Рішення № 102194709, 23.12.2021, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6550/21

2/215/2957/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання - Лазюк Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника, внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

05.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ «ПівнГЗК» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника, внаслідок професійного захворювання, в якій просить стягнути з відповідача 1000000 грн., в якості відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з смертю його матері ОСОБА_2 , та 6000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Вказує, що його мати ОСОБА_2 в період з 20.07.1979 по 23.09.1996 працювала дозувальником дільниці дробління, шихтопідготовки і шихтоподачі цеху опалу та огрудкування №3, протягом 17 років в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, у зв`язку з чим у неї виникло професійне хронічне захворювання.

Причиною професійного захворювання стала робота на протязі 17 років в умовах взаємодії на організм шкідливих факторів - пилу, що перевищує граничнодопустиму концентрацію. У зв`язку з отриманим професійним захворюванням, його матері було встановлено безстроково 85% втрати працездатності та перша група інвалідності «Б».

ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати, ОСОБА_2 померла.

Висновком обласної МСЕК №2 від 12.08.2021 №0000312 встановлено причинний зв`язок смерті його матері з професійним захворюванням.

Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці для його матері, що в подальшому призвело для встановлення професійного захворювання, втрати працездатності, тяжкої хвороби та передчасної смерті, йому завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні моральні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв`язків між ним та померлою матір`ю. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 1000000 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Стислий виклад заперечень відповідача.

13.12.2021 представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» Доценко Т.Ю. надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ПівнГЗК». Вказує, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_2 та копії Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12.08.1996, мати позивача ОСОБА_2 працювала на підприємстві відповідача дозувальником гарячого повертання в цеху з виробництва обкотишів №2 (в умовах впливу шкідливих виробничих факторів) у період з 20.07.1979 по 31.03.1997.

З 01.04.1997 ОСОБА_2 була переведена у тому ж самому структурному підрозділі на роботу, не пов`язану з впливом шкідливих виробничих факторів - робітницею виробничих лазень, де працювала до 31.05.2007, та була звільнена у зв`язку з переведенням до іншого підприємства - ПП «Уют-2007». У період з 01.06.2007 по 27.03.2012 (аж до свого звільнення за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію) ОСОБА_2 працювала робітником виробничих лазень у ПП «Уют-2007».

У серпні 1996 року висновком ЛЕК Українського НДІ промислової медицини ОСОБА_2 було встановлено діагноз хронічного професійного захворювання - пиловий бронхіт 1 ст. Таким чином, професійне захворювання виникло внаслідок тривалої (понад 17 років) роботи потерпілої в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - пилу. Тобто, не лише сама наявність шкідливих умов праці, але й тривалість роботи працівника в таких умовах є ризиком виникнення професійної захворюваності.

При цьому, варто врахувати, що тривалість роботи потерпілої, а саме понад 17 років, в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - пилу. Тобто, не лише сама наявність шкідливих умов праці, але й тривалість роботи працівника в таких умовах є ризиком виникнення професійної захворюваності. Зазначає, що потерпіла добровільно обрала роботу, могла звільнитися у будь-який час, також вона була попереджена та обізнана з шкідливими умовами праці, тому за таких умов праці відповідач надавав ОСОБА_2 встановлені чинним законодавством і колективними договорами пільги і компенсації, зокрема, оплату праці у підвищеному розмірі, додаткові відпустки, профілактичне харчування, перераховував до Пенсійного фонду кошти для забезпечення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 тощо.

Також, вказує, що професійне захворювання виникло та було встановлено матері позивача ще у 1996 році. Однак в позовній заяві не вказано, коли саме вона пройшла первинний огляд у МСЕК і який відсоток втрати професійної працездатності їй було при цьому встановлено (первинно). Між тим, на думку відповідача, дана інформація має істотне значення для правильного вирішення справи, адже, як вбачається із вищенаведених письмових доказів, після встановлення діагнозу профзахворювання потерпіла ОСОБА_2 не звільнилась за станом здоров`я, а, за її згодою, була переведена відповідачем на іншу роботу, не пов`язану з впливом шкідливих виробничих факторів і продовжувала працювати ще тривалий час (до 2012 року, у тому числі на іншому підприємстві), і це свідчить про те, що стан її здоров`я на той час був достатньо задовільним. Однак у позовній заяві позивач вказує лише те, що у зв`язку з отриманим професійним захворюванням його матері було встановлено 1-шу «Б» групу інвалідності безстроково та визначено стійку втрату працездатності в розмірі 85% по ХОЗЛ, що підтверджується довідками обласної МСЕК №6 від 08.02.2018 № 046442, №649828, а ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. При цьому висновком МСЕК від 12.08.2021 було встановлено причинний зв`язок її смерті з профзахворюванням, на яке вона страждала за життя.

Отже, можна зробити висновок, що протягом більш ніж двадцяти років стан здоров`я матері позивача погіршувався поступово.

Крім того, зазначає, що причинно-наслідковий зв`язок існує між професійним захворюванням і діями самого позивача, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а не діями роботодавця, який не має можливості будь-яким чином обмежити термін роботи працівника в шкідливих умовах праці. Вважає, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо підтвердження факту заподіяння моральних страждань.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що позивач ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.05.1988 (а.с. 4).

Згідно копій трудової книжки, ОСОБА_2 в період з 20.07.1979 по 23.09.1996 працювала на ВАТ «ПівнГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «ПівнГЗК» (а.с.5-6).

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (труєння), причиною професійного захворювання є робота в умовах взаємодії на організм шкідливих факторів - пилу, що перевищує граничнодопустиму концентрацію. Причиною профзахворювання стала підвищена запиленість повітря робочої зони, вміст пилу по даним атестації 1993 року 24,8 мг/м3 при ГДР 4,0 мг/м3, сірчаного ангідриду 21,6 мг/м при ГДР 10 мг/м3, рівень шуму 85 дБ при ГДК 80 дБ, вібрація 94 дБ при ГДК 92/112 дБ (а.с. 9).

Згідно довідки МСЕК від 08.02.2018, ОСОБА_2 повторно встановлено безстроково 85% втрати працездатності та першу групу інвалідності «Б» (а.с.10).

19.12.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Тернівським районним у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 1611 (а.с. 7).

Згідно довідки МСЕК №2 від 12.08.2021 №0000312 про причинний зв`язок смерті від професійного захворювання, встановлено зв`язок смерті ОСОБА_2 від професійного захворювання від 19.08.1996 (а.с. 8).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд вважає можливим, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, розглянути справу за відсутності учасників справи, які надали заяви про розгляд справи за їх відсутності та на підставі наявних у суду матеріалів.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Таким чином, ч.1 ст.1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали ;з нею однією сім`єю, що передбачено ч.2 ст.1168 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку зі смертю особи, спричиненню професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст.13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Отже, у зв`язку зі смертю матері позивача, причиною якої є недотриманням відповідачем вимог чинного законодавства у сфері безпеки праці, позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, люблячої матері, опори та моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з ПрАТ є обґрунтованими, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України №42310/04 від 21.04.2011, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В даному випадку, суд враховує що внаслідок смерті матері, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку зі смертю рідної людини, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Згідно роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Так, врахувавши всі вищевикладені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «ПівнГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок професійного захворювання, підлягають частковому задоволенню, також при визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача, у зв`язку із смертю матері, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, який назавжди втратив турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.

Крім того, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Щодо стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано копію Договору про надання правової допомоги у цивільному процесі від 16.08.2021, укладений між позивачем та адвокатом Радченко О.М., розрахунок витрат на правову допомогу від 16.08.2021 на суму 6000 грн., акт виконаних робіт у справі від 29.09.2021, квитанція №04/08/21 від 17.08.2021, відповідно до якої адвокатом одержано від ОСОБА_1 кошти в сумі 6000 грн. за надання правової допомоги по справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як роз`яснено в п. 47 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, право на правову допомогу гарантовано ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013).

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн., та відповідно до вимог ч.4 ст.137, ч.ч.2,3 ст.141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також відповідно до розміру задоволених вимог, суд вважає необхідним стягнути витрати на правову допомогу у сумі 6000,00 грн.

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Положеннями ч.13 ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, не передаючі справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює судовий збір.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої смертю працівника на виробництві та визначив його у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Отже, з урахуванням положення, п.п.1 п.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,0 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року.

З огляду, на суму стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3000 грн., що становить один відсоток ціни позову.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника, внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 3000 грн. на користь держави.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2021 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

Суддя: