Ухвала суду № 102192092, 22.12.2021, Селидівський міський суд Донецької області

1-м/242/5/21

242/5814/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.О., за участі прокурора Жердецького О.О., захисника Анищенко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Російської Федерації стосовно засудженого громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулось до суду із клопотанням про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 , на підставі вироку Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 р. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 засуджений вироком Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 р. до покарання у виді 11 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність. ОСОБА_1 є громадянином України, його останнім місцем проживання є: АДРЕСА_1 . На даний час він знаходиться в ФКУ «Виправна колонія №5» УФСВП Росії по Іванівській області» (кінець строку відбуття покарання – 22.08.2030). ОСОБА_1 має право невідбутий строк покарання відбувати на території України.

У судове засідання представник Міністерства юстиції України не з`явився. Надав заяву про розгляд клопотання без його участі.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання Міністерства юстиції України, посилаючись на те, що було вирішено питання про прийняття в Україну громадянина ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання, та вважав за необхідне привести вирок Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 р., яким був засуджений ОСОБА_1 , у відповідність із законодавством України, визначивши відповідні статті КК України, а саме: вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 307 КК України до одинадцяти років позбавлення волі без конфіскації майна.Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з часу перебування під вартою з 23 серпня 2019 року.

Захисник в судовому засіданні підтримав подане клопотання, проти кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.3 ст.307 КК України та міри покарання у виді одинадцяти років позбавлення волі без конфіскації майна- не заперечує.

Суд, з урахуванням положень ст. 610 КПК України, розглядає клопотання у відсутність засудженого та представника Міністерства юстиції України.

Дослідивши надані документи, враховуючи думку прокурора,захисника суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов`язок встановити чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 року, які ратифіковані Україною 22.09.1995 та 26.09.2002 відповідно.

Згідно із ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.

Частиною 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Крім того, згідно до ст.10 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983, у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку, для виконання.

Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку,і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Відповідно до ч.1 ст.11 вищевказаної конвенції, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган:

a) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;

b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом;

c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі;

d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Згідно із ч.3, 4 ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання.

З клопотання, поданого Міністерством юстиції України вбачається, що воно відповідає вимогам ч.4 ст.610 КПК України.

За вироком Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 року громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, пунктом «г» частини 4 ст. 228.1 КК РФ (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою у великому розмірі), та призначено йому покарання у виді 11 років позбавлення волі, тобто за вчинення злочину, що є караним діянням відповідно до законодавства України.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія №5 УФСВП Росії по Іванівській області», кінець строку покарання – 22.08.2030 рік. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 на території України – АДРЕСА_1 . За інформацією ГУДМС України в Донецькій області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України». Засуджений ОСОБА_1 11.06.2021 написав заяву та виявив бажання про його переведення для подальшого відбуття покарання в Україні.

Документи додані до клопотання, складені за місцем відбування покарання засудженого на території Російської Федерації не свідчать про наявність безумовних обставин, що могли б стати перешкодою для передачі засудженого громадянина України для відбування ним покарання на території України.

За довідки, виданої начальником ФКУ «ВК-5 УФСВП Росії по Іванівській області» 11.06.2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 засуджений вироком Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 року за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30, 228.1 ч. 4 п. «г», КК РФ до 11 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Вирок набрав законної сили 11.02.2020 року. Початок строку покарання з 23.08.2019 року, кінець строку 22.08.2030 року. Станом на 11.06.2021 відбув 1 рік 09 місяців 18 днів, залишилось до відбуття по строку 09 років 2 місяці 11 днів.

З наданих матеріалів судом встановлено, що ОСОБА_1 за вироком Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 року засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, пунктом «г» частини 4 ст. 228.1 КК РФ (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою у великому розмірі).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 КК РФ замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, які безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з обставин, що не залежать від цієї особи.

Пункт «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ передбачає відповідальність за незаконне виробництво, збут або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також незаконний збут або пересилання рослин, що містять наркотичні речовини або психотропні речовини, або їх частин, які містять наркотичні засоби або психотропні речовини, здійснені великому розмірі.

В той же час, відповідно до п. «e» статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов, зокрема: якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території.

Згідно ч. 4 ст. 10 КК України виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

За дії, за які засуджено ОСОБА_1 у Російській Федерації, передбачена відповідальність за законодавством України.

Відповідно до ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Так, диспозиція частини 1 статті 307 КК України передбачає незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Диспозиція частини 2 статті 307 КК України передбачає «Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини».

Об`єктивна сторона злочину описана як вичерпний перелік альтернативних форм злочинної поведінки, а саме незаконні: 1) виробництво; 2) виготовлення; 3) придбання; 4) зберігання; 5) перевезення; 6} пересилання; 7) незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Під незаконним збутом розуміються будь-які способи оплатного чи безоплатного розповсюдження наркотичних засобів або психотропних речовин серед невизначеного кола осіб (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позичання, за певних умов - введення наркотику чи психотропної речовини його володільцем іншій особі шляхом ін`єкцій, пригощання цигарками, які містять наркотик, тощо). Незаконний збут передбачає відчуження цих засобів чи речовин іншій особі, яка може розпоряджатися ними (або їх частиною) як своїм майном.

Якщо наркотичний засіб чи психотропна речовина були придбані чи виготовлені для збуту, а особа не встигла здійснити останнє, вона має нести відповідальність за придбання чи виготовлення з метою збуту наркотичного засобу.

Тобто, за законодавством України для кваліфікації діяння за ст. 307 КК достатньо встановити мету виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичного засобу, оскільки кожна така дія з метою збуту є самостійною формою об`єктивної сторони цього злочину. Якщо ж наркотичний засіб придбано, зберігалось чи перевозилось для збуту, а особа не встигла його збути, вона має нести відповідальність не за приготування до збуту, а за придбання, зберігання, перевезення з метою збуту наркотику, що є закінченим злочином.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. ст. 308-310, 312, 314, 315, 317; 4) із залученням неповнолітнього; 5) щодо наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у великих розмірах.

Диспозицією ч. 3 ст. 307 КК України передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього.

З урахуванням викладеного, дії ОСОБА_1 за законодавством України слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 307 КК України , оскільки предметом незаконних дій був наркотичний засіб (героїн) у особливо великих розмірах, а саме: масою 99,62г.

Постановою Пленуму Верховного суду України №4 від 26.04.2002 р. «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», встановлено, що злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 КК України, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

Отже, враховуючи диспозицію ч. 3 ст. 307 КК України та роз`яснення вказаної вище постанови Пленуму Верховного суду України, факт незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, є закінченим складом кримінального правопорушення, а тому злочин, за яким засуджено ОСОБА_1 вироком іноземного суду, слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 307 КК України, без посилання на ст.15 КК України.

Вирок Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 року відносно ОСОБА_1 , громадянина України, засудженого за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст.30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 Російської Федерації привести у відповідність із законодавством України і вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 3ст.307 КК України.

Санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а за вироком суду іноземної держави ОСОБА_1 призначено покарання за злочин 11 років позбавлення волі без конфіскації майна, тому суд вважає визначити покарання ОСОБА_1 в розмірі, дотримуючись тривалості призначеного покарання за вироком Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 року.

Для призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна суд не має правових підстав, оскільки вироком іноземного суду таке покарання не було застосоване.

Також, суд вважає за необхідне не визначати засудженому ОСОБА_1 виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженим, оскільки діючим законодавством України, не передбачає визначення судом виду такої установи.

Відповідно до ст. 86 Кримінально-виконавчого кодексу України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, тому до компетенції суду в Україні не віднесено визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 слід обчислювати з 11 лютого 2020 року,зарахувати в строк покарання час перебування під вартою з 23 серпня 2019 року по 11 лютого 2020 року включно, як встановлено вироком Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 скасований вироком Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 року після набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 602, 603, 609, 610 КПК України, Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, суд,

УХВАЛИВ:

Привести у відповідність із законодавством України вирок Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 року, яким громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, пунктом «г» частини 4 ст. 228.1 КК РФ, та призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі.

Визначити, що відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 року, передбачена ч. 3 ст. 307 КК України.

Вважати громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Селидове Донецької області, засудженим за ч. 3 ст. 307 КК України до 11 (одинадцяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 11 лютого 2020 року. Зарахувати в строк покарання час перебування під вартою з 23 серпня 2019 року по 11 лютого 2020 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 скасований вироком Нікулінського районного суду міста Москви від 12.11.2019 року після набрання вироком законної сили.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та центральному органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом семи діб з моменту її проголошення, а засудженим з моменту її вручення.

Суддя І.М. Владимирська