Рішення № 102178732, 24.12.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1743/21

Провадження №2-а/542/15/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Рибки Ю.О.,

позивача – ОСОБА_1 (в судових засіданнях 09.12.2021, 16.12.2021, 23.12.2021);

представника позивача – Петрушанко О.Д. (в судових засіданнях 09.12.2021, 16.12.2021, 23.12.2021);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 151752 від 18.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП;

-справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2021 року ОСОБА_1 (надалі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Полтавській області (надалі також – відповідач-1, ГУНП в Полтавській області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи з урахуванням особливостей, встановлених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, призначене судове засідання на 09 грудня 2021 року (а.с. 29-30).

Своєю ухвалою від 09 грудня 2021 року суд залучив до участі у справі № 542/1743/21 в якості співвідповідача - Управління патрульної поліції в Полтавській області (надалі також – співвідповідач, УПП в Полтавській області), відклав розгляд справи на 16 грудня 2021 року (а.с. 40-41).

13 грудня 2021 року позивач подав до суду уточнений адміністративний позов, за змістом якого уточнив лише суму штрафу, накладеного на ОСОБА_1 оскаржуваною постановою, вказавши його розмір як 510 грн (а.с. 46-54), тим самим, фактично, виправивши допущену в позові описку.

Ухвалою суду від 16 грудня 2021 року задоволені заяви Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи на 23 грудня 2021 року та повторно зобов`язано Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції надати до суду належним чином засвідчені копії доказів (а.с.62-63).

Аргументи учасників справи

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, позивач зазначив наступне. Зокрема, ним вказано, що приймаючи оскаржувану постанову, службова особа патрульної поліції виходила з висновку про порушення позивачем вимог пункту 19.1 (а) ПДР України, а саме: що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом – ЗАЗ DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1 , в місті Полтава по вул. Європейській, 146, в темну пору доби, не увімкнувши ближнє світло фар, чим порушив п. 19.1 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі також – КУпАП).

На думку позивача, факт порушення ним ПДР України щодо керування транспортним засобом в темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар, ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними доказами.

ОСОБА_1 зазначено, що працівник поліції не надав доказів, де було б зафіксовано той факт, що він керував транспортним засобом в темну пору доби з вимкненими фарами.

Вказано, що інспектором порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, не роз`яснено суть обвинувачення, не вручено постанову, не надано доказів на вимогу позивача та порушено його право на захист.

В оскаржуваній постанові в графі «До постанови додається» не зазначено будь-яких доказів.

З огляду на вказане, позивач просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, закрити адміністративну справу через відсутність складу адміністративного правопорушення та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору та витрати на правничу допомогу.

21 грудня 2021 року до суду від Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на адміністративний позов, за змістом якого співвідповідач проти задоволення позовної заяви заперечував в повному обсязі (а.с. 73-77).

Зокрема, співвідповідачем зазначено, що 18.09.2021 о 00 год. 48 хв. позивач в м. Полтаві по вул. Європейській 146 керував автомобілем ЗАЗ DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби, не увімкнувши ближнє світло фар, чим порушив п. 19.1 (а) ПДР України.

Доказами вчинення зазначеного правопорушення є додані до відзиву відеозаписи з відеореєстратора, на якому зафіксовано факт вчинення правопорушення, а саме: рух транспортного засобу позивача з увімкненими габаритними вогнями та без увімкненого ближнього світла фар, а також відеозапис із нагрудної камери інспектора, який зафіксував процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Посилання на зазначені докази також міститься і в оскаржуваній постанові в графі «До постанови додаються».

Акцентовано на відсутності порушень з боку патрульного поліцейського під час розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці, оскільки позивачу були роз`яснені його права відповідно до статті 63 Конституції України, статті 268 КУпАП.

До відзиву УПП в Полтавській області надано докази направлення постанови ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, оскільки на місці розгляду справи порушник від підпису постанови відмовився, копії такої постанови не отримав.

21 грудня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано на неналежність доданого співвідповідачем доказу – відеозапису з відеореєстратора, вказано, що з такого відеозапису не вбачається за можливе встановити факт не ввімкнення ближнього світла фар на автомобілі позивача, оскільки автомобіль їхав з увімкненими обома фарами. Акцентовано увагу на необґрунтованості висновків інспектора патрульної поліції про те, що ввімкнені були саме габаритні вогні, а не ближнє світло фар.

Вказано на тому, що інспектором проведено спрощений підхід у розгляді справи на місці зупинки транспортного засобу.

Позивач в судовому засіданні 23 грудня 2021 року позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на аргументи, що є аналогічними тим, які викладені в позові та відповіді на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні 23 грудня 2021 року позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові, відповіді на відзив на позовну заяву.

Головне управління Національної поліції у Полтавській області явку свого уповноваженого представника в судове засідання 23 грудня 2021 року не забезпечило, про дату, час та місце судового засідання повідомлялось належним чином, шляхом направлення повістки на офіційну електронну адресу відповідача (а.с. 67). Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача-1 не надходило, про причини неявки його уповноваженого представника не повідомлено, відзив на позовну заяву таким відповідачем до суду не наданий. Однак 07 грудня 2021 року надано до суду клопотання про заміну неналежного відповідача – ГУ НП в Полтавській області, на належного – УПП в Полтавській області (а.с. 35).

Представник співвідповідача - УПП в Полтавській області - в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлялось належним чином, в наданому до суду відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати без його участі (а.с. 77).

Відповідно до частини 1 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Зважаючи на викладену норму Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачі вважаються такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, у зв`язку з чим розгляд справи проведений за даної явки.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника в судовому засіданні, проведеному 23 грудня 2021 року, та допитавши за клопотанням позивача свідка – ОСОБА_2 в судовому засіданні 23 грудня 2021 року, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2021 року о 00 год. 55 хв. інспектором взводу 1 роти № 2 батальйону УПП в Полтавській області старшим лейтенантом Рубаном Е.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 151752, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с. 12).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що співвідповідач прийшов до висновку про порушення ОСОБА_1 п. 19.1 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність частиною 2 статті 122 КУпАП, у зв`язку з тим, що 18.09.2021 о 00 год. 48 хв. в м. Полтава по вул. Європейській, 146, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – ЗАЗ DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1 в темну пору доби, не увімкнувши ближнє світло фар, чим порушив п. 19.1 (а) ПДР України.

Постанова на місці її складення ОСОБА_1 вручена не була, від її підпису позивач відмовився, з огляду на що УПП в Полтавській області відповідна постанова була направлена засобами поштового зв`язку за адресою, зазначеною в такій постанові (а.с. 78-81).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення з постановою ОСОБА_1 отримано не було, з огляду на що повернулось до відправника із зазначенням причини невручення –«за закінченням терміну зберігання» (а.с. 79).

В подальшому, постановою державного виконавця від 02.11.2021 відкрито виконавче провадження № 67336189 з примусового виконання постанови серії БАА № 151752 від 18.09.2021 про стягнення вже 1020 грн (а.с. 15).

Оскільки копію оскаржуваної постанови позивач отримав лише тоді, коли звернувся до виконавчої служби із заявою про ознайомлення з матеріалами відповідного виконавчого провадження 12.11.2021, суд поновив йому строк на звернення до суду з цією позовною заявою.

Позивач, вважаючи постанову серії БАА № 151752, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, протиправною, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до частини 1 статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, і правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП (випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається), копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Згідно з пунктом 1.1. ПДР України, вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до пункту 1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту «б» п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За змістом статті 32 Міжнародної Конференції «Про дорожній рух» (Відень 1968 із змінами) в будь яких умовах, коли видимість недостатня на транспорті, що рухається, повинні бути включені світові прилади.

Відповідно до вимог п.19.1 (а) ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Темною порою доби, згідно п. 1.10 ПДР України визначено - частину доби від заходу до сходу сонця.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, суд виходить з наступного.

Висновки щодо правозастосування

Звертаючись з позовом до суду позивач вказував на порушення працівником патрульної поліції вимог чинного законодавства у зв`язку із застосуванням спрощеного підходу розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки інспектор не ознайомив позивача з доказами вчинення правопорушення на місці, не роз`яснив суть обвинувачення, не вручив постанову. Вказав про відсутність у постанові посилань на будь-які докази, на підставі яких вона винесена.

Частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Якщо постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, то цей доказ є неналежним.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові в графі «До постанови додаються» міститься посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, а саме: міститься вказівка на камеру ВІ -0108 та реєстратор Астрінг.

З огляду на викладене, твердження позивача про неналежність доказів у зв`язку з тим, що на них відсутнє посилання в оскаржуваній постанові, є необґрунтованим.

Дослідивши надані УПП в Полтавській області відеозаписи, суд зазначає, що такі відеозаписи складаються з відеозапису, зробленого на відеореєстратор, розміщений на автомобілі патрульних поліцейський (номер відеофайлу 2021_09_18_004717_1), та відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, який виніс оскаржувану постанову (відеофайли за номерами 202109180613080001507; 202109180614090001508; 20210918061444001510).

З дослідженого відеозапису, зробленого на відеореєстратор, розміщений на автомобілі патрульних поліцейських (2021_09_18_004717_1), судом встановлено, що транспортний засіб ЗАЗ DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби о 00 год. 48 хв., повернувши на перехресті автомобільної дороги Київ-Харків та вул. Європейська почав рухатись в напрямку смт Нові Санжари, на зустріч автомобілю патрульної поліції.

З відео достовірно можливо встановити, що на транспортному засобі ЗАЗ DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1 , увімкнені габаритні вогні.

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що в цей момент ним було ввімкнене ближнє світло фар, з огляду на таке.

Габаритні вогні на транспортному засобі визначають саме транспортний засіб, його розміри та розташування. В той же час, ближнє світло фар використовується для освітлення ділянки дороги перед самим автомобілем, спрямовуючи промінь світла.

З дослідженого відеозапису встановлено, що світло фар на транспортному засобі позивача не освітлювало дорогу, а лише позначало автомобіль, вказуючи на його габарити.

З відеозапису судом встановлено, що світло фар на транспортному засобі позивача не було яскравим, від нього не освітлювалась частина дороги перед автомобілем. І в порівнянні з іншими транспортними засобами, що зафіксовані на відео позаду автомобіля позивача, можна зробити висновок про те, що на транспортному засобі позивача перед його зупинкою були ввімкнені саме габаритні вогні.

Твердження допитаного в судовому засіданні свідка – ОСОБА_2 – пасажирки транспортному засобі ЗАЗ DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1 , про те, що її син ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, увімкнув ближнє світло фар, спростовується дослідженим відеозаписом з відеореєстратора, розміщеного на автомобілі патрульних поліцейських (2021_09_18_004717_1).

Аргументи позивача про неналежність саме цього доказу через те, що надана копія дослідженого файлу з відеозаписом не містить відомостей про модель камери та реєстратора, суд оцінює критично. Долучений співвідповідачем диск з відеозаписом обставин події був виготовлений у зв`язку з необхідністю надання інформації суду, що має значення для вирішення адміністративної справи, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді файлів.

Під час дослідження такого відеозапису з відеореєстратора патрульної машини судом встановлено, що він є безперервним, на ньому чітко зафіксоване правопорушення та відображені державні номери транспортного засобу позивача. Самим же позивачем підтверджено, що на відео відображений саме його транспортний засіб був зупинений патрульними і саме ОСОБА_1 ним керував. Також, з властивостей такого відеофайлу 2021_09_18_004717_1 чітко вбачається дата здійснення відеозапису – 18.09.2021 – що відповідає даті вчинення правопорушення.

З огляду на це, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п. 19.1 (а) ПДР України, з огляду на те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – ЗАЗ DAEWOO Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби, не увімкнувши ближнє світло фар.

Вказуючи на спрощений підхід під час розгляду справи відповідачем, позивач вказував на порушення його права на захист, на нероз`яснення суті обвинувачення, невручення постанови, ненадання доказів вчинення правопорушення на вимогу позивача.

З досліджених відеозаписів з нагрудної камери патрульного поліцейського ВІ-0108 (202109180613080001507; 202109180614090001508; 20210918061444001510) судом встановлено, що водій ОСОБА_1 не виявляв на місці зупинки транспортного засобу бажання скористатись правовою допомогою, та не заявляв інспектору відповідних клопотань. З огляду на це його посилання у позові на порушення його права на захист, не відповідає обставинам справи. Доказів того, що працівниками патрульної поліції не надано водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги до суду не надано.

Натомість із зазначених відеозаписів з нагрудної камери патрульного поліцейського ВІ-0108 судом вбачається, що працівник патрульної поліції на місці зупинки транспортного засобу роз`язнив ОСОБА_1 права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, зокрема, інспектором до винесення оскаржуваної постанови вказано, що особа має право на захист, має право надавати клопотання, ознайомлюватись із матеріалами справи, роз`яснено зміст вчиненого правопорушення, вказано норму права, яка передбачає відповідальність за таке правопорушення.

На пропозицію інспектора скористатись такими правами ОСОБА_1 жодним чином не відреагував.

Лише після складення інспектором патрульної поліції постанови про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 зазначив, що від підпису в постанові він відмовляється, та заявив клопотання про надання доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи, що на пропозицію інспектора ознайомитись із доказами, ОСОБА_1 не відреагував, після винесення постанови працівник поліції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про ознайомлення з доказами, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення завершився.

Заявивши про свою відмову від підписання оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , продовжуючи сперечатись із працівником патрульної поліції, не виявив бажання отримати постанову на місці, у зв`язку з чим вона була направлена УПП в Полтавській області на адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , яка, як зазначено самим позивачем в судовому засіданні, є адресою його реєстрації.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши надані сторонами справи доказі, не знаходить підстав для висновку про застосування інспектором взводу роти № 2 батальйону УПП в Полтавській області Рубаном Е.В. спрощеного підходу до розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, при прийнятті оскаржуваної постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 283 КУпАП, стягнення накладено в межах санкції частини 2 статті 122 КУпАП, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Отже, у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630), Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавський район, 38751) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддя О.О. Шарова-Айдаєва