Рішення № 102174968, 20.12.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/7016/20

Пр. № 2/521/667/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Кіреу Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Одеської міської ради (далі – ОМР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , посилаючись на те, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дідусь ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді частини квартири АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є він, ОСОБА_1 , рідний онук померлого.

Позивач зазначав, що 06 березня 2002 року директор загальноосвітньої школи-інтернату №4 для дітей сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків 1-3 ступенів, ОСОБА_4 , діюча на підставі Статуту, затвердженого розпорядження Одеського міськвиконкому за №1249р від 28 грудня 1996 року звернулась від його імені до Сьомої одеської державної нотаріальної контори, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 але свідоцтво про право на спадщину за заповітом, йому видано не було.

Вказував, що в 2016 році він звернувся до Сьомої одеської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , але 29 червня 2016 року державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Мельник Л.В., йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Стверджував, що він прийняв спадщину після смерті свого дідуся ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.1268 ЦК України.

Зазначав, що при зверненні в 2020 році до Сьомої одеської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

Крім того, йому стало відомо, що при житті його дід ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір дарування, за умовами якого передав останньому у власність Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 1996 року договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , був визнаний недійсним.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , на два місяці , після набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою суду від 05 травня 2020 року по справі було відкрите провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувана спадкова справа та копію актового запису про смерть ОСОБА_5 (а.с. 17-18).

Ухвалою суду від 20 липня 2020 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 84-85).

Ухвалою суду від 30 вересня 2020 року було визнано обов`язковою явку позивача в судове засідання (а.с. 100-101).

Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, провадження по справі було зупинено до набрання законної сили рішення по цивільній справі №521/11891/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: ОСОБА_6 , про визнання права власності у порядку спадкування (а.с. 126-128, 166-168).

Ухвалою суду від 01 листопада 2021 року у зв`язку з набранням рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року по справі №521/11891/16-ц законної сили, було поновлено провадження у справі №521/7016/20 та призначено судове засідання (а.с. 177-178).

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про підтримання позовних вимог та просив суд розглянути справу за його відсутністю (а.с. 77, 79, 90, 92, 97, 109, 130).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи був повідомлений відