Вирок № 102183968, 24.12.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.12.2021

Справа № 334/3334/21

Провадження № 1-кп/334/702/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Коваль К.С.,

прокурора Маневського М.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження № 12021087050000377 від 20.04.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Запоріжжя, громадянки України, яка має середню освіту, заміжній, має на утриманні малолітню дитину, не працюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

25.08.2020 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 cт. 190 КК України до 200 годин громадських робіт;

у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 389 КК України,

установив:

Обвинувачена ОСОБА_1 . 25.08.2020 року ОСОБА_1 засуджена Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.190 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.

08.10.2020 вирок Ленінського районного суду надійшов на виконання до Дніпровського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, де на засуджену заведено особову справу №10/2020.

20.10.2020 ОСОБА_1 ознайомлена з порядком та умов; відбування покарання у виді громадських робіт, про що відібрано підписку, роз`яснено правові наслідки за ухилення від відбування покарання згідно ч.2 ст.389 КК України.

19.03.2021 ОСОБА_1 видано направлення до КП «Титан» для відбування призначеного судом покарання, згідно якого вона повинна приступити до відбування покарання з 23.03.2021.

Згідно ч. 1 ст. 37 КВК України ОСОБА_1 була зобов`язана додержуватись встановленого порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, працювати на визначених об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт

Проте, засуджена 24.03.2021 до КП «Титан» для відбування громадських робіт не з`явилась. Того ж дня направлено виклик за адресою мешкання засудженої, виклик на 30.03.2021.

За викликом засуджена не з`явилась, тому їй повторно направлено виклик на 06.04.2021.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не з`явилась за викликам, здійснено виїзд за адресою мешкання засудженої, однак останньої вдома не було.

08.04.2021 ОСОБА_1 за викликом з`явилась до відділу пробації, у засудженої відібрано письмове пояснення про причину її неявки , в якому вона пояснює, що погано себе почуває та найближчого часу звернеться до сімейного лікаря для надання їй медичної допомоги, також винесено: застереження у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за порушення нею порядку та умов відбування покарання.

14.04.2021 ОСОБА_1 у телефонному режимі повідомила, записалась на прийом до сімейного лікаря «ЦПМСД №9» ОСОБА_2 каб. № 32 на 14 год. 40 хв. Дізнавачем направлено письмовий запит підтвердження факту звернення до лікарні, у відповіді від «Центра медико-санітарної допомоги №9» сказано, що ОСОБА_1 здійснила попередній запис на прийом сімейного лікаря КНП «ЦПМСД №9» ОСОБА_2 на 14.04.2021 на 14 годину 40 хвилин. На прийом до сімейного лікаря не з`явилась.

Згідно повідомлення з КП «Титан» за вих. №228 від 16.04.2021 р., засуджена ОСОБА_1 до КП «Титан» для відбування громадських робіт не зверталась.

16.04.2021 ОСОБА_1 відібрано пояснення, згідно якого за медичною допомогою засуджена не зверталась, до відбування громадських робіт не приступила. За порушення порядку та умов відбування покарання до засудженої винесено друге письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності та вручено під підпис ОСОБА_1 в цей день. Також повторно видано направлення до КП «Титан», до відбування покарання повинна приступити не пізніше 19.04.2021 р.

Проте, 19.04.2021 р. ОСОБА_1 до підприємства для відбування покарання не зверталась, що встановлено в ході бесіди з інспектором відділу кадрів КП «Титан» ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_1 без поважних причин не приступила до відбування покарання, чим порушила встановлений порядок та умови відбування покарання і не виконала покладений на неї обов`язок працювати на визначених об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 , після роз`яснення їй судом суті обвинувачення, свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 389 КК України визнала повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надала суду показання, які є послідовними, і повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті, погодилась на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім її особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і нею не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують її особу, пояснивши, що рішення є добровільним, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України їй зрозумілі. У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до неї сурову міру кримінального покарання.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 , повністю визнала свою вину у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують її особу.

Показання обвинуваченої, надані нею під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, суд допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали, що характеризують її особу, в їх сукупності, вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 389 КК України, оскільки вона своїми умисними діями вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, та яке виразилося в ухилення засудженої від відбування покарання у виді громадських робіт

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винної та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України, судом визнаються, як щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Згідно із приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Обираючи міру покарання обвинуваченій, суд враховує, що вона не працевлаштована, стабільного заробітку не має, заміжня, має на утриманні малолітню доньку, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Згідно із законом ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Європейський суд з прав людини, практика якого у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Бакланов проти Росії» та у справі «Фрізен проти Росії» зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу ОСОБА_1 , її відношення до скоєного, суд вважає за можливе призначити їй покарання необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочині у вигляді обмеження волі в межах санкції статті, за які кваліфіковані її дії та, враховуючи, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено, не відбувши покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.08.2020 року у вигляді громадських робіт, з яких обвинуваченою відповідно до довідки Дніпровського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Запорізькій області фактично відбуто 4 години, призначити остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України із застосуванням правил, передбачених ст. 72 КК України, відповідно до яких одному дню обмеження волі відповідає 8 годин громадських робіт, та на підставі ст75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні. Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Керуючись статтями 368-371, 373-376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначитиїй покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.08.2020 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 , у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

На підставі ст..75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.

На підставі ст.. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне мешкання без дозволу органу пробації; повідомляти органи пробації про зміну місця мешкання і роботи; періодично з`являтись для реєстрації в органи пробації.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін