зв`язків позивача відбулися зміни, пов`язані зі зміною щодо нього усталеної суспільної, соціальної та ділової оцінки, зниження ділової активності та зменшенням соціальних контактів.

Висновки за результатами розгляду справи

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів на підтвердження протиправності діяння відповідача у справі, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського РВП ГУНП України в Одеській області, Головного Управління Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності є безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського РВП ГУНП України в Одеській області, Головного Управління Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Заверюха В.О.