Рішення № 102184214, 23.12.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №328/2280/20

пр.№2/336/5567/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі судді Зарютіна П.В., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за змістом якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами 014/0868/82/0223507 та № 010/0868/82/0208209 у розмірі 33303,51 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати в розмірі 2 102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.11.2016 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0868/82/0223507. Крім того, 09.02.2016 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/0868/82/0208209.

Між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до АТ «Комерційний Індустріальний Банк» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №014/0868/82/0223507 та № 010/0868/82/0208209.

28.11.2017 між АТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»укладено Договір відступлення права вимоги №20171128, у відповідності до умов якого, АТ «Комерційний Індустріальний Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»приймає належні АТ «Комерційний Індустріальний Банк» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах Боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №3 від 23.01.2018 до Договору відступлення права вимоги №20171128 від 28.11.2017, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №014/0868/82/0223507 в сумі 19475,52 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі - 12166,65 грн., сума заборгованості за відсотками в розмірі 2792,55 грн., сума заборгованості за пенею в розмірі - 4516,32 грн.

Крім того, відповідно до Реєстру боржників №4 від 13.02.2018 до Договору відступлення права вимоги №20171128 від 28.11.2017, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №010/0868/82/0208209 в сумі 13827,99 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі - 13547,39 грн., сума заборгованості за відсотками в розмірі 280,6 грн., сума заборгованості за пенею 0,00 грн.

На даний час відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту не виконав, внаслідок чого відповідач має заборгованість за вказаними кредитними договорами, яку і просить стягнути позивач, а також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі за сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 08.02.2021 вище вказану справу передано для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.

Ухвалою суду від 10.03.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2021 по справі №336/2280/20 пр.2/336/2209/2021 було задоволено позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 10.11.2021 заяву відповідача ОСОБА_1 про скасування заочного рішення від 21.07.2021 задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача адвокат Морозов В.С. надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до відзиву, останній зазначив, що дійсно 09.11.2016 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № №014/0868/82/0223507, останньому 09.11.2016 було надано кредит в розмірі 15000,00 грн., а також визначено графік кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 мав сплачувати платежі щомісячно 09 числа кожного місяця по 1108,93 грн. (за період з грудня 2016 по жовтень 2018) та 1064,88 грн. - 09.11.2018.

Відповідно до позову позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №014/0868/82/0223507 від 09.11.2016 в сумі 19475,22 грн., яка складається із суми заборгованості за основною сумою боргу 12166,65 грн., суми заборгованості за відсотками 2792,55 грн., суми заборгованості за пенею 4516,32 грн.

Однак, представник відповідача вважає, що до суми заборгованості за основною сумою боргу 12166,65 грн., з період з 09.12.2016 по 26.10.2017 необхідно застосувати строк позовної давності, оскільки графіком були встановлені конкретні строки сплати платежів за договором, а саме 09 число кожного місяця, а позивач звернувся із позовом про стягнення заборгованості 27.10.2020, а тому і заборгованість з основного суму боргу може бути стягнена за 3 роки, які передували зверненню позивача до суду, тобто з 27.10.2017 по 27.10.2020.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 2792,55 грн., то позовна заява не містить конкретного розрахунку заявленої заборгованості, за який період вона була нарахована, чим керувався позивач нараховуючи таку суму, за таких обставин, представник відповідача вважає стягнення вказаної заборгованості безпідставним.

Щодо стягнення заборгованості за пенею в розмірі 4516,32 грн., представник відповідача зазначив, що як вбачається з інформації викладеної позивачем у позові (з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 23.01.2018 позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій), а отже розмір пені зазначений позивачем, визначений ним саме станом на 23.01.2018 у вказаному ним розмірі, а позивач звернувся до суду в жовтні 2020, то відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік, а тому представник відповідача просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 4516,32 грн.

Щодо стягнення заборгованості за договором №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 представник відповідача зазначив, що дійсно 09.02.2016 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/0868/82/0208209 відповідно до умов якого, останньому 09.02.2016 було надано кредит в сумі 7700,00 грн., а також визначено графік кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 мав сплатити кредит на протязі лютого-квітня 2016.

Відповідно до позову позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за цим договором в сумі 13827,99грн., яка складається із суми заборгованості за основною сумою боргу 13547,39 грн. та суми заборгованості за відсотками 280,60 грн.

Щодо стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу 13547,39 грн., представник відповідача зазначив, що відповідачу було надано кредит в сумі 7700,00 грн., однак позивач просить стягнути з відповідача 13547,39 грн., тобто незрозуміло, яким чином сума заборгованості може перевищувати 7700,00грн. і складати 13547,39 грн., адже до договору не додано жодного розрахунку, який би підтверджував реальність отримання відповідачем зазначеної суми 13547,39 грн., а отже і правомірність її стягнення з відповідача. А тому, представник відповідача просить застосувати до цієї суми заборгованості строк позовної давності, який передбачений ст..ст.257,267 ЦК України.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 280,60 грн., то позовна заява не містить конкретного розрахунку заявленої заборгованості, за який період вона була нарахована, чим керувався позивач нараховуючи таку суму, а отже за таких обставин представник відповідач вважає стягнення вказаної заборгованості безпідставним.

Крім того, відповідно до відзиву, представник відповідача зазначив, що на виконання заочного рішення від 21.07.2021 по справі №328/2280/20 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яке ухвалою суду від 10.11.2021 скасовано, з відповідача вже було проведено утримання грошових коштів в сумі 2812,50 грн., в зв`язку з чим просить врахувати вказану обставину.

Позивач скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив, яка надійшла через електрону пошту суду - 30.11.2021 та поштовою кореспонденцією 03.12.2021.

Відповідно до відповіді на відзив представника відповідача, яка надійшла на електрону адресу суду 30.11.2021 та 03.12.2021 поштовою кореспонденцією, представник позивача зазначив, що відзив відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що поданий з порушенням вимог чинного законодавства та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо строків позовної давності за кредитним договором №014/0868/82/0223507 зазначив, що по-перше кредитний договір - це договір який має чіткі часові рамки для виконання зобов`язань за ним, то, керуючись ст.ст.256, 257, 260, 261 ЦК України, перебіг позовної давності за кредитним договором починається зі спливом встановленого строку повного виконання кредитних зобов`язань.

Тобто, п.п.1.1.5. п.1.1. ст.1 розділу І кредитного договору №014/0868/82/0223507 від 09.11.2016, дата повного погашення кредиту - 09.11.2018., п.п.1.1.6. п.1.1. ст.1 розділу І кредитного договору №014/0868/82/0223507 від 09.11.2016 зазначає, що строк кредиту становить 24 місяці з дати надання кредиту.

Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0868/82/0223507 від 09.11.2016 має часові рамки, а саме він розпочинається 09.11.2018 та закінчується 09.11.2021.

Відтак позивач, звернувшись до суду у жовтні 2020, застосував заходи, щодо захисту своїх прав в межах строку позовної давності. Тобто підстави вважати, що строк пред`явлення позовних вимог був пропущений - відсутні.

По-друге, відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Також, згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.02.2016 у справі 6-1824цс15: «...якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст.6 і ч.1 ст.259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором...».

Крім того, враховуючи п.п.10.6. ст.10 розділу III Кредитного договору №014/0868/82/0223507 від 09.11.2016 - та правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.02.2016 у справі 6-1824цс15, позивач вважає, що позовні вимоги до всіх правовідносин в тому числі неустойки, застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років, а отже заява відповідача про застосування загальних та спеціальних строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо строків позовної давності за кредитним договором №010/0868/82/0208209, зазначив, що по-перше п.1.4 кредитного договору №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 строк протягом якого клієнт користується та здійснює погашення кредиту 48 місяців, що починається з 09.02.2016 по 09.02.2020 включно, може змінюватись в порядку передбаченому цим договором, п.9.3 кредитного договору №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 Договір набуває чинності з дати його укладення та діє до повного погашення клієнтом грошових зобов`язань за договором.

Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 має часові рамки, а саме він розпочинається 09.02.2020 та закінчується 09.02.2023.

Відтак позивач, звернувшись до суду у жовтні 2020, застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строку позовної давності, тобто підстави вважати, що строк пред`явлення позовних вимог був пропущений - відсутні.

