Рішення № 102177298, 15.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11254/21

Провадження № 2-а/638/455/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Цвіри Д.М.

за участю секретаря – Малиновської Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи: інспектора батальйону 1 роти 6 старшого лейтенанта поліції Управління Патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції НПУ Денисенка Олександра Ігоровича, про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття справи про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи: інспектора батальйону 1 роти 6 старшого лейтенанта поліції Управління Патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції НПУ Денисенка О.І., в якому просить суд:

- дії інспектора батальйону 1 роти 6 старшого лейтенанта поліції Управління Патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції НПУ Денисенка Олександра Ігоровича визнати неправомірними;

- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН №4477558 від 12.07.2021 р. – скасувати;

- провадження за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4477558 від 12.07.2021 р. – закрити.

Позов обґрунтованій протиправністю оскаржуваного рішення, з огляду на те, що воно винесене з порушенням прав позивача, та норм діючого законодавства, за відсутності жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Крім того, інспектором не було пред`явлено службове посвідчення, не були роз`яснені позивачеві права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також позбавлено права надати письмові пояснення, та скористатися правовою допомогою адвоката.

Ухвалою суду від 28 липня 2021 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

При цьому відповідачу роз`яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Також роз`яснено про те, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, та що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Задля дотримання права відповідача на подання до суду відзиву на позовну заяву, вчинення будь-яких інших процесуальних дій, судом був витриманий час для поштового перебігу відправлення документів, однак станом на час розгляду справи, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Також, судом був встановлений строк для подання пояснень третьою особою щодо позову, протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, однак станом на час розгляду справи, пояснення третьою особою щодо позову до суду також не надходили.

Будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами КАС України, у зв`язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, або заяв про продовження процесуальних строків, встановлених судом, з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, (у відповідності до положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-IX), - від учасників справи до суду не надходило.

Позивач, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явились, про причини неявки та їх поважність суду не повідомили.

З урахуванням положень частини 1 ст. 286 КАС України, стосовно того, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, а також приписів ч. 1 ст. 205 КАС України, відповідно до яких неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд приходить до висновку про проведення розгляду справи за відсутності учасників справи, за наявними матеріалами.

При цьому суд також враховує положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Також, суд наголошує, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та учасниками справи не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

12 липня 2021 року інспектором 1 батальйону 6 роти Управління Патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції НПУ старшим лейтенантом поліції Денисенком Олександром Ігоровичем, відносно позивача ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія: ЕАН № 4477558, за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В постанові зазначено, що 12.07.2021 13:44:27 м. Харків вулиця Громадянська 16 водій керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 рух без зупинки заборонено чим порушив п. 8.4 ПДР – порушення вимог дорожніх знаків.

Стаття, частина статті КУпАП: ст. 122 ч. 1.

Прийняте по страві рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу: Накласти штраф 340 грн. (а.с. 5).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 7 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами частин 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху (далі – ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 8.4 ПДР, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Згідно п.п. 2.2 п. 2 Розділу 33 ПДР- Дорожні знаки, знаки пріоритету , зокрема, - «Проїзд без зупинки заборонено». Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 122 КУпАП, матеріали справи не містять, та відповідачем суду не представлено.

Водночас приписами ст. 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серія: ЕАН № 4477558 від 12 липня 2021 року, а саме порушення позивачем пункту 8.4 ПДР, суд приходить до висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому суд наголошує, що відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Сам факт винесення постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, в яких Судом було зазначено про помилковість посилання суду апеляційної інстанції на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

При цьому склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.

Саме по собі рішення суб`єкта владних повноважень не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Водночас, відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався правом подання відзиву, не спростував доводи позивача та не довів законності оскаржуваного рішення жодними належними та допустимими доказами.

Наявні в матеріалах справи документи не доводять факт вчинення позивачем вказаного правопорушення, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на його користь.

Враховуючи перелічені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій інспектора батальйону 1 роти 6 старшого лейтенанта поліції Управління Патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції НПУ Денисенка О.І. задоволенню не підлягають оскільки відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, імперативною нормою п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, чітко закріплено право суду за наслідками розгляду даної категорії справ скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, з огляду на що, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд приходить до висновку про покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі 454,00 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,241-247,250,286 КАС України, ст.ст. 38, 121, 258, 279, 280, 283 КУпАП, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи: інспектора батальйону 1 роти 6 старшого лейтенанта поліції Управління Патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції НПУ Денисенка Олександра Ігоровича, про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття справи про адміністративне правопорушення, – задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія: ЕАН № 4477558 від 12 липня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн., - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі – 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3).

Третя особа: інспектор батальйону 1 роти 6 старший лейтенант поліції Управління Патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції НПУ Денисенко Олександр Ігорович (місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А).

Суддя Д.М. Цвіра