Рішення № 102177112, 22.12.2021, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/2261/21

Провадження № 2/576/552/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.21 м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Глухівської міської ради Сумської області як орган опіки та піклування звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_1 . Мати дитини, ОСОБА_3 , має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків. З 2009 по 2013 рік відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах. В цей період у них народилась донька ОСОБА_1 . Реєстрація дитини була проведена відповідно до ч. 1 ст.135 Сімейного кодексу України. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали у АДРЕСА_1 разом з дідом та бабою відповідача. Часто вживали спиртні напої, внаслідок чого не займалися доглядом дитини. ОСОБА_3 періодично зникала з дому на невизначений термін. Доглядом та вихованням малолітньої займалися прабаба ОСОБА_5 та прадід ОСОБА_6 . У 2014 році ОСОБА_3 забрала дитину та пішла від ОСОБА_2 . Внаслідок душевної хвороби (недоумства) ОСОБА_3 , дитина мала незадовільні умови проживання, часто залишалася голодною та на невизначений час без нагляду, у зв`язку з чим постало питання щодо вилучення малолітньої у матері та влаштування її до закладу інстутиційного догляду. Тоді відповідач, за настановою баби та діда, визнав батьківство та у квітні 2016 року забрав доньку. Однак, від виконання своїх батьківських обов`язків самоусунувся. Вихованням та розвитком дитини не займався. Тривалий час про матеріальне, моральне, психічне благополуччя дитини піклувалися дід та баба відповідача ОСОБА_6 . Після смерті у 2018 році баби, дід важко захворів, тому опікуватися дитиною стала мати відповідача - ОСОБА_8 . Відповідач продовжує вживати алкогольні напої, за дитиною не доглядає, про її здоров`є не піклується, навчанням не цікавиться. Продуктами харчування, одягом, взуттям, санітарно-гігієнічними засобами дитину також не забезпечує. На неодноразові попередження спеціалістів служби у справах дітей про недопустимість такої поведінки по відношенню до своєї малолітньої дитини не реагує, вважає такий спосіб життя нормою. За вказаних обставин позивач вважає, що є всі законні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, а представила заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просить розглядати справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, проте надав суду заяву, в якій зазначає, що позов визнає повністю, справу просить розглядати за його відсутності.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с.3).

Мати дитини, ОСОБА_3 , має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків, що вбачається з висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я КНП СОР Обласна спеціалізована лікарня м. Глухів № 327 від 14.06.21 ( а.с.7)

Як вбачається з характеристики, виданої 05.07.2021 головою квартального комітету № 29 ОСОБА_9 , та пояснень сусідки ОСОБА_10 , наданих нею начальнику служби у справах дітей Глухівської міської ради ОСОБА_11 , ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою проживає разом з малолітньою донькою ОСОБА_1 та дідом ОСОБА_6 . За час проживання проявив себе як непорядна людина. Ніде не працює, постійно вживає спиртні напої, вихованням доньки не займається. Доглядає дитину та займається її вихованням бабуся ОСОБА_8 ( а.с.12-13).

За інформацією КЗ СОР Глухівський ліцей-інтернат з військово-фізичною підготовкою від 06.09.2021 малолітня ОСОБА_1 є ученицею 5-Б класу Глухівського ліцею-інтернату. За період навчання дівчинки в школі, її батько ОСОБА_2 , жодного разу не з`явився в закладі. Батьківські збори ніколи не відвідував, не телефонував, навчанням доньки не цікавився, її вихованням не займався. Весь цей час вихованням та розвитком дитини займається бабуся ОСОБА_8 , яка піклується про неї та забезпечує її матеріально (а.с.15).

Згідно акту обстеження матеріально - побутових умов проживання малолітньої ОСОБА_1 від 29.09.2021 вбачається, що дитина проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_2 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Житло на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , 1939 р.н., який також проживає в даному приміщенні. Будинок цегляний, загальною площею 86 м? без зручностей, складається з 4 кімнат, кухні, коридору, веранди та санітарної кімнати. На момент обстеження в будинку безлад. Необхідні меблі, побутові прилади, речі особистого вжитку наявні, в холодильнику наявні продукти харчування, але все перебуває в стані занедбаності. Помешкання знаходиться в задовільному санітарному стані; в наявності необхідний перелік меблів, є телевізор, холодильник, пральна машина. У дівчинки є окрема кімната, в наявності необхідні меблі. На момент перевірки ліжко було не заправлене, речі порозкидані. Предмети особистої гігієни, шкільне приладдя, мінімальний набір сезонного одягу та взуття у дівчинки наявні. Дитина навчається у 5-му класі Глухівського ліцею-інтернату з посиленою військово - фізичною підготовкою Сумської обласної ради та постійно проживає у гуртожитку навчального закладу. Додому приходить лише на вихідні та канікули. На момент перевірки вдома був лише ОСОБА_6 , який пояснив, що його онук, ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, ніде не працює, часто зникає на невизначений час с дому. У зв`язку з тим, що він є інвалідом, господарством та доглядом за дівчинкою займається його дочка - ОСОБА_8 , яка приходить до них, прибирає, готує їжу та пре речі. Доходом в сім`ї є його пенсія та допомога ОСОБА_13 . ОСОБА_2 матеріальним забезпеченням дитини не піклується, а взагалі, коли повертається додому на підпитку, спустошує всі харчові припаси. Господарства сімя не утримує. В наявності мінімальний набір продуктів харчування та консервація.

Виходячи з вищевикладеного, комісія вважає за доцільне клопотати перед Глухівським міськрайонним судом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_1 ( а.с.16).

Висновком виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області від 01.10.2021 за № 627/01-21 визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини. (а.с.17).

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, а відповідно до частини четвертої статті 155 цього Кодексу ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Аналізуючи перелічені вище докази та норми діючого законодавства, що регулюють правовідносини між сторонами у справі, суд дійшов висновку, що відповідач свідомо нехтує та ухиляється від своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню своєї малолітньої дитини, оскільки зовсім не займається її вихованням, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не цікавиться її життям, не спілкується з нею, в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, матеріально дитину ніяким чином не забезпечує, і таким відношенням до неї, порушує її права та інтереси. Обставин, які якимось чином перешкоджали б відповідачу виконувати свої батьківські обов`язки, судом не встановлено. А тому, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, з метою забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним, суд вважає за необхідне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_1 .

Крім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути 908 грн. судового збору, так як за законом позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області як органу опіки та піклування(вул. Шевченка,6, м. Глухів Сумської області, код ЄДРПОУ 04058108)задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , позбавити батьківських прав відносно його малолітньої дитини - доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 908 грн. судового збору на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В. Сапон