Щодо твердження представника відповідача про застосування до відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності, представник позивача у відповіді на відзив позовної заяви зазначив, що відповідно до положень кредитного договору №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016, по даному кредиту нараховувався виключно штраф за прострочення зобов`язання, а по кредитному договору №014/0868/82/0223507 від 09.11.2016 нараховувалась виключно пеня за прострочення зобов`язання що також підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Отже, зауваження представника відповідача щодо несення відповідачем подвійної цивільно-правової відповідальності не відповідають дійсності, що підтверджується кредитними договорами та розрахунками заборгованості.

Щодо пролонгації карткового ліміту, представник позивача зазначив, що відповідно до п. 1.10. ст.1 кредитного договору №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016, поточний ліміт встановлюється банком щомісяця та діє в межах календарного місяця (далі - Період), в якому він встановлений. Перший період починається з дати початку кредитування та закінчується в останній календарний день цього ж місяця. Всі інші періоди щомісячно починаються з 1 числа календарного місяця та завершуються в останній день місяця. Банк має право встановити іншу дату закінчення поточного періоду та іншу дату початку наступного періоду.

Згідно з п. 1.11. ст.1 кредитного договору №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 розмір поточного ліміту не може перевищувати більше ніж на 1000% та бути меншим більш ніж на 100% розміру поточного ліміту в попередньому періоді.

Відповідно до розрахунку заборгованості по картковому кредиту за кредитним договором №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 сформованому та виданому первісним кредитором 05.05.2017 - відбулась зміна кредитного ліміту з 7700,00 грн. на 11100,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного в статтях кредитного договору №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 та розрахунку заборгованості по картковому кредиту вбачається, що на момент укладання кредитного договору № №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 розмір поточного ліміту кредиту складав 7700,00 грн., а в же згодом розмір ліміту кредиту поступово змінювався, та на момент відступлення права вимоги складав 11100,00 грн.

Окремо, відповідач не заперечує факту отримання грошових коштів за кредитними договорами №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 та №014/0868/82/0223507 від 09.11.2016, а тому твердження представника відповідача, суперечить сам собі, зовсім позбавлені сенсу, не відповідає дійсності.

Щодо заборгованості за кредитним договором №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 в частині штрафу в розмірі 280,60 грн., представник позивача зазначив, що заборгованість має своє відображення в розрахунку заборгованості до цього кредитного договору сформованого первісним кредитором на підставі кредитного договору та часткових сплат відповідача, а тому, твердження представника відповідача, що позовна заява не містить конкретного розрахунку заявленої заборгованості не відповідає дійсності.

Також, представник позивача зазначив, що учасник справи має право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч.1 ст.106 ЩІК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо відповідач не згоден з розрахунком заборгованості, наданим позивачем чи ставить під сумнів правильність доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, він має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду.

Враховуючи наведені факти, представник позивача вважає, що обставини, на які посилається відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, належним чином не обґрунтовані та безпідставні, а тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, відповідно до відповіді на відзив на позовну заяву від 03.12.2021, останній просить розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явились, відповідно до заяви, яка наявна в матеріалах справи (а.с.139), останній просить розгляд справи проводити без їх участі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що відповідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 09.11.2016 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0868/82/0223507, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 16637,09 грн. одноразово, строком на 24 місяці, що починається з 09.11.2016 по 09.11.2018, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 49,90 % річних.

Крім того, 09.02.2016 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0868/82/0208209, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 7700,00 грн., строком на 48 місяців, що починається з 09.02.2016 по 09.02.2020, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 42,00 % річних.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості по картковому кредиту №010/0868/82/0208209 05.05.2017 року відбулась зміна кредитного ліміту з 7700,00 грн. на 11100,00 грн..

Всупереч умовам укладеного між сторонами договору відповідач порушив узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до вимог ст.ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Банк - кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надав позивачу кредит.

Відповідач (позичальник) свої зобов`язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах, що спричинило заборгованість, яка зазначена у розрахунках (а.с. 15,27).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"ЄАПБ" за кредитним договором № 014/0868/82/0223507 в розмірі 19508,63 грн., з яких: 12166,65 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2792,55 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4549,43 грн. - сума заборгованості за пенею. Останнє фактичне погашення відповідачем було здійснено 28.08.2017 року.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"ЄАПБ" за кредитним договором № 010/0868/82/0208209 в розмірі 13827,99 грн., з яких: 13547,39 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 280,60 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею. Останнє фактичне погашення відповідачем було здійснено 28.08.2017 року, а зняття готівки 04.09.2017 року.

Відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування, а щодо посилань відповідача на те що, в матеріалах справи відсутні належні розрахунки заборгованості за кредитними договорами, слід зазначити наступне, що вказані ствердження відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема самими розрахунками заборгованості, які наявні в справі та які мають повне відображення заборгованості, та з яких вбачається, що відповідачу були встановлені кредитні ліміти, відповідач користувався послугами банку та частково сплачував заборгованість за кредитами, а отже фактично виконував кредитні зобов`язання, цю обставину відповідач належним чином не спростував.

Крім того, між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до АТ «Комерційний Індустріальний Банк» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №014/0868/82/0223507 та № 010/0868/82/0208209.

28.11.2017 між АТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір відступлення права вимоги №20171128, у відповідності до умов якого, АТ «Комерційний Індустріальний Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Комерційний Індустріальний Банк» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах Боржників.

Згідно п.2.2. Договору відступлення права вимоги, за цим Договором здійснюється відступлення Прав Вимоги щодо Портфелів Заборгованості, сформованих Первісним кредитором за власним рішенням та визначеною ним періодичністю у відповідності до критеріїв, визначених у Додатку 1 до Договору в межах загальної суми, що становить 85 000 000,00 грн. (без урахування пені) за всіма сформованими Портфелями Заборгованості.

Згідно абз.3 п. 2.3.3. Договору відступлення права вимоги, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від АТ "КІБ" до ТОВ "ФК "ЄАПБ" з моменту підписання ними відповідного Реєстру Боржників за формою передбаченою Додатком № 3 до Договору.

Відповідно до Реєстру боржників №3 від 23.01.2018 до Договору відступлення права вимоги №20171128 від 28.11.2017, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №014/0868/82/0223507 в сумі 19475,52 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі - 12166,65 грн., сума заборгованості за відсотками в розмірі 2792,55 грн., сума заборгованості за пенею в розмірі - 4516,32 грн.

Крім того, відповідно до Реєстру боржників №4 від 13.02.2018 до Договору відступлення права вимоги №20171128 від 28.11.2017, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №010/0868/82/0208209 в сумі 13827,99 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі - 13547,39 грн., сума заборгованості за відсотками в розмірі 280,6 грн., сума заборгованості за пенею 0,00 грн.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року по справі № 61-7378св18.

У зв`язку із набуттям права вимоги, позивач має право вимагати від відповідача виконання умов договору, зокрема повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів передбачених умовами договору в межах переданого йому за договором боргу.

Відповідно до п.2.4. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Прав Вимоги за цим Договором, ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" заміняє АТ "Комерційний Індустріальний Банк" у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі(ах) Боржників, та набуває прав грошових вимог АТ " Комерційний Індустріальний Банк", включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний Реєстр Боржників доповнює, а не замінює попередній.

На виконання п. 2.8. Договору відступлення права вимоги, згідно вимог ст. ст. 512-514, 516 ЦК України, на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі, АТ " Комерційний Індустріальний Банк" направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ"ФК" Європейська агенція з повернення боргів" і про наявність заборгованості за зобов`язаннями по погашенню кредиту, відсотків, комісії і пені за даними договорами.

Дана вимога позивача відповідачем не виконана, заборгованість за кредитними договорами не погашена. Підстави для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за кредитним договором в частині погашення простроченого кредиту, відсотків, пені судом не встановлені.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 як на користь первісного кредитора, так і на користь позивача, а тому суд приходить висновку щодо належності позивача у справі та стягнення боргу саме на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як нового кредитора.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою боргу за кредитними договорами №014/0868/82/0223507 та №010/0868/82/0208209, суд виходить з наступного.

Відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з 09.12.2016 по 26.10.2017 включно.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1,5 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до матеріалів справи, встановлених підчас судового розгляду обставин справи, які досліджені доказами, суд дійшов до висновку, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого є позивач ТОВ "ФК"ЄАПБ", та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0868/82/0223507 від 09.11.2016 р. строком на 24 місяці з 09.11.2016 по 09.11.2018 року та Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 р. строком на 48 місяці з 09.02.2016 по 09.02.2020 року. Відповідно до умов вказаних договорів відповідач зобов`язувався сплачувати кредит, проценти за користування кредитом кожного місяця.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що п. 10.6. Кредитного договору №014/0868/82/0223507 від 09.11.2016 р. та п.9.10 Кредитного договору №010/0868/82/0208209 від 09.02.2016 р. передбачено, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у сімдесят років. Договори містять підписи відповідача та уповноваженої особи зі сторони банку, що підтверджує домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності до 70 років, тому сторонами досягнуто згоди щодо збільшення строку позовної давності, зважаючи на що не підлягає застосуванню загальний строк позовної давності. Вказане застереження до Договору є договором про збільшення позовної давності вчиненим у письмовій формі.

А відтак, вирішуючи заяву представника відповідача щодо застосування строків позовної давності, до даних правовідносин суд, враховуючи збільшення строку позовної давності вважає за необхідне зазначити, що з даним позовом позивач звернувся до суду у жовтні 2020 року, таким чином, враховуючи наявність збільшеної позовної давності, встановленої кредитним договором, позивач звернувся з даним позовом до суду в межах строку позовної давності, тому заява представника відповідача про його застосування не підлягає задоволенню.

Щодо невизнання відповідачем нарахованих відсотків за кредитними договорами №014/0868/82/0223507 та №010/0868/82/0208209, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був обізнаний про розмір процентної ставки за користування кредитами, які зазначені у п.1.8 Кредитного договору №014/0868/82/0223507 та п.1.5, 1.6 Кредитного договору №010/0868/82/0208209, що підтверджується підписом відповідача.

Окрім того, позивачем надані чіткі розрахунки заборгованості по Кредитним договорам №014/0868/82/0223507 та №010/0868/82/0208209, з яких судом встановлена розмір заборгованості по відсотках.

На підставі чого, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитами, які зазначені у розрахунку заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені по Кредитному договору №014/0868/82/0223507, суд зазначає наступне.

Відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені у розмірі 4516,32 грн..

Судом встановлено, що п. 10.6. Кредитного договору №014/0868/82/0223507 від 09.11.2016 р. передбачено, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у сімдесят років. Як зазначено раніше вказане застереження до Договору є договором про збільшення позовної давності вчиненим у письмовій формі.

П.10.3 Кредитного договору №014/0868/82/0223507 від 09.11.2016 р. передбачено за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором, кредитор має право вимагати, а Позичальник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити останньому пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов`язання включно. В разі пред`явлення Кредитором вимоги по сплаті пені, її сплата здійснюється Позичальником в порядку та строки, передбачені для здійснення ануїтетних платежів відповідно до умов ст. 3 Договору, якщо інше не передбачено вимогою Кредитора. Сплата пені не звільняє Позичальника від виконання простроченого грошового зобов`язання.

Окрім того матеріали справи містять розрахунок нарахування 1% пені від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

На підставі вищезазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимог відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про те, що на виконання заочного рішення суду від 21.07.2021 по цивільній справі №328/2280/20 пр.2/336/2209/21 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з останнього вже було проведено утримання грошових коштів в розмірі 2812,50 грн., на підтвердження чого надав копію довідки (звіт) про здійснення відрахування та виплат АО «Мотор Січ».

Відповідно до зазначеної довідки, вбачається, що за період з 01.10.2021 по 31.10.2021, за виконавчим документом №66812607, з заробітної плати останнього була утримана суму 2812,50 грн., яка була стягнута за рішення суду по цивільній справі №328/2280/20 пр.2/336/2209/21.

Разом з тим суд, при ухвалені рішення суду не може врахувати суму 2812,50 грн., яка вже була стягнута з відповідача на виконання заочного рішення, оскільки рішення є скасованим на підставі ухвали суду від 10.11.2021.

Окрім того суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Ч.3 ст.18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитиними договорами у розмірі 33303,51 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим з урахуванням ціни позову, згідно ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 274 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у AT «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Кредитним договором №014/0868/82/0223507 в розмірі 19475,52 грн., з яких: 12166,65 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2792,55 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4516,32 грн. - сума заборгованості за пенею, та суму заборгованості за Кредитним договором № 010/0868/82/0208209 в розмірі 13827,99 грн., з яких: 13547,39 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 280,6 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею, а всього 33303,51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у AT «ТАСкомбанк») понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2102,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: П.В.Зарютін