Рішення № 102189318, 27.09.2021, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/3367/21

Провадження № 2/314/1123/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2021 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/3367/21 за позовом ОСОБА_1 до Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2021позивачзвернувся до суду з вищезазначенимпозовом та просить визнати за ним право власності на нерухомемайно за набувальноюдавністю.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що він, ОСОБА_1 проживає в будинку АДРЕСА_1 , про що свідчить запис у домовій книзі про реєстрацію його проживання в даній квартирі, особовий рахунок на оплату комунальних послуг та інші докази (додаються до позову). Зазначає, що раніше вказаний будинок АДРЕСА_2 належав ТОВ «Райсількомунгосп», проте на теперішній час на балансі даного підприємства він не знаходиться, майно є безхазяйним. Вказує, щоз 2007 року і на теперішній час він проживаєу вказаній квартирі, добросовісно та безперервно володіє та користується нерухомим майном, доглядає за квартирою, постійно робить в ній поточні та капітальні ремонти, обробляє земельну ділянку, провів комунікації, інших осіб, які б мали право на дане нерухоме майно немає. Позивач неодноразово звертався до Вільнянської міської ради з метою вирішення питання про передачу йому у власність квартири, проте йому було відмовлено у зв`язку з тим, що Вільнянська міська рада не є балансоутримувачембудинку АДРЕСА_2 .Враховуючи вищевказані обставини, а саме, добросовісність, відкритість та безперервність його проживання у квартирі АДРЕСА_3 , а також відсутність власника на майно, він змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву, з якої вбачається, що Вільнянська міська рада Запорізької області проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить розглянути справу за відсутності свого представника.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем у відповідності до вимог ч.5 ст.200 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру від 30.06.2021 року виданого в ПП «Вільнянське БТІ» на замовлення ОСОБА_1 ,квартира АДРЕСА_3 має загальну площу 25 кв.м та складається з двох житлових кімнат, кухні та коридору.

Згідно звіту про оцінку майна, складеного ПП «Вільнянське БТІ» від 30.06.2021 ринкова вартість об`єкта оцінки складає 68500,00 грн.

Відповідно до довідки №2517 від 15.07.2021, виданої відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Вільнянської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з 24.03.2007 року по теперішній час зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з договором про надання населенню послуг з газопостачання від 09.09.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» та ОСОБА_1 , вбачається, що останній є споживачем послуг з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору про надання послуг з питного водопостачання та Комунальним підприємством «Водоканал» та ОСОБА_1 , вбачається, що останній є споживачем послуг водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Підтвердженням сплати коштів за споживання житлово-комунальних послуг позивачем є квитанції про оплату видані на його ім`я.

Факт володіння й користування квартирою з 2007 року позивачем визнається відповідачем, отже, відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно з ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неїпідстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 334 ЦК можливе за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Ураховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

З наведенного суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 більше 14 років відкрито, безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном, відповідачем по справі позовні вимоги визнаються, спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, а тому він після більш 14 років такого володіння набув право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_3 .

Враховуючи те, що позивач не наполягав на стягненні судових витрат з відповідача, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 344, 377 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 77-81,197-198, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Вільнянськоїміської ради Запорізької області, місцезнаходження: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4, код ЄДРПОУ 25486771про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_3 , яка складається з житлових кімнат загальною площею 17,8 кв.м, кухні загальною площею 3,5 кв.м, коридору загальною площею 3,7 кв.м.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

27.09.2021