Рішення № 102184447, 23.12.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4918/21

Провадження № 2/456/1363/2021

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

23 грудня 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Нечипір А.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Енд Спейс» про визнання припиненим трудового договору, витребування трудової книжки та стягнення грошових коштів при звільненні,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

01 березня 2016 року позивач ОСОБА_2 була прийнята на роботу на посаду монтажника кабельних мереж ТзОВ «Тайм Енд Спейс». З жовтня 2017 року по 06 лютого 2021 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Фактично працювала позивач на роботі до жовтня 2017 року.08 жовтня 2020 року вона написала заяву керівнику ТзОВ «Тайм Енд Спейс», у якій просила звільнити її з роботи за власним бажанням з 22.10.2020, згідно ст. 38 КЗпП України.Дану заяву на адресу відповідача було скерувано поштою, однак жодної відповіді ОСОБА_2 не отримала.Після цього, вона неодноразово зверталась до керівництва підприємствата просила звільнити її з роботи і видати трудову книжку, однак їй було відмовлено, оскільки за даною адресою знаходиться не ТзОВ «Тайм Енд Спейс», а ТзОВ « Тайм Енд Спейс Україна». Зазначила, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ТзОВ «Тайм Енд Спейс» зареєстровано за номером 37831243 та знаходиться за адресою м. Стрий вул. Сколівська, 9 а. Натомість, після закінчення відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 не було допущено до роботи. Звернула увагу, що вона зверталась до Стрийського відділення Пенсійного фонду України, де їй була видана довідка форми ОК-7, з якої вбачається, що відповідач з 06.02.2021 не сплачує їй заробітну плату та не сплачує обов`язкові податки та внески. 30.10.2020 ОСОБА_2 зверталась з письмовою заявою до ГУ Держпраці у Львівській області про порушення її трудових прав та отримала відповідь з якої дізналась про неможливість провести перевірку, оскільки за даною адресою знаходиться ТзОВ «Тайм Енд Спейс Україна», а дані про ТзОВ «Тайм Енд Спейс» відсутні, а тому перевірку не було проведено. З приводу порушення її трудових прав позивач звернулась до Стрийського відділу поліції, де отримала відповідь з рекомендаціями звернутись до суду з позовом. Оскільки, нею було подано заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, відповідно відповідач зобов`язаний звільнити її, через два тижні після подання нею заяви, тобто з 22.10.2021, однак цього не зробив, не видав наказ про звільнення та не видав трудову книжку з внесеними до неї даними про трудову діяльність. Оскільки відповідач на даний час не звільнив її, не провів з нею відповідного розрахунку, не видав трудову книжку, тому повинен провести розрахунок по середній заробітній платі за період з 23.10.2020 по 01.09.2021.

Уточнивши позовну заяву позивач ОСОБА_2 просить постановити рішення, яким припинити трудові відносини між нею та ТзОВ «Тайм енд Спейс» з 22 жовтня 2020 року, у зв`язку із звільненням її з посади монтера кабельного виробництва за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; зобов`язати відповідача видати їй у встановленому законом порядку заповнену трудову книжку, зазначивши у ній номер наказу та дату звільнення; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, за період 23.10.2020 по 01.09.2021 у розмірі 60142 грн. 86 коп.

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Представник позивачки ОСОБА_1 просить позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що вона разом з ОСОБА_2 працювала на ТзОВ «Тайм енд Спейс». З 2013 року по 2017 рік вона перебувала у декреті, однак після закінчення відпустки по догляду за дитиною до роботи її не допустили, зважаючи на те, що за даною адресою знаходиться не ТзОВ «Тайм Енд Спейс», а ТзОВ « Тайм Енд Спейс Україна».

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що з ОСОБА_2 вона знайома, оскільки вони разом працювали на ТзОВ « Тайм енд Спейс». На даному підприємстві нона працювала, починаючи з 2014 року по 2018 рік. ОСОБА_2 з 2016 року була прийнята на роботу на посаду монтажника кабельних мереж ТзОВ « Тайм Енд Спейс».

Позиція відповідача:

Представник відповідача ТзОВ «Тайм енд Спейс» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд справи на 13.10.2021, 15.11.2021, 23.12.2021, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, про розгляд справи 13.10.2021, 15.11.2021 повернулись на адресу суду 13.10.2021, 25.10.2021 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також, ТзОВ «Тайм енд Спейс» повідомлялось про розгляд справи на 15.11.2021, 23.12.2021 оголошеннями на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судове засідання на підставі ст. 128 ЦПК України, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника ТзОВ «Тайм енд Спейс» в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви, клопотання учасників справи.

Представником позивачки ОСОБА_2 – адвокатом Волоховським О.В. подано:

25.11.2021 клопотання про уточнення позовних вимог.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бораковського В.М. від 28.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Волоховського О.В., свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03) Європейський Суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини у цілому трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

08.10.2020 ОСОБА_2 звернулась з заявою до директора ТзОВ «Тайм енд Спейс» Хомик В.В., в якій просила звільнити її з посади монтера кабельного виробництва ТзОВ «Тайм енд Спейс» з 22 жовтня 2020 року, за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України та видати трудову книжку /а.с.6/.

Як вбачається з копії листа, адресованого директору ТзОВ «Тайм енд Спейс» Хомик В.В., останній згідно довідки Укрпошти ф-20 не отримав заяву ОСОБА_2 , у зв`язку із закінченням терміну зберігання /а.с.7/.

Як вбачається з довідки форми ОК-7 Пенсійного фонду України Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, надано індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 , починаючи з 2011 року по 2021 рік. Згідно даних відомостей, за звітний 2021 рік, з березня 2021 року сплата страхових внесків не здійснювалась, за лютий 2021 частково сплачені страхові внески /а.с.8-10/.

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.09.2021, ТзОВ «Тайм енд Спейс» зареєстровано як юридичну особу за ідентифікаційним кодом 37831243, місцезнаходження юридичної особи: Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, 9А. Уповноважена особа – ОСОБА_6 /а.с. 11-12/.

З копії листа Головного управління Держпраці у Львівській області від 16.11.2020 за вих. № 18080/4/14-04 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , провадить фактичну господарську діяльність ТзОВ «Тайм енд Спейс України» код ЄДРПОУ 41693841, керівник - Махарік Міхаела. Будь-які ознаки фактичного здійснення господарської діяльності та перебування посадових осіб ТзОВ «Тайм енд Спейс» за адресою: м. Стрий, вул. Сколівська, буд. 9А – відсутні. Згідно інформації Пенсійного фонду України, ОСОБА_7 не перебуває у трудових відносинах з ТзОВ «Тайм енд Спейс», ЄДРПОУ 37831243. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з відсутністю ТзОВ «Тайм енд Спейс», ЄДРПОУ 37831243, за адресою місцезнаходження: м. Стрий, вул. Сколівська, буд. 9А, та його посадових (уповноважених) осіб, не надається можливим провести позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю /а.с.13/.

09.08.2021 адвокат Волоховський О.І. звертався до керівника ТзОВ «Тайм енд Спейс Україна» з метою надання інформації, чи зберігається на підприємстві трудова книжка ОСОБА_2 /а.с.14/.

Як вбачається з відповіді начальника Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області від 24.07.2020 за вих. № 8368, ОСОБА_8 повідомлено, що відмості, наведені у її зверненні не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення /а.с.15/.

Згідно відповідей начальника Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області від 22.02.2021 за вих. № 1394 та від 01.03.2021 № С-7/47/01/21, ОСОБА_8 повідомлено, що по фактах викладених у її звернені проведена перевірка та в них не вбачаються ознаки кримінального та адміністративного правопорушення. Для вирішення питання цивільно-правового характеру, між нею та керівництвом ТзОВ «Тайм енд Спейс» рекомендовано звернутись із заявою в суд /а.с.16-17/.

Відповідно до письмового трудового договору з працівником від 21 березня 2016 року, такий укладено між ТзОВ «Тайм енд Спейс» та ОСОБА_2 . Згідно даного договору ОСОБА_2 наймається на роботу у ТзОВ «Тайм енд Спейс» за посадою монтажник кабельних мереж /а.с. 41/.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 , судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

До правовідносин, котрі склалися між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Закону України «Про оплату праці», ЦК України.

Норми Конституції України є нормами прямої дії, положеннями ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Трудові відносини всіх працівників регулюються КЗпП. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Положеннями ст. 3 КЗпП України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

У ч. 2 ст. 22 КЗпП України встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Підстави припинення трудового договору встановлені у ст. 36 КЗпП України.

Однією із визначених ст. 36 КЗпП України підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38, 39 КЗпП України).

За змістом ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Питання, пов`язаніз порядком ведення трудових книжок, їх зберіганням, виготовленням, постачанням і обліком регулюються постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» №301 від 27 квітня 1993 року та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року (з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1.1. Глави 1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (п. 4.1. Глави 4 Інструкції).

Крім того, згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» №301 від 27 квітня 1993 року, трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Положеннями ч.1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. ст.117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається із роз`яснень, даних в пункті 20, частині 5 пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У своїй постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до роз`яснень, даних у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Відповідно до абзаців третього-п`ятого вказаного Порядку, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань та є обов`язковими відомостями при реєстрації юридичної особи.

У ст. 93 ЦК України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Висновком суду за результатами розгляду справи.

В судовому засіданні встановлено, що 01 березня 2016 року позивач ОСОБА_2 була прийнята на роботу на посаду монтажника кабельних мереж ТзОВ « Тайм Енд Спейс». З жовтня 2017 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.10.2020 ОСОБА_2 звернулась з заявою до директора ТзОВ «Тайм енд Спейс» ОСОБА_7 , в якій просила звільнити її з посади монтера кабельного виробництва ТзОВ «Тайм енд Спейс» з 22 жовтня 2020 року, за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України та видати трудову книжку.

Слід зазначити, що ТзОВ «Тайм енд Спейс» зареєстровано як юридичну особу за ідентифікаційним кодом 37831243, місцезнаходження юридичної особи: Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, 9А, про свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В судовому засіданні встановлено, що починаючи з 01.03.2021 ТзОВ «Тайм енд Спейс» не сплачує страхові внески відносно ОСОБА_2 , про що свідчать індивідуальні відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У зв`язку з вищенаведеним суд приходить до висновку, що формальне перебування у трудових відносинах ОСОБА_2 із відповідачем ТзОВ «Тайм енд Спейс» порушує її право на вільний вибір праці, оскільки жодної роботи вона не здійснює, їй не нараховується та не виплачується заробітна плата.

Слід зазначити, що ОСОБА_2 належним чином, у визначеному законом порядку повідомила відповідача ТзОВ «Тайм енд Спейс» за місцем знаходження юридичної особи про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням, про що 08 жовтня 2020 року подала відповідну заяву.

Суд звертає увагу, що після спливу двох тижнів з дня подачі заяви про звільнення з роботи за власним бажанням ОСОБА_2 роботу на посаді монтера кабельного виробництва ТзОВ «Тайм енд Спейс» не продовжила та вимагає розірвати укладений між нею і Товариством трудовий договір. Проте відповідач ТОВ «Тайм енд Спейс» всупереч вимогам закону, жодних дій не вчинив, наказ про звільнення останньої з роботи та трудову книжку не видав.

Суд вважає, що датою припинення трудових відносин ОСОБА_2 з ТзОВ «Тайм енд Спейс» та звільнення її з роботи з посади монтера кабельного виробництва Товариства є 22 жовтня 2020 року, оскільки саме вказаного дня спливає термін з дня попередження (08.10.2020) про звільнення.

Відповідач ТзОВ «Тайм енд Спейс» будь-яких заперечень на позов ОСОБА_2 та доказів на спростування заявлених позивачкою вимог до суду не подав.

У зв`язку з вищенаведеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання припиненими трудових відносин із ТзОВ «Тайм енд Спейс», на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 22 жовтня 2020 року та видачу у встановленому порядку заповненої трудової книжки ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з розрахунком середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, наданим позивачкою, зважаючи на постанову Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 щодо Порядку обчислення середньої заробітної плати.

В судовому засіданні встановлено, що на момент звільнення, а саме станом на 22 жовтня 2020 року відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачкою, відповідно час затримки належних позивачці, як звільненій 22 жовтня 2020 року працівниці сум, складає період з 23 жовтня 2020 року по 01 вересня 2021, як про це просить позивачка. За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.10.2020 (наступний робочий день після звільнення 22.10.2020) по 01.09.2021. При цьому, при розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з положень, наведених у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати позивачки слід розраховувати з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата (тобто, якщо подія відбулась у жовтні, то за основу слід взяти попередні два місяці: вересень і серпень), а, відтак, складає: (5000 грн. + 5 000 грн.) : 42 = 238 грн. 10 коп., де 5000 грн. - мінімальна заробітна плата за серпень та вересень 2020 року; 42 дні це сума робочих днів у серпні і вересні 2020 року, виходячи з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку у зв`язку з відсутність доходів за попередні місяці з розрахунку отримання розміру мінімальної заробітної плати, визначеної ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Розраховуючи розмір середньої заробітної плати, суд враховує, що згідно із ст.50 КЗпП України тривалість робочого часу для найманих працівників має бути не більше 40 годин у тиждень. Так, при 5-денному робочому тижні з двома вихідними днями тривалість робочого дня не перевищує 8 годин. Кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 23.10.2020 до 01.09.2021 складає 214 робочих днів. Відтак, з відповідача слід стягнути на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.10.2020 по 01.09.2021 в розмірі 50953 грн. 40 коп. (із розрахунку 238 грн. 10 коп. (середньоденний заробіток позивачки) х 214 робочих днів, часу затримки розрахунку при звільненні).

Суд вважає доведеним факт наявності заборгованості по середньому заробітку ТзОВ «Тайм енд Спейс», за весь період затримки розрахунку, з 23.10.2020 по 01.09.2021, яка складає 50953, 40 грн., а тому позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по середньому заробітку за період затримки підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивачки слід стягнути заборгованість із середнього заробітку розмірі 50953, 40 грн (без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів).

У зв`язку з вищенаведеним суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_2 слід задоволити частково та визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайм енд Спейс» з 22 жовтня 2020 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади монтера кабельного виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм енд Спейс» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайм енд Спейс» видати ОСОБА_2 у встановленому законом порядку заповнену трудову книжку, зазначивши у ній номер наказу та дату звільнення; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм енд Спейс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 23.10.2020 по 01.09.2021 в розмірі 50953, 40 грн., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу про визнання припиненими трудових відносин в розмірі 908, 00 грн., а також за позовну вимогу про стягнення середнього заробітоку за весь час затримки в сумі 908, 00 грн., а всього 1816,00 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайм енд Спейс» (82400, Львівська область, місто Стрий, вул. Сколівська, 9А; ЄДРПОУ 37831243) з 22 жовтня 2020 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади монтера кабельного виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм енд Спейс» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайм енд Спейс» (82400, Львівська область, місто Стрий, вул. Сколівська, 9А; ЄДРПОУ 37831243) видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановленому законом порядку заповнену трудову книжку, зазначивши у ній номер наказу та дату звільнення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм енд Спейс» (82400, Львівська область, місто Стрий, вул. Сколівська, 9А; ЄДРПОУ 37831243) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 23.10.2020 по 01.09.2021 в розмірі 50953 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) гривень 40 копійки, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм енд Спейс» (82400, Львівська область, місто Стрий, вул. Сколівська, 9А; ЄДРПОУ 37831243) на користь держави 1816,00 грн. (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 24 грудня 2021 року.

Головуючий суддя В. М. Бораковський