Рішення № 102175661, 22.12.2021, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/3737/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Деменчук О. Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Давидюк Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласна психіатрична лікарня» Житомирської обласної ради про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні, та середнього заробітку за час затримки розрахунку , -

В С Т А Н О В И В:

23.11.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласна психіатрична лікарня» Житомирської обласної ради, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі, нараховану та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку, що складає 23862,31 грн., вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку, що становить 6385,62 грн., та середньомісячний заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення в сумі 7650,98 грн., стягнути судові витрати та допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць, мотивуючи тим, що у період з 18.02.2003 року по 05.10.2021 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем та була звільнена у зв`язку із скороченням штату; в день звільнення відповідач не провів повного розрахунку, тому просить на підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України позов задоволити.

Відповідач подав відзив на позову заяву, в якій проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити у зв`язку з проведенням повного розрахунку з позивачем та сплатою їй 07.12.2021 року розрахункових в сумі 23862,31 грн. в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач позов підтримала частково, визнала обставину проведення з нею повного розрахунку при звільненні 07.12.2021 року в сумі 23862,31 грн., до складу якої ввійшла також і вихідна допомога у розмірі 6385,62 грн., позов підтримує в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила частково, пояснила, що перед позивачем заборгованість по зарплаті відсутня, так як 07.12.2021 року проведений повний розрахунок на суму 23862,31 грн., до складу якої ввійшла також і вихідна допомога у розмірі 6385,62 грн., тому правових підстав повторно її стягати немає; у вирішенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку покладається на розсуд суду.

Відтак, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 у період з 18.02.2003 року по 05.10.2021 року перебувала у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Житомирська обласна психіатрична лікарня» Житомирської обласної ради та 05.10.2021 року звільнена з роботи молодшої медичної сестри (санітарка палатна) першого психіатричного чоловічого відділення з курсом реабілітації у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку згідно з наказом № 31-ОС від 04.10.2021 року, що стверджується копіями трудової книжки НОМЕР_1 , наказу від 04.10.2021 року № 31-ОС.

Відповідно до ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з довідок КНП «Житомирська обласна психіатрична лікарня» № 46 від 25.10.2021 року, № 68 від 09.11.2021 року, заборгованість по заробітній платі станом на 25.10.2021 року склала 23862,31 грн., при цьому нарахована компенсація за невикористану відпустку становить 12000,45 грн. за 55 календарних днів, середньомісячний заробіток на момент звільнення становив 6385,62 грн. Доказів у спростування наведеного сторонами суду не подано.

Тобто відповідач при звільненні працівника з позивачем своєчасно не розрахувався, остаточного розрахунку по заробітній платі не провів.

Як вбачається з відомості розподілу виплат по КП КНП ЖОПЛ 07.12.2021 року ОСОБА_1 виплачено заробітну плату в сумі 23862,31 грн., що визнали сторони в судовому засіданні. Тому на момент розгляду справи в суді заборгованість по заробітній платі позивача відсутня. Також сторони визнали в судовому засіданні, що до складу виплаченої суми розрахункових ввійшла сума вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку – 6385,62 грн., так як статтею 44 КЗпП України і наказом про звільнення з роботи ОСОБА_1 від 04.10.2021 року № 31-ОС було передбачено виплату позивачу вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, що згідно з довідкою КНП «Житомирська обласна психіатрична лікарня» № 68 від 09.11.2021 року становить 6385,62 грн.

Відтак, у задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, нарахованої та невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, що складає 23862,31 грн., та вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, що становить 6385,62 грн. – слід відмовити за відсутністю предмета спору на момент вирішення справи в суді.

Відповідно до ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У позові позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення в сумі 7650,98 грн.,

У довідці КНП «Житомирська обласна психіатрична лікарня» № 71 від 09.11.2021 року вказано, що середньоденна зарплата ОСОБА_1 на момент звільнення становила 297,01 грн. Виходячи із відомостей, вказаних довідці КНП «Житомирська обласна психіатрична лікарня» № 422 від 21.12.2021 року про доходи ОСОБА_1 за період з квітня по листопад 2021 року, середньоденна заробітна плата насправді складає 276,28 грн. Тому, виходячи із змісту ст.117 КЗпП, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, обчислений за період з дня звільнення 05.10.2021 року по день фактичного розрахунку 07.12.2021 року, що складає 43 робочих дні, виходячи із середньоденного заробітку в сумі 297,01 грн., у розмірі 11880,22 грн. Проте, виходячи із заявленого розміру позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення лише в сумі 7650,98 грн. та відсутності в суду права виходу за межі позовних вимог, що обумовлено принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленому в ст.13 ЦПК України, суд доходить висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі заявленому в позові, тобто в сумі 7650,98 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 908 грн. Оскільки спір виник з вини відповідача, відтак судові витрати в повному обсязі покладаються на нього.

Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 п.1 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласна психіатрична лікарня» Житомирської обласної ради (11191, Житомирська область, Овруцький район, с.Прилуки, вул.Молодіжна, 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 01991464) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2021 року по 07.12.2021 року в сумі 7650,98 грн. та судові витрати у відшкодування сплаченого судового збору в сумі 908 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Овруцький районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду або якщо суд визнає причини пропуску строку поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.12.2021 року.

Суддя: В. І. Вачко