Рішення № 102193246, 24.12.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/1989/19

Провадження № 2/211/202/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 грудня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

при секретарі Зоріній С.М.

у відсутність сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Довгинцівський відділ державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про надання розстрочення виконання судового рішення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки ( пені ) за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Довгинцівський відділ державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про надання розстрочення виконання судового рішення, а саме просив суд розстрочити сплату заборгованості зі сплати аліментів, що утворилася у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перед ОСОБА_2 станом на 01 грудня 2019 року на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на 48 (сорок вісім) місяців, призначивши до сплати на користь ОСОБА_2 заборгованості по 4355,72 гривень, щомісячно протягом 48 (сорок вісім) місяців.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2009 ку з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було стягнуто аліменти розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше , ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після ухвалення вказаного вище рішення суду, а саме в період з 2010-2013 року, позивач та Відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбних відносин, та позивач добровільно сплачував усі кошти на утримання доньки. В подальшому позивач та відповідач усно домовились про добровільну сплату аліментів, після чого Відповідач пообіцяла забрати виконавчий лист з Державної виконавчої служби. В подальшому, у 2013 році спільне проживання між сторонами було припинене. На даний момент Позивач офіційно не працевлаштований. Тимчасово працює за кордоном. 25 листопада 2019 року в аеропорту «Бориспіль» щодо Позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 службовою особою було прийнято Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину, який досяг 16-річного віку. В подальшому стало відомо, що підставою такого Рішення є Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, винесене державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Карповою М.О. 29 березня 2019 року. Тільки в цей момент Позивачеві стало відомо, ще стягнення за виконавчим листом не припинялась. Позивачем 28 листопада 2019 року було подано заяву про ознайомлення з виконавчим провадженням. 03 грудня 2019 року було надано таку можливість , про що наявна відмітка і матеріалах виконавчого провадження. Також 03 грудня було надано довідку про розмір заборгованості за аліментами. До дати ознайомлення з матеріалами провадження жодної Постанови Позивач не отримував, ані про відкриття провадження, а ні викликів державной виконавця, а ні самої Постанови про заборону виїзду за кордон. Таким чином, на даний момент Позивачеві стало відомо про наявність боргу зі сплати аліментів станом на 01.12.2019 року в розмірі 149 005,11 грн, штрафу в сумі 60 069,43 грн. Тобто на даний момент у Позивача наявна заборгованість понад 200 тис грн ( урахуванням виконавчого провадження). Разом з тим, позивач працює за кордоном і для погашення даної заборгованості має виїхати за кордон. Таким чином. Заборона виїзду з кордон унеможливлює погашення існуючої заборгованості. За таких обставин, враховуючи наявність у нього значної суми заборгованості по сплаті аліментів, він не має можливосі сплатити вказану суму боргу відразу, а тому змушений звернутися до суду із вказаним позовом Позивач жодним чином не уникає свого обов`язку зі сплати аліментів, утримання власної дитини. За вказаних обставин, з метою забезпечення належного виконання своїх зобов`язань з відповідного погашення заборгованості по сплаті аліментів в межах своїх можливосте позивач звернувся до суду із вказаним позовом. З урахуванням суми боргу Позивач має можливість сплачувати щомісяця до 5000 тисяч гривень в рахунок існуючої заборгованості, також сплачувати щомісячні зобов`язання з аліментів.

Ухвалою суду від 28 лютого 2020 року провадження по справі відкрито в загальному провадженні та призначено підготовче судове засідання.

