Рішення № 102186715, 14.12.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/278/20

Провадження № 2/369/2034/21

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарях судових засідань Мазурик Д.С., Шило М.І., Житар А.А.,

за участю представника позивача Ружанського Л.В.,

представника відповідача

ПАТ «Піреус Банк МКБ» Омельченко В.М., Різунова Р.С.,

представника третьої особи Гамрецького Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 6 в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяни Олександрівни, Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 20120 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяни Олександрівни, Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обгрунтування позовних вимог зазначає що рішенням від 04 березня 2011 постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ «Пірус Банк МКБ » заборгованість за кредитним договором №К/08-27 від 08.09.2008 року та судові витрати, всього на загальну суму у розмірі 9300351,68 грн.На виконання вказаного рішення судом першої інстанції було видано дублікат виконавчого листа №2/601/11 від 08 червня 2012 року.

20.09.2017 року державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні №3393194 та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно якого ПАТ « Пірус Банк МКБ » передано в рахунок стягнення за виконавчим листом №2-601/11 від 08.06.2012 року, виданим Києво-Святошинський районним судом Київської області нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за ціною третіх прилюдних торгів у розмірі 5868331,13 грн.

17.01.2018 року позивачка дізналась про вчинення самовільного захоплення домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Після цього позивачка дізналась,що згідно інформаціїної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяни Олександрівни було оформлено та видано Банку свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо такі торги не відбулися, серія та номер 1523 від 07.11.2017 року щодо нерухомого майна незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,1915 га, К/Н 3222484501:01:004:0080, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 та про прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяженб зазначених обєктів нерухумості.Просить визнати протиправним а скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу ), індексний номер 37985560 від07.11.2017 року, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу ), індексний номер 37984658 від 07.11.2017 року,прийняте приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяни Олександрівни та стягнути з відповідачів судовий збір.

Одночасно з поданням позову, позивачем подана до суду заява про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просив суд накласти арешт на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за АТ «Піреус Банк МКБ», а саме на незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,1915 га, К/Н 3222484501:01:004:0080, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.01.2020р. у задоволені заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.01.2020р.було відкрито провадження.

27.02.2020р. через канцелярію надійшло клопотаня Відповідача 2 Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ`про закриття провадження та відзив на позовну заяву. Не погоджуючиь з позовом, представник Відповідача 2 Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ`зазначив, що доводи позивача є безпідставними та такими, що протирічать нормам чинного законодавства , приватним нотаріусом під час здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, нереалізованого з прилюдних торгів не було допущено жодних порушень і що рішенням Києво-Святошинського суду від 26 листопада 2018 року по справі №369/11876/17 у задоволені ідентичних позовних вимог позивачу було відмовлено. Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дідура М.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи №641 від 07.05.2020 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07.05.2020 року,який проведений у звязку із закінченням строку відрядження судді Медведського М.Д, в провадження судді Дубас Т.В. надійшла цивільна справа за ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяни Олександрівни, Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.05.2021р. справа прийнята до розгляду суддею Дубас Т.В., призначено підготовче засідання.

07.07.2020р. через канцелярію надійшла відповідь на ухвалу суду Відповідача 1 приватного нотариуса Києво-Святошинського районного нотариального округу Київської області Деребера Тетяни Олександрівни. Зазначає, що реєстрація права власності Акціонерним товариством «Піреус Банк МКБ» виникла в результаті видачі свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів(аукціонів), якщо торги не відбулися і є завершальною ланкою в зверненні стягнення на майно. Реєстрація проводилась на підставі документів, з дотриманням процедури та у відповідності до норм чинного законодавства. Просила повністю відмовити в задоволені позовних вимог, справу розглядати без її участі за наявними у справі доказами та поясненнями.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.10.2020 р задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 , залучено третю особу без самостійних вимог ОСОБА_2 .

16.12.2020 року через канцелярію надійшли пояснення представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Гамрецького Євгена Олеговича.Зазначає, що приватним нотаріусом під час здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, нереалізованого з прилюдних торгів, не було допущено жодних порушень, а тому будь які підстави для відмови у здійснені реєстраціних дій були відсутні. Крім того, 27 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_2 було укладено договора купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,1915 га, К/Н 3222484501:01:004:0080, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 при набуті права власності на спірну земельну ділянку та незавершеного будівництвом житлового будинку учинив усі дії , передбачені законом для такого набуття, а тому є належним власником та добросовісним набувачем . Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Києво -Святошинського районного суду Київської області від 16.02.2021 року було відмовлено представнику Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» у закритті провадження у справі.

Ухвалою Києво -Святошинського районного суду Київської області від 16.02.2021 року було закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання 14.12.2021 з`явився, позов підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача 14.12.2021 в судове засідання з`явився. Проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання з`явився. Проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням від 04 березня 2011 постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ «Пірус Банк МКБ » заборгованість за кредитним договором №К/08-27 від 08.09.2008 року та судові витрати, всього на загальну суму у розмірі 9300351,68 грн.На виконання вказаного рішення судом першої інстанції було видано дублікат виконавчого листа №2/601/11 від 08 червня 2012 року.

Відповідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі зокрема на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Відповідно до положень ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягував протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягував виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Як вбачається з матеріалів справи проведення прилюдних торгів з метою звернення стягнення на нерухоме майно незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 забезпечувалося Державним підприємством «Сетам».Реалізація арештованого майна шляхом прведення електроних торгів не відбулась, в звязку з відсутністю допущених учасників торгів.

11.09 2017 року ПАТ «Піріус МКБ» направлено до відділу виконавчої служби заяву про залишення за ним нереалізованого майна.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України (справа № 6-1655цс16 від 16 листопада 2016 року), якщо стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев`ятастатті 61Закону "Про виконавче провадження").

Таким чином, передбачена ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» процедура передачі державним виконавцем стягувану нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (п.4 ч.2ст.11 ЦК України).

20.10.2017 року державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні №3393194 та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно якого ПАТ «Піріус Банк МКБ» передано в рахунок стягнення за виконавчим листом №2-601/11 від 08.06.2012 року, виданим Києво-Святошинський районним судом Київської області нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за ціною третіх прилюдних торгів у розмірі 5868331,13 грн.

07 листопада 2017 року за номером запису про право власності 23226918 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяни Олександрівнина підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серія та номер 1523, виданий 07.11.2017 року видавник :Дербера Т.О., приватний нотаріус Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської обл, внесено відомості державну реєстрацію права власності на нерухоме майно незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 (96%) літ. А, лазня літ. Б, стінка №1, 2, огорожа №3, 4, за адресою АДРЕСА_1 Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ».

07 листопада 2017 року за номером запису про право власності 23226037 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяни Олександрівнина підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серія та номер 1523, виданий 07.11.2017 року видавник :Дербера Т.О., приватний нотаріус Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської обл, внесено відомості державну реєстрацію права власності на земельну ділянки, площею 0,1915 га, кадастровий номер 3222484501:01:004:0080, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 Публічного акціонерного товариствоа «Піреус Банк МКБ».

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що реєстрація права власності за ПАТ «Піреус Банк МКБ» є похідними від оформлення передачі стягувачу нереалізованого на публічних торгах нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

При вирішенні спору суд зазначає, що спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) встановлено, що дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає, серед іншого, право власності.

Частиною 1 ст.5 наведеного Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.6 цього Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором є, серед іншого, нотаріус (п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно ч.1 ст.9 наведеного Закону до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, а також відповідного користувача, обтяжувача.

Приписами ч. 1 ст. 26 Закону визначено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Частиною 1 ст. 24 Закону встановлено, що підставами для відмови в державній реєстрації прав є:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно ч.1 ст.27 наведеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до п.6 якого державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Згідно п.9 наведеного Порядку разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до п.18 цього Порядку за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

Пунктом 19 вказаного Порядку передбачено, що державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

За відсутності відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно державний реєстратор використовує наявні відомості, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства (п.20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Згідно п.40 наведеного Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Пунктом 57 цього Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

З огляду на вищевикладене вбачається, що позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рішення приватного нотаріуса приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяни Олександрівни про державну прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу ), індексний номер 37985560 від 07.11.2017 року, яким за АТ «Піреус Банк МКБ» зареєстроване право приватної власності на нерухоме майно незавершеного будівництвом житлового будинку №46 (96%) літ. А, лазня літ. Б, стінка №1, 2, огорожа №3, 4, за адресою АДРЕСА_1 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу ), індексний номер 37984658 від 07.11.2017 року, яким за АТ «Піреус Банк МКБ» зареєстроване право приватної власності на земельну ділянки, площею 0,1915 га, кадастровий номер 3222484501:01:004:0080, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 є незаконними та такими, що прийняті з порушенням встановленого законом порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно, або того, що документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, визнані недійсними чи скасовані, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяни Олександрівни, Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень– залишити без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 24.12.2021.

Суддя Т.В. Дубас