Рішення № 102176145, 22.12.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1628/21

Провадження № 2/727/892/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року. Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді:Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Філатової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, треті особи: Міністерство у справах ветеранів України, Міністерство соціальної політики України про стягнення грошової компенсації на придбання житла членом сім`ї загиблого військовослужбовця , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, треті особи: Міністерство у справах ветеранів України, Міністерство соціальної політики України про стягнення грошової компенсації на придбання житла членом сім`ї загиблого військовослужбовця.

Посилалася на те, що 01.11.2014 року під час обстрілу терористами села Кримське Новоайдарського району Луганської області загинув командир роти 50-го полку Західного ОТО лейтенант ОСОБА_2 . Після його смерті залишилася дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_2 був військовослужбовцем, загинув під час виконання бойового завдання та мав сім'ю, яка до його загибелі складалася з трьох осіб.

14.12.2016 року відповідно до рішення ВК ЧМР №762/23 її було взято на квартирний облік з правом на позачергове отримання житла, як члена сім'ї загиблого ветерана війни під №5.

Проте, 07.08.2018 року з грубим порушенням процедури зняття з квартирного обліку і за відсутності правових підстав рішенням виконкому №402/16 ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку у зв`язку з втратою статуса члена сім'ї загиблого, а саме досягнення 23 річного віку.

Вважає, що законодавчо не передбачена така підстава для втрати дітьми статусу «Члена сім`ї військовослужбовця» як досягнення ними 23-річного віку. І це стосується всіх дітей без виключень, які були членами сім`ї військовослужбовця, незалежно від того, чи є ці діти будь-якого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

У подальшому, після подолання вето Чернівецького міського голови, рішенням ЧМР №2048 від 04.02.2020 року рішення ВК ЧМР №402/16 від 07.08.202018 року у частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку було скасовано та доповнено його підпунктом наступного змісту: «вважати ОСОБА_1 такою, що перебуває на квартирному обліку з 14.12.2016 року».

Таким чином, з 14.12.2016 року позивач перебуває на квартирному обліку у ВК ЧМР як член загиблого в Антитерористичній операції військовослужбовця, проте грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення не отримала.

Як член сім`ї загиблого військовослужбовця позивач відноситься до четвертої категорії : повнолітні діти, які не мають своїх дітей.

Відповідно до п.20 Порядку №719, яким визначено формулу розрахунку грошової компенсації, вона повинна була отримати грошову компенсацію у розмірі 654410 грн. 64 коп.

У позовній заяві в новій редакції від 28.04.2021 року просила стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради на її користь грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, як члену сім'ї загиблого ветерана війни - ОСОБА_2 , у сумі 654410 грн. 64 коп.

Представником відповідача Департаменту праці та соціального захисту населення ЧМР було подано відзив на позов, у якому останній позов не визнав. Зазначив, що позивач не є біологічною дитиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 та не була ним усиновлена. У зв`язку з зазначеним, протокольним рішенням комісії від 07.03.2017 року подані ОСОБА_1 документи було повернуто Департаменту для направлення відповідного листа про надання роз`яснень до Міністерства соціальної політики України. Згідно наданих Міністерством роз`яснень від 31.03.2017 року, Порядком не встановлено право на отримання грошової компенсації утримання загиблої особи, родинні стосунки яких не підтверджено документами, визначеними п.п.8 п.5 Порядку.

Також вказував на те, що позивач помилково відносить себе 4 категорії - повнолітні діти, які не мають своїх сімей, оскільки статус члена сімї загиблого військовослужбовця позивачу встановлено, як утриманцю, який отримує пенсію по втраті годувальника. Крім того, факт перебування у родинних відносинах із загиблим військовослужбовцем не було підтверджено рішенням суду.

Вважає, що у даній справі відсутній предмет спору, оскільки жодні рішення компетентних органів щодо призначення або відмови в призначенні грошової компенсації ОСОБА_1 відсутні.

Додатково повідомив, що статус члена сім'ї загиблого військовослужбовця позивачу встановлено з урахуванням вимог ч.6 ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до закінчення навчальних закладів, але не більше як до досягнення 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, зазначив, що жодних рішень компетентних органів щодо призначення або відмови в призначенні грошової компенсації відносно ОСОБА_1 відсутні.

У задоволенні позову просив відмовити.

Також до суду надійшов відзив на позов від представника відповідач ВК ЧМР. Представник позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала. Зазначив, що ОСОБА_1 31.01.2018 року було знято з обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків як «члена сім`ї загиблого ветерана війни». Тому вважає, що на позивача не поширюється дія Програми забезпечення житлом учасників антитерористичної операції, що потребують поліпшення житлових умов та Порядку надання матеріальної допомоги.

Окрім того, вказувала на те, що головним розпорядником коштів міського бюджету для виплати допомоги є Департамент праці та соціального захисту населення ЧМР, а тому вважає, що ЧМР та ВК ЧМР є неналежними відповідачами у справі. Вважає, що ОСОБА_1 було пропущено строк позовної давності, тому в задоволенні позову просила відмовити.

Третьої особою Міністерством у справах ветеранів війни через систему електронний суд було подано пояснення на позов. У поясненнях третя особа заперечувала проти заявлених позовних вимог. Зазначив, що позивач не є біологічною дитиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 . Стосовно ОСОБА_1 не виносились рішення компетентних органів про усиновлення або встановлення родинних зв`язків. Тому, згідно роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 31.03.2017 року №169/0/166-17/402, Порядком №719 не встановлено право на отримання грошової компенсації утриманця загиблої особи, родинні стосунки яких не підтверджено документами, згідно з п.п.8 п.5 Порядку №719.

Позивач помилково відносить себе до п.п.4 п.2, а саме категорії повнолітні діти, які не мають своїх дітей, оскільки статус члена сім`ї загиблого військовослужбовця позивачу встановлено як утриманцю, який отримує пенсію по втраті годувальника.

У задоволенні позову просив відмовити.

Третьою особою Міністерством соціальної політики України письмових пояснень по справі подано не було.

Представником позивача було подано відповідь на відзив. У відповіді представник зазначила, що незалежно від того чи є ОСОБА_1 рідною донькою чи падчеркою загиблого під час бойових дій військовослужбовця, вона була і залишається членом його сім`ї як його дитина, а тому не може бути позбавлена права на уотримання грошової компенсації на придбання житла.

29.04.2021 року судом за клопотанням представника позивача було вирішено клопотання про склад учасників справи.

25.05.2021 року строк підготовчого провадження судом продовжено на тридцять днів.

08.06.2021 ухвалою суду провадження у справі було зупинено.

01.11.2021 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 01.12.2021 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у підготовчому засіданні позов підтримала. У судове засідання не з`явилась, у поданій до суду просила розглянути справу у її відстуності.

Представник відповідача Департаменту у поданій до суду заяві просила розглянути справу у її відсутності. Позовні вимоги не визнала.

Представник відповідача ВК ЧМР також у судове засідання не з`явилась. Звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутності.

Представник третьої особи Міністерства у справах ветеранів України у судове засідання не з`явився, у поданих до суду поясненнях позов не визнав та просив розглянути справу у його відсутності.

Представник третьої особи Міністерства соціальної політики України у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 01.11.2014 року командир 1 патрульної роти, лейтенант ОСОБА_2 , 1977 року народження, призваний на військову службу 08.06.2011 року - загинув (а.с.12,17, 18).

ОСОБА_2 за життя з 17.05.2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.15).

Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками відповідно до свідоцтва про народження зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.16).

Таким чином, ОСОБА_2 не був біологічним батьком ОСОБА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №762/23 від 14.12.2016 року було взято на квартирний облік ОСОБА_1 , яка користується пільгою сімей загиблих ветеранів війни, із сім'єю із п`яти осіб, зареєстрована в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . На квартирному обліку вважати сім'ю з однієї особи. Позачергове право (а.с.24).

15.02.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту праці та соціального захисту населення ЧМР з заявою про призначення грошової компенсації як члену сім'ї військовослужбовця, згідно постанови КМУ №719 від 19.10.2016 року (а.с.31).

Однак, рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №402/16 від 07.08.2018 року ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку у зв`язку з втратою статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни (а.с.30).

12.09.2018 року ОСОБА_1 звернулась до секретаря Чернівецької міської ради Продана В.С. з заявою про надання їй матеріальної допомоги цільового спрямування для придбання житла як члену сім`ї загиблого учасника АТО, що перебуває на квартирному обліку з 14.12.2016 року зі статусом позачергове право (а.с.32).

У подальшому, рішенням ЧМР №2048 від 04.02.2020 року було скасовано п.11.4 рішення ВК ЧМР №402/16 від 07.08.2018 року щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку у виконавчому комітеті міської ради (а.с.29-30).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому способи захисту цивільного права та інтересів, зазначені в ст. 16 ЦК України.

Пунктами 2-3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI). Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

З урахуванням зазначеного, зокрема того, що позивач не оскаржує будь-яких рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, а лише просить стягнути з Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради грошову компенсацію, суд вважає, що в даному спорі відсутні ознаки публічно-правового, а тому він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (далі - Порядок та умови надання субвенції); та Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (далі - Порядок виплати грошової компенсації), затверджені постановою № 719.

За приписами статті 1 Закону № 3551-ХІІ Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до ст.10 Закону чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Постановою КМУ від 19.10.2016 № 719 «Про забезпечення житлом сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали безпосередню участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов» надано право сім`ям інвалідів війни та загиблих військовослужбовців АТО отримувати грошову компенсацію за належне їм житло відповідно до Житлового кодексу України.