Відповідачем ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2009 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було стягнуто аліменти у розмірі ј частини всіх видів доходів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач зазначає, що при розгляді справи про стягнення аліментів у судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення, що вказано безпосередньо у самому рішенні. Зазначене вище рішення суду після набрання ним законної сили було пред`явлене до виконання. Позивач зазначає, що у період з 2010-2013 року, позивач та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбних відносин, та відповідач добровільно сплачував усі кошти на утримання доньки. В подальшому позивач та відповідач домовились про добровільну сплату аліментів, після чого відповідач пообіцяла забрати виконавчий лист з Державної виконавчої служби. З вказаними обставинами відповідач категорично не погоджується, оскільки вони зовсім не відповідають дійсності так як жодної домовленості у період з 2010 року до 2013 року між позивачем та відповідачем щодо порядку сплати аліментів на утримання доньки не було, позивач достовірно знав про пред`явлення рішення суду про стягнення з нього аліментів до виконання, однак неправдиво вказує у своїй позовній заяві про нібито усну домовленість з відповідачем, про добровільну сплату аліментів на утримання доньки і обіцянку відповідача забрати виконавчий лист з Державної виконавчої служби. Надалі, у позовній заяві зазначається про те, що на даний момент позивач офіційно не працевлаштований та тимчасово працює за кордоном. Однак, позивачем не надано жодних доказів того, що він з 2013 року в Україні не міг знайти роботу при цьому не надано доказів, що останній перебував на обліку у центрі зайнятості і для нього не знайшли з 2013 року по сьогоднішній день вакантної посади за його спеціалізацією. Крім того позивач не надає доказів того, що його життя суттєво змінилось з моменту стягнення з нього аліментів, а посилаючись на те, що він тимчасово працює за кордоном позивачем не надано доказів працевлаштування за кордоном та факту отримання там заробітної плати, тобто, не надано копій закордонного паспорту, трудового договору, довідки про працевлаштування та заробітну плату, тощо, які могли б свідчити про те, що відповідач дійсно тривалий час працює закордоном. Тобто, протягом такого тривалого проміжку часу, а саме з 2013 року до 25 листопада 2019 року доки службовою особою не було прийнято Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України позивачу, він не сплачуючи аліментів на утримання доньки, навіть не цікавився життям своєї дитини, не переймався її потребами, не з`ясовував в які речі вона одягається та якими продуктами харчується, не задавав собі напевно позивач питання, а чи має відповідач фінансову можливість належним чином утримувати їх спільну доньку без його допомоги весь час. З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що позивач не ухиляється від сплати аліментів, бажає виконати своє зобов`язання в розумні строки та доступні суми погашення. Позивач вказує, що предметом розгляду даної справи є саме питання неможливості своєчасного виконання позивачем своїх аліментних зобов`язань, однак виникає питання чому ж тоді тривалий час працюючи закордоном як зазначає позивач та отримуючи там заробітну плату він не сплачував аліменти на утримання дитини, а згадав про існування доньки лише тоді коли не зміг виїхати закордон та почав з`ясовувати причину встановленого обмеження у перетині кордону. Тож, в такі добрі наміри позивача стосовно утримання доньки не має довіри, оскільки, фактично з моменту припинення спільного проживання з відповідачкою позивач жодного разу не надавав ані матеріальної, ані іншої допомоги на утримання доньки, а продовжив жити звичним для нього життям ніби доньки у нього ніколи і не було. За таких обставин, немає жодної гарантії, що маючи можливість виїзду закордон позивач буде сплачувати заборгованість зі сплати аліментів, яка утворилася на момент звернення з позовною заявою до суду, а не продовжить і надалі ухилятись від сплати аліментів на утримання доньки, оскільки зникне перешкода у перетині державного кордону та позивач зможе виїхати за межі України де не буде жодних гарантій того, що позивач буде виконувати рішення суду та буде сплачувати заборгованість зі сплати аліментів, оскільки наявність рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області про стягнення аліментів не спонукала його виконувати обов`язок утримувати доньку та забезпечувати її всім необхідним. З позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує стосовно розміру заборгованості за аліментами, яка існує. Згідно із розрахунком заборгованості за аліментами, наданим державним виконавцем станом на 01.12.2019 року, заборгованість позивача по сплаті аліментів на утримання дитини становить 149005 грн. 11 коп. Позивач зазначає, що не повідомлявся належним чином про відкриття виконавчого провадження та про наявність Постанови про заборону виїзду за кордон, однак це не спростовує його обізнаності про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення про стягнення з нього аліментів. Проте свої зобов`язання позивач вчасно не виконував. Відповідач вважає, що позивачем не доведено фактичних обставин, які свідчать про погіршення його матеріального становища, а також наявність таких сімейних обставин, які б могли стати підставою для розстрочення сплати заборгованості по сплаті аліментів аж на 48 місяців, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та недоведеними.

07.05.2020 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки ( пені ) за прострочення сплати аліментів та просила суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , 2 116 001,59 гривень (два мільйона сто шістнадцять тисяч одна гривня 59 копійок), неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В обгрунтування зустрічного позову вказала, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2009 року з ОСОБА_1 (надалі - позивача за первісним позовом) на користь ОСОБА_2 (надалі – відповідач за первісним позовом) на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було стягнуто аліменти у розмірі ј частини всіх видів доходів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вважаю за необхідне зазначити, що при розгляді справи про стягнення аліментів у судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення, що вказано безпосередньо у самому рішенні (копія рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області міститься в матеріалах справи). Зазначене вище рішення суду після набрання ним законної сили було пред`явлене до виконання. Після чого постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження примусового виконання виконавчого листа № 2-941/09 виданий 21 жовтня 2009 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області. Однак, позивачем за первісним позовом аліменти на утримання доньки не сплачувались та наразі на підставі виникнення заборгованості зі сплати аліментів, останнього обмежено в перетині державного кордону України, що фактично і стало підставою звернення позивача за первісним позовом до суду з позовною заявою предметом розгляду якої є саме питання неможливості своєчасного виконання позивачем своїх аліментних зобов`язань. Тобто, доки службовою особою не було прийнято Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України позивачу, ним не сплачувались аліменти, а тому в зв`язку з тим, що у нього накопичилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки, відповідач за первісним позовом вважає за доцільне реалізувати право стягнути з відповідача як боржника, неустойку (пеню) до моменту повного погашення заборгованості або ухвалення рішення суду. Станом на 29 квітня 2020 року заборгованість відповідача за період з 03 липня 2010 року по 01 грудня 2019 року по сплаті аліментів становить 149005, 11 грн. (сто сорок дев`ять тисяч п`ять гривень 11 копійок), що підтверджується Довідкою-Розрахунком згідно виконавчого листа 2-941/09 виданого 21 жовтня 2009 року про стягнення аліментів у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку Верховного суду України, який міститься у постанові ВС України по справі № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року: Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Зважаючи на вище вказане, загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в період з 03.07.2010 року по 01.12.2019 рокустановить 2 116 001,59 гривень, розрахунок розміру пені додається до позовної заяви. Враховуючи те, що відповідач зобов`язаний утримувати свою доньку, але матеріальної допомоги для належного рівня життя він не надав ні добровільно, ні за рішенням суду, та більше того постійно ухилявся від виконання покладених на нього обов`язків щодо утримання своєї дитини, а законодавством встановлено можливість стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, позивач за зустрічною позовною заявою вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем за зустрічним позовом подано відзив згідно якого вказано, що дійсно рішенням суду від 21 жовтня 2009 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після ухвалення вказаного вище рішення суду, а саме в період з 2010-2013 р, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації (шлюбних відносин, та ОСОБА_1 добровільно сплачував усі кошти на утримання доньки. В подальшому останні усно домовились про добровільну сплату аліментів, після чого ОСОБА_2 пообіцяла забрати виконавчий лист з Державної виконавчої служби. В подальшому, у 2013 році спільне проживання між сторонами було припинене. 25 листопада 2019 року в аеропорту «Бориспіль» щодо ОСОБА_1 , службовою особою було прийнято Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України. В подальшому стало відомо, що підставою такого Рішення є Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, винесена державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг, Карповою М.О. 29 березня 2019 року. Тільки в цей момент ОСОБА_1 стало відомо, що стягнення за виконавчим листом не припинялось. За таких обставин у ОСОБА_1 виникла заборгованість зі сплати аліментів, які останній не оскаржує, так як любить свою дитину, але із-за відсутності коштів відразу сплатити всю суму нарахованих аліментів, він вимушений звернутися до суду із позовом про розстрочення сплати заборгованості зі сплати аліментів. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не визнає, та просить їх залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно із ч.І статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за вленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення ойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного ення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше відсотків заборгованості. Керуючись нормами даної статті Сімейного кодексу України, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з ОСОБА_1 2 116 001,59 гривень, пені по аліментам. Але, адвокат не взяла до уваги, що в ч.І ст. 196 СК України також зазначено, що розмір пені за прострочення зі сплати аліментів, законодавець о обмежив - але не більше 100 відсотків заборгованості. Крім того, в ч.І ст. 196 СК України також зазначено, що у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України Про виконавче провадження". При цьому, 28.02.2019 року державним виконавцем Довгинцівського відділу ДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ Карповою М.О. по виконавчому провадженню № 31485909 було винесено постанову накладання штрафу на боржника, а саме, стягнуто з ОСОБА_1 штраф на користь стягувана - ОСОБА_2 у розмірі 50% від загальної суми боргу з виплати аліментів, що становить 60069,43 грн. Отже, при розрахунку пені за прострочення зі сплати аліментів знову таки не було взято до уваги зазначену норму права та використано в розрахунку. А тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_4 до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити, вказав, що заборгованість по аліментах станом та 31.05.2021 рік становить 170226,36 грн.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_5 до суду надала заяву про слухання справи за їх відсутності, наполягала на задоволенні зустрічного позову, вказала, що заборгованість по аліментам станом на 01.05.2021 рік становить 189471,86 грн та просила відмовити в задоволенні первісного.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази немають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо ,а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2009 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було стягнуто аліменти у розмірі ј частини всіх видів доходів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначене вище рішення суду після набрання ним законної сили було пред`явлене до виконання. Після чого постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження примусового виконання виконавчого листа № 2-941/09 виданий 21 жовтня 2009 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області. Однак, позивачем за первісним позовом аліменти на утримання доньки не сплачувались та наразі на підставі виникнення заборгованості зі сплати аліментів, останнього обмежено в перетині державного кордону України, що фактично і стало підставою звернення позивача за первісним позовом до суду з позовною заявою предметом розгляду якої є саме питання неможливості своєчасного виконання позивачем своїх аліментних зобов`язань. Тобто, доки службовою особою не було прийнято Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України позивачу, ним не сплачувались аліменти, а тому в зв`язку з тим, що у нього накопичилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки. Станом на 29 квітня 2020 року заборгованість відповідача за період з 03 липня 2010 року по 01 грудня 2019 року по сплаті аліментів становить 149005, 11 грн. (сто сорок дев`ять тисяч п`ять гривень 11 копійок), що підтверджується Довідкою-Розрахунком згідно виконавчого листа 2-941/09 виданого 21 жовтня 2009 року про стягнення аліментів у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

У 2013 році спільне проживання між сторонами було припинене. На даний момент Позивач офіційно не працевлаштований. Тимчасово працює за кордоном. 25 листопада 2019 року в аеропорту «Бориспіль» щодо Позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 службовою особою було прийнято Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину, який досяг 16-річного віку. В подальшому стало відомо, що підставою такого Рішення є Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, винесене державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Карповою М.О. 29 березня 2019 року. Таким чином, на даний момент Позивачеві стало відомо про наявність боргу зі сплати аліментів станом на 01.12.2019 року в розмірі 149 005,11 грн, штрафу в сумі 60 069,43 грн. За вказаних обставин, з метою забезпечення належного виконання своїх зобов`язань з відповідного погашення заборгованості по сплаті аліментів в межах своїх можливосте позивач звернувся до суду із вказаним позовом. З урахуванням суми боргу Позивач має можливість сплачувати щомісяця до 5000 тисяч гривень в рахунок існуючої заборгованості, також сплачувати щомісячні зобов`язання з аліментів.

Згідно інформаційної довідки Прикордонної служби України ОСОБА_6 дійсно періодично перетинав кордон України в період з 2018 по 2019 роки.

Згідно довідки від Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що надійшла до суду станом на 01.05.2021 року заборгованість по аліментам ОСОБА_1 складає 189 471,86 грн..

Згідно довідки від Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що надійшла до суду 16.12.2021 року станом на 31.05.2021 року заборгованість по аліментам ОСОБА_1 складає 170226,36 грн..

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

У силу вимог ч.2 ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Отже, обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у ч.4 ст.155 СК України.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, а саме виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Згідно з ч.1 ст.196 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спору з урахуванням змін, внесених Законом України № 2037-VIII від 17.05.2017 року, який набрав чинності 08.07.2017 року), у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості.

Положеннями ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Згідно зі ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, якими згідно ст. 4 ЦК України можуть бути закони та підзаконні нормативні акти.

У ст.196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч.1 ст.196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане (тобто до останнього числа поточного місяця), та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Зазначений висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 року, винесеній у справі № 572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18), відступивши від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року справі № 6-94цс15. Такий підхід Верховного Суду до розрахунку пені застосований також Касаційним цивільним судом в постановах від 12.09.2018 року у справі №759/9457/15-ц, від 17.10.2018 року у справі №359/9950/16-ц, від 05.12.2018 року у справі №372/264/15-ц.

Що стосується первісного позову, суд приходить до висновку, що відповідно до частин 1 та 2 статті 197 СК України суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості, виходячи з матеріального та сімейного стану платника аліментів, а також може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості з аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Закон не містить визначень істотності обставин, а тому це поняття є оціночним і таки характер обставин має визначатись судом в кожній конкретній справі, з позовом до суду позивач звернувся 16.12.2019 року до цього часу аліменти не сплачував, поважних причин несплати аліментів не надавав, послався лише на нібито усну домовленість з відповідачкою, що не підтверджено ні доказами ні відповідачкою, з 2020 року позивач періодично сплачував заборгованість по аліментам, але становм на 31.05.2021 рік заборгованість існує в розмірі 170226,36 грн. , а тому істотних обставин, що заважали позивачеві сплачувати аліменти та утримання доньки судом не встановлено, законних підстав для задоволення позову немає.

Що стосується зусрічного позову, суд приходить до висновку про його обгрунтованість , але частково так як позивачем за зустрічним позовом нараховано 2 116 001,59 гривень, пені по аліментам, що не відповідає вимогам закону та є занадно перевищеною сумою пені, яка не може бути більше ніж 100 відсотків заборгованості , як вдачається з матеріалів справи заборгованість по аліментах станом на 31.05.2021 року становить 170226,36 грн., саме така сума і підлягає стягненню з відповідача за зусрічними вимогами.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача за зустрічним позовом в рахунок держави слід стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Довгинцівський відділ державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про надання розстрочення виконання судового рішення - відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки ( пені ) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 170226 (сто сімдесят тисяч двісті двадцять шість) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави, судовий збір у сумі 908 ( дев`ятсот вісім ) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2021 р.

Суддя: Н. О. Сарат