Рішення № 102193561, 20.05.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3998/20

№ провадження 2/208/663/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Грищенко О.Л., представника позивача ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 ,

Учасники справи

позивач ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам?янської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам?янської міської ради «Про визнання розписки дійсною та визнання права власності на нерухоме майно», -

в с т а н о в и в:

I.Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання розписки дійсною та визнання права власності на нерухоме майно .

У своєму позові позивач просить суд з урахуванням уточнень, визнати укладеним договір купівлі – продажу гаражу між відповідачем та ним в колишньому ГБК «Тополь» гараж під внутрішнім номером 101, укладений на підставі розписки яка видана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – 20.03.2020 року; визнати за нимправо власності на гараж площею 38,8 кв.м., який розташований за адресою: по АДРЕСА_1 з подальшим присвоєнням окремої адреси.

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що йому стало відомо, що неподалік його місця мешкання продається гараж. Він знайшов власника відповідача по справі та вони домовились, що він розрахується за гараж грошовими коштами в розмірі 2500 грн., про що відповідач написав йому розписку. Вони домовились, що потім укладуть угоду нотаріально, але до сьогоднішнього дня відповідач це не зробив, так як він є особою похилого віку. Він звернувся про реєстрацію права власності на гараж до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам?янської міської ради, але йому було відмовлено в реєстрації право власності, так як будь – яких відомостей стосовно реєстрації юридичної особи кооператива «Тополь» відсутня.

II. Заяви, клопотання позивача, відповідача, третіх осіб.

В судовому засіданні позивач, та його представник позовні вимоги підтримали, представник посилався на обставини зазначені в позові.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам?янської міської ради в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення, слухання справи проводити за відсутністю представника.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

III. Процесуальні дії по справі.

02 липня 2020 року ухвалою відкрито провадження по справі та призначено дату судового засідання.

09 квітня 2021 р. ухвалою справу призначено до розгляду по суті.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Відповідно до виписки з рішення № 126 від 14.04.1989 р. ОСОБА_3 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підписали розписку про те, що ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 гараж в кооперативі «Тополь» та відповідач ОСОБА_3 отримав кошти за гараж в розмірі 2500 грн., претензій к покупцю не має (а.с.19).

Рішенням № 52378229 від 26 травня 2020 року державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам?янської міської ради було заявнику ОСОБА_2 відмовлено в державній реєстрації гаражу, що розташованийза адресою: по АДРЕСА_1 . Міститься суперечність в розташуванні нерухомого майна, заявником заявлено право за адресою: по АДРЕСА_1 , проте в поданому витязі № 126 надано дозвіл на будівництво в кооперативі «Тополь». В державному реєстрі іменований об`єкт кооператив «Тополь» відсутній. Додатково повідомляють, що новозбудований об`єкт – завершений будівництвом об`єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше (а.с.22).

Також Державним підприємством «Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект» виданий на ім`я ОСОБА_3 технічний паспорт на гараж розташований: ГБК «Тополь» по вулиці Онищенко, гараж № НОМЕР_1 в місті Кам`янське Дніпропетровської області(а.с.15,16).

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

V. Норми права, якізастосовує суд, мотивиїхзастосування.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч.2 ст.19-1 ЗУ «Про кооперацію» у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (п. 6) зазначено, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю.

VI. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку . Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_2 не надано жодного належного та допустимого доказу, що у його власності знаходиться гараж розташований: ГБК «Тополь» по АДРЕСА_1 , тобто він взагалі не мав право передавати в користування, а тем паче у власність вищезазначений гараж іншій особі – відповідачу , а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

VII. Розподіл судових витрат.

На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 181, 182, 331, 376, 384 ЦК України, ст.ст.81, 89, 114, 268, 272, 273, 280, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам?янської міської ради про визнання розписки дійсною та визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.