Рішення № 102193878, 02.12.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1148/18

Провадження № 2/204/1309/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

19 лютого 2018 року до суду надійшов вищевказаний цивільний позов, у якому позивач просить стягнути із ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.02.2011 року у розмірі 117 646 грн. 46 коп., з яких: 3346 грн. 99коп. - заборгованість за кредитом, 103 171 грн. 07 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5050 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 5578 грн. 40 коп. - штраф (процентна складова).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.02.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.01.2018 року має заборгованість у розмірі 117 646 грн. 46 коп., з яких: 3346 грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом, 103 171 грн. 07 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5050 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 5578 грн. 40 коп. - штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 08.04.2021 року у справі скасоване заочне рішення суду від 05.06.2018 року та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у заяві про скасування заочного рішення проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Також заявив суду про застосування строків позовної давності.

Представник позивача надав суду відповідь на заяву, у якому спростував міркування відповідача, зазначив на відсутності підстав для застосування строків давності, наполягав на задоволенні позову.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.02.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8-9). Факт укладення зазначеного договору та погодження умов договору визнавав відповідач ОСОБА_1 у своїй заяві про перегдяд заочного рішення від 04.03.2021 року.

У порушення умов кредитного договору, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, відповідач зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, у зв`язку із чим станом на 31.01.2018 року має заборгованість у розмірі 117 646 грн. 46 коп., з яких: 3346 грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом, 103 171 грн. 07 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5050 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 5578 грн. 40 коп. - штраф (процентна складова).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа, (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зважаючи на вищенаведене та з урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, та виходячи з того, що позичальник за спірним кредитним договором належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів, у результаті чого утворилася заборгованість за кредитним договором, приходить до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги Банку щодо стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитом за його складовими, зокрема за тілом, відсотками, комісією та пенею.

Однак, що стосується позовних вимог в частині стягнення штрафів, суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена також Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 та постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 278/2615/15-ц.

Оскільки банком нараховану пеню, як вид цивільно-правової відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів слід відмовити, оскільки одночасне застосування пені та штрафів за одне й те саме порушення не допускається.

Відтак, загальна сума заборгованості за кредитним договором б/н від 10.02.2011 року, станом на 31.01.2018 року, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 111 568,06 грн., з яких: 3346 грн. 99коп. - заборгованість за кредитом, 103 171 грн. 07 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5050 грн. – заборгованість за пенею та комісією, з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності у заяві про перегляд заочного рішення, суд зазначає наступне.

У відповідності зі статтями 256, 257, частиною 1 статті 260 ЦК позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 – 255 цього Кодексу.

Згідчно ст. 257, п. 1, ч. 2. ст. 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік застосовується.

В свою чергу, відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 254 ЦК, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Частиною 1 статті 261 ЦК визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частин 3, 4 статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно п. 11 Постанови пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Судом встановлено, що сторони укладеного Договору б/н від 10.02.2011 року (ознайомлення з умовами якого визнавав відповідач у заяві про перегляд заочного рішення, та особисто посилався не деякі з них), у п.1.1.7.31 умов Договору погодили збільшення позовної давності за вимогами про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) до 50 років.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки за рахунком, відповідач з часу видачі картки та отримання коштів, користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, зокрема, останнього разу – 23.09.2013 року, в свою чергу, з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду 19.02.2018 року. Таким чином, суд приходить до висновку, що за спірними правовідносинами позовна давність не закінчилася, а підстави для задоволення заяви відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, понесені банком при поданні позовної заяви, пропорційно обсягу задоволених вимог (95 %) у розмірі 1 676,47 грн.

На підставі викладенного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 207, 256, 257, 261, 267, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 1047-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12-16, 19, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (адреса місцезнаходження:: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 346 грн. 99 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 103 171 грн. 07 коп., заборгованість за пенею та комісією у розмірі 5050 грн., судові витрати у розмірі 1 676 грн. 47 коп., а всього сумму у розмірі 113 244 грн. 53 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська