Рішення № 102191651, 24.12.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/5208/21

2/264/1336/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2021 р. Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Іванченко А.М., за участю секретаря судового засідання Єрьоміної А.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

28.07.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 23.08.2011 року та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємець ОСОБА_1 мала право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 28.06.2019 р. по 28.12.2019 р. Спадкоємцем, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, в яких адреса реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 . 03.05.2020 р. позивачем була направлена претензія кредитора до Третьої маріупольської державної нотаріальної контори. 25.05.2020 року позивачем було отримано відповідь з Третьої маріупольської нотаріальної контори. Вважає, що відповідачка прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. 01.08.2020 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на 19.05.2021 року заборгованість позичальника становить 17880,60 грн., яка складається із заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 17880,60 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Згідно з ч. 1ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачка відзив на позов до суду не надіслала, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 23.08.2011 року та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, що передбаченост.1055 ЦК України.

Згідно із ч.1ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Суд, оцінивши надану сукупність доказів, вважає встановленим факт того, що Банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору, після чого 16.07.2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000,00 грн., 18.07.2013 р. – зменшено кредитний ліміт до 300 грн., 23.07.2013 р. – збільшено кредитний ліміт до 4000 грн., 29.07.2013 р. – збільшено кредитний ліміт до 4500 грн., 01.08.2013 р. – збільшено кредитний ліміт до 8000 грн., 17.08.2013 р. – зменшено кредитний ліміт до 8000 грн., 15.05.2014 р. – зменшено кредитний ліміт до 1600 грн., 31.01.2017 р. - збільшено кредитний ліміт до 4700 грн., 05.07.2019 р. - зменшено кредитний ліміт до 0 грн.

Доказів іншого відповідачкою суду не надано.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконав, кредит та відсотки за її користування не сплатив, станом на 19.05.2021 року заборгованість позичальника перед банком становить 17880,60 грн., яка складається із заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 17880,60 грн.

Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 02.07.2019 року Приморським районним у м.Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1004.

03.05.2020 р. АТ КБ «ПриватБанк» була направлена претензія кредитора до Третьої маріупольської державної нотаріальної контори з метою отримання відомостей чи заводилась спадкова справа після померлого боржника, включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу та повідомленням спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком.

25.05.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» було отримано відповідь з Третьої маріупольської нотаріальної контори, станом на 07.05.2020 р. спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 не відкривалась.

01.08.2020 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких АТ КБ «ПриватБанк» пред`явив свої вимоги, але ніяких дій відповідачем не було виконано.

У відповідності до повідомлення, яке на виконання вимог ухвали надана з Третьої Маріупольської державної контори вбачається, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 67682237 від 08.12.2021 року, інформація щодо наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.

У відповідності до ч. 1ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а згідно приписів ч. 1ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 3ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 не має.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1231 ЦК України передбачено, що до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Згідно статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року, при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Тобто, законодавець ставить в залежність обов`язок спадкоємців боржника щодо сплати боргу за померлого від розміру одержаного ними у спадщину майна після померлого.

Належних доказів отримання відповідачкою після смерті будь-якого рухомого чи нерухомого майна позивач суду не надав.

У відповідності до повідомлення Третьої Маріупольської державної контори вбачається, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 67682237 від 08.12.2021 року, інформація щодо наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.

Таким чином, матеріали справи не містять у собі відомостей про майно, одержане відповідачкою у спадщину після смерті ОСОБА_2 в межах вартості якого вона зобов`язана задовольнити вимоги кредитора - АТ КБ «Приват Банк».

Згідно з вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що позивачем не доведено наявність спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , в межах вартості якого повинна нести зобов`язання відповідачка, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 1, ч. 2, ч. 8ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред`явлені позовної заяви сплачено в дохід місцевого бюджету судовий збір в сумі 2270, 00 гривень - підстави для присудження відшкодування таких судових витрат позивачу - відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст.1218,1231,1258,1268-1269,1281- 1282 ЦК України, ст.ст.12,13,81,141,263-265 ЦПК України, суд ,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. М. Іванченко