Рішення № 102185570, 23.12.2021, Високопільський районний суд Херсонської області

23.12.21 Справа №652/714/21

Провадження №2/652/200/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Дригваль В.М.,

за участю секретаря - Гапич В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Високопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кочубеївської сільської ради ОТГ Херсонської області, третіх осіб: Високопільської державної нотаріальної контори Херсонської області, ОСОБА_2 , про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

До Високопільського районного суду Херсонської області звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Кочубеївської сільської ради ОТГ Херсонської області, третіх осіб Високопільської державної нотаріальної контори Херсонської області, ОСОБА_2 , про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, зазначивши у позовній заяві про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_3 у зв`язку з чим вона звернулася до Високопільської державної нотаріальної контори, де була відкрита спадкова справа. На час відкриття спадкової справи, позивачу не була відома інформація щодо наявності Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, площею 1,5982 га., в межах Заградівської сільської ради Високопільського району Херсонської області для ведення особистого підсобного господарства. 11.06.2021 року позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, але їй було відмовлено. Позивач вважає, що внаслідок смерті ОСОБА_3 , право постійного користування земельною ділянкою не припинилося, а державний акт на право постійного користування землею серії IV-ХС №014160 виданого Заградівською сільською радою народних депутатів Високопільського району Херсонської області 15 лютого 1998 року, на даний час є чинним. Просить суд, визнати за нею у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері – ОСОБА_3 , право постійного користування земельною ділянкою, площею 1,5982 га, для ведення особистого підсобного господарства на території Заградівської сільської ради Високопільського району Херсонської області відповідно до Державного акту на право постійного користування серії IV-ХС №014160 виданого Заградівською сільською радою народних депутатів Високопільського району Херсонської області 15 лютого 1998 року.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Скакун Юлія Олександрівна, яка діє на підставі ордеру серії АЕ №1094313 від 21.09.2021 року (а.с.24), в судове засідання не прибула, при цьому, по електронній пошті надійшла заява, в якій підтримано позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та просить їх задовольнити в судовому порядку та розглянути справу у її відсутності (а.с.64).

Представник відповідача Кочубеївської сільської ради ОТГ Херсонської області в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Відзиву на позов не надано, а тому суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів (а.с.25).

Представник третьої особи Високопільської державної нотаріальної контори Херсонської області в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності (а.с.21). Пояснення відносно позовних вимог не надано, а тому суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, пояснення по суті позовних вимог не надала, при цьому надано до суду заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за її сестрою – ОСОБА_1 , а також зазначила, що особисто відмовляється від прийняття спадщини після смерті її матері – ОСОБА_3 , в повному обсязі. Просить суд провести розгляд справи у її відсутності (а.с.59).

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне:

- Із копії свідоцтва про смерть від 27.09.2002 року (а.с.5) вбачається, що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 63 роки, про що, Заградівською сільською радою Високопільського району Херсонської області у книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис №19.

- Із копії паспорту громадянина України (а.с.6-7) вбачається, що ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , в с.Заградівка Високопільського району Херсонської області.

- Із копії Державного акту на право постійного користування землею (а.с.10-11) вбачається, що ОСОБА_3 , належить право постійного користування земельною ділянкою, площею 1,5982 га. для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території Заградівської сільської ради Високопільського району Херсонської області.

- Із копії заяви від 11.06.2021 року (а.с.12) вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Високопільської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про прийняття спадщини за законом у вигляді права на постійне користування земельною ділянкою, але відповідно до листа державного нотаріуса від 16.07.2021 року останню повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку яка знаходиться в постійному користуванні померлої ОСОБА_3 не уявляється можливим (а.с.13).

- Із копії паспорту громадянина України (а.с.14-16) вбачається, що ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , в с.Кам`янка, Високопільського району Херсонської області, зареєстрована за адресою: в АДРЕСА_1 . Та має ІПН НОМЕР_1 (а.с.16).

- Із копії спадкової справи (а.с.48, 48 на звороті, 49, 49 на звороті) вбачається, що 13.05.2003 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі заповіту, яким позивачу було заповідано право на земельну частку (пай), що належить заповідачу на основі сертифікату серії ХС №0205310. В зв`язку з чим, 20.05.2003 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.49 на звороті). Крім того, в матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_5 від 13.05.2003 року про те, що в суд за продовженням строку для прийняття спадщини, після смерті її матері, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , звертатися не буде і не заперечує, щоб свідоцтво про право на спадщину, було видане її дочці – ОСОБА_1 (а.с.48 на звороті).

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України, ч.1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ч.5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. ч.6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. ч.7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_3 (а.с.5) у зв`язку з чим вона звернулася до Високопільської державної нотаріальної контори, де була відкрита спадкова справа (а.с.48-49). На час відкриття спадкової справи, позивачу не була відома інформація щодо наявності Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, площею 1,5982 га., в межах Заградівської сільської ради Високопільського району Херсонської області для ведення особистого підсобного господарства (а.с.10-11). 11.06.2021 року позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, але їй було відмовлено (а.с.12, 13). Позивач вважає, що внаслідок смерті ОСОБА_3 , право постійного користування земельною ділянкою не припинилося, а державний акт на право постійного користування землею серії IV-ХС №014160 виданого Заградівською сільською радою народних депутатів Високопільського району Херсонської області 15 лютого 1998 року, на даний час є чинними, а тому позивач вирішила звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч.1 ст.1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України, передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, дослідженими матеріалами спадкової справи достовірно встановлено, що позивач одноособово успадкувала за заповітом майно своєї матері, оскільки її сестра ОСОБА_5 , не заперечувала проти видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 (а.с.48 на звороті).

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії IV-ХС №014160, виданим 15 лютого 1998 року Заградівською сільською радою Високопільського району Херсонської області, ОСОБА_3 , було надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,5982 га, для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Заградівської сільської ради Високопільського району Херсонської області. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №31.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до наступного.

Конституція України закріплює, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (ст.ст. 1, 3 та 8).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (ч.3 ст.41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Поняття «майно» у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином для ведення особистого підсобного господарства є майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Згідно з нормами ч.2 ст.407 ЦК України та ч.2 ст.102 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.7 ЗК України від 18.12.1990 року, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону від 25.10.2001 р., який діяв з 01.01.2002 р.(момент набрання чинності названим ЗК України) до 22.09.2005 р., було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002 р., але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 р. переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 р. визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц.

Суд у даному спорі застосовує вказані положення законодавства та з урахуванням встановлених у справі обставин зазначає, що на момент смерті ОСОБА_3 , їй на законних підставах належало право постійного користування земельною ділянкою.

У постанові від 05.11.2019 року, у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у ст.141 ЗК України від 25.10.2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у ст.141 ЗК України від 25.10.2001, є такими, що порушують це право.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у ст.1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Тому право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020, справа № 179/1043/16-ц, у постанові від 23.06.2020, справа № 922/989/18.

З огляду на викладене, ані відсутність у Земельному кодексі України 2001 року такого права на земельну ділянку, як право постійного користування, ані смерть особи, якій належало таке право, самі по собі не припиняють права постійного користування вказаною земельною ділянкою та не виключають права постійного користування земельною ділянкою зі складу спадщини.

Земельним кодексом України в чинній редакції встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до ч.2 ст.15 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті Кодексу визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», надано роз`яснення про те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частинами 2, 3 ст.152 ЗК України, передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя та після смерті її право постійного користування земельною ділянкою припинене не було, доказів того, що це право було припинено в установленому законом порядку матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права користування земельною ділянкою підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст.41 Конституції України, ст.ст.1216, 1218, 1219, 1220, 1268 ЦК України, ст.ст.7, 141, 152 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 95, 141, 258, 263-265, 268ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кочубеївської сільської ради ОТГ Херсонської області, третіх осіб: Високопільської державної нотаріальної контори Херсонської області, ОСОБА_2 , про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері - ОСОБА_3 , право постійного користування земельною ділянкою, площею 1,5982 га, цільовим призначенням якої є ведення особистого підсобного господарства, згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії IV-ХС №014160 виданого Заградівською сільською радою народних депутатів Високопільського району Херсонської області 15 лютого 1998 року.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів після його проголошення.

Суддя: В.М. Дригваль