Згідно п. 2 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяких категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженої постановою КМУ від 19.10.2016 №719 (далі - Порядок №719), право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають члени сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції або забезпеченні її проведення чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, статус яким надано відповідно до абзаців 5 - 8 пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і які перебувають на квартирному обліку, за категоріями у такій черговості:

1) категорія I - дружина (чоловік) і малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (в тому числі усиновлені), які проживають разом з матір`ю (батьком); дружина (чоловік), якщо в особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, немає дітей (в тому числі усиновлених);

2) категорія II - малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (в тому числі усиновлені), які на день її смерті проживали окремо від матері (батька), якщо особа, яка загинула (пропала безвісти), померла, на день смерті розлучена або не розлучена і дружина (чоловік) цієї особи не позбавлена (не позбавлений) батьківських прав; малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла;

3) категорія III - батьки особи, яка загинула (пропала безвісти), померла;

4) категорія IV - повнолітні діти, які не мають (не мали) своїх сімей;

5) категорія V - повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства та мають свої сім`ї;

6) категорія VI - повнолітні діти, обоє батьків яких загинули (пропали безвісти), померли;

7) категорія VII - дружина (чоловік) особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, яка (який) на момент загибелі (пропажі безвісти), смерті особи позбавлена (позбавлений) батьківських прав щодо малолітніх та / або неповнолітніх дітей особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (у тому числі усиновлених), або не позбавлена (не позбавлений) батьківських прав, але малолітні та/або неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (у тому числі усиновлені), проживають окремо від дружини (чоловіка).

Грошова компенсація виплачується у повному обсязі в порядку черговості взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії одержувача грошової компенсації для членів сімей осіб, визначених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами п`ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п.4 Порядку).

За поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, об`єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад та визнаних Кабінетом Міністрів України спроможними в порядку, встановленому законом, за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (у разі її створення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації (далі - комісія).

До складу комісії входять представники виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, громадських організацій, які об`єднують ветеранів антитерористичної операції (за їх згодою).

До повноважень комісії належить: перевірка наявності у особи статусу члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю; прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; визначення розміру грошової компенсації (п.5-п.6 Порядку).

Заяву про призначення грошової компенсації член сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особа з інвалідністю (далі - заявник) або їх законний представник чи уповноважена особа особисто подають до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення) (п.7 Порядку). До заяви додаються копії документів, перелік яких визначено п.8 Порядку.

Орган соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня прийняття заяви з усіма необхідними документами обстежує матеріально-побутові умови заявника за місцем перебування на квартирному обліку, про що складає акт за формою, встановленою Мінветеранів.

Після складення акта обстеження матеріально-побутових умов заявника орган соціального захисту населення протягом десяти робочих днів вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації.

Комісія протягом п`яти робочих днів з дня надходження подання розглядає його по суті і в присутності заявника або його законного представника чи уповноваженої особи приймає рішення щодо призначення або відмови в призначенні грошової компенсації (п.10-п.12 Порядку).

Заявник має право оскаржити рішення комісії про відмову в призначенні грошової компенсації до суду (п.18 Порядку).

Після отримання копії рішення комісії про призначення грошової компенсації заявник звертається до відділення публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - уповноважений банк) із заявою про відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання (далі - спеціальний рахунок). До заяви додається копія рішення комісії про призначення грошової компенсації.

Після відкриття спеціального рахунка заявник повідомляє про його реквізити органу соціального захисту населення, в якому він перебуває на обліку в Реєстрі, шляхом надання копії договору про відкриття спеціального рахунка в уповноваженому банку.

Орган соціального захисту населення після отримання від заявника реквізитів його спеціального рахунка перераховує на нього кошти грошової компенсації в розмірі, визначеному у рішенні комісії, про що повідомляє заявнику протягом трьох робочих днів з дня переказу коштів грошової компенсації на його спеціальний рахунок (п.26-п.28 Порядку).

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як було встановлено судом, комісією щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 не приймалось.

Орган соціального захисту населення не обстежував матеріально-побутові умови заявника за місцем перебування на квартирному обліку та відповідний акт не складав.

Доказів на спростування вказаних обставин позивачем суду надано не було.

При цьому суд зауважує, що єдиною підставою виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімейкоштів є рішення комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації рішення.

У разі не згоди з рішенням Комісії особа має право оскаржити його у судовому порядку.

Проте, ОСОБА_1 у визначеному Законом порядку дії Органу соціального захисту населення та комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації не оскаржувала.

Враховуючи вище викладене, а також керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства щодо розгляду справи в межах заявлених особою вимог, суд на підставі встановлених обставини справи, що підтверджені належними та допустимими доказами у справі, приходить до висновку про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для їх задоволення.

Керуючись ст.ст.316, 317, 319, 322, 328, 356, 358, 360, 509 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 18, 76-80, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), проживаючої в АДРЕСА_2 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, який розташований в м.Чернівці Центральна площа, 1, Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, який розташований в м.Чернівці вул.Героїв Майдану, 176, треті особи: Міністерство у справах ветеранів України, Міністерство соціальної політики України про стягнення грошової компенсації на придбання житла членом сім`ї загиблого- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Одовічен Я.В.