Ухвала суду № 102188057, 22.12.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/21179/21

Провадження №: 2/755/9615/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Яровенко Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату премій, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату премій, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно змісту ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Проте позовні вимоги є не конкретизованими.

Так, позивачем не конкретизовано суму такої виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу (станом на дату звернення з позовом до суду).

Окрім викладеного, суд звертає увагу, що у п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Заробітна плата (також заробітна платня, зарплатня) - винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Із положень приписів ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. 1,2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий висновок про застосування норми права у подібних відносинах міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18.

Тобто, середній заробіток за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах, у розмірі, визначеному ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350,00 грн.).

Слід зазначити, що неможливість визначити розмір середнього заробітку, який підлягає відшкодування на момент звернення з позовом не є підставою для не сплати судового збору за визначеною ставкою в мінімальному розмірі.

Виходячи з предмету спору, позивачем пред`явлено дві вимоги немайнового характеру та чотири вимоги майнового характеру до відповідача, а саме: визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити позивача на посаді, стягнути з відповідача розмір недоотриманої надбавки, стягнути з відповідача розмір недоотриманої премії, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду.

В своїй позовній заяві позивач зазначив ціну позову 694 869,05 гривень. Однак, позивачем не було враховано суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи те, що суд не може встановити точну ціну позову для обрахування суми судового збору, тому позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 11350,00 грн. та надати суду докази такої сплати.

Також, згідно ч. 3 ст. 176 ЦПК України, у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

Таким чином, в разі виявлення переплати судового збору, суд за клопотанням сторони поверне надлишково сплачені кошти.

Додатково роз`яснюю, що при зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Дніпровському районі м. Києва, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 38012871, банк отримувача Державне Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA478999980313141206000026005 , код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Підсумовуючи зазначене, позивачу необхідно усунити вказані недоліки, а саме конкретизувати позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу та сплатити судовий збір.

Недоліки слід усунути шляхом подачі позовної заяви в новій редакції у відповідній кількості до сторін по справі.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату премій, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання позивачем ухвали, інакше заява вважатиметься не поданою і підлягає поверненню позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Яровенко