Ухвала суду № 102192805, 22.12.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4086/21

(1-кс/199/1768/21)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2021 року слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕНСІОН-ЮА» про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 1202104163000031, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.05.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2021 року до суду надійшло клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕНСІОН-ЮА» про скасування арешту майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що 04 червня 2021 року слідчим суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Руденко В.В. було розглянуто клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Твердовської Д.С. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041630000311 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

За результатами розгляду вказаного клопотання слідчим суддею постановлено ухвалу про накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ТОВ «Пенсіон-ЮА» на підставі договору довічного утримання від 16.12.2019 р., укладеним між ТОВ «Пенсіон-ЮА» та ОСОБА_1 та посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л.О. та зареєстрованим за № 2476.

Заявник зазначає, що квартира, що належить ТОВ «Пенсіон-ЮА» не може вважатися речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України. ТОВ «Пенсіон-ЮА» не заподіяно шкоди кримінальним правопорушенням, санкція ч. 3 ст. 190 КК України не передбачає конфіскацію майна, конфіскація майна не може бути застосована як вид покарання або захід кримінально-правового характеру, а тому накладення арешту є безпідставним. Теперішній власник квартири ТОВ «Пенсіон-ЮА`не має статус підозрюваного в кримінальному провадженні №12021041630000311, отже в розумінні вимог ст.64-2 КПК України він є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Заявник вважає, що арешт накладено було необґрунтовано та просив його скасувати.

Представник заявника та органу досудового розслідування до судового засідання не з`явилися.

Вивчивши подане клопотання та додатки до нього, якими обґрунтовується необхідність накладення арешту на рухоме майно, матеріали кримінального провадження № 1202104163000031суд вважає необхідним задовольнити подане клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності ТОВ «Пенсіон-ЮА» на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 виникло на підставі договору довічного утримання від 16.12.2019 р., укладено з ОСОБА_1 та посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л.О. та зареєстрованим за № 2476.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999- II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА 5 та інші проти Сполученого Королівства", п. 50. Series А N 98).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року р справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19), було зроблено висновок про те, що у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.

Наявні матеріали свідчать, що арешт накладено на нерухоме майно особи, яка до теперішнього часу не має статусу підозрюваного або обвинуваченого, в кримінальному провадженні відсутній цивільний позов. Слідчий суддя приходить до висновку, що підстави для подальшого накладення арешту на вищезазначене майно заявника на даний час відсутні. Подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання своєю власністю, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном.

На підставі викладеного клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 107, 110, 131, 132, 170-174, 214,309 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕНСІОН-ЮА» про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 1202104163000031, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.05.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України, - задовольнити.

Скасувати арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ТОВ «Пенсіон-ЮА» (Pension-UA), реєстраційний код – 12973707, що накладений відповідно до ухвали слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду від 04 червня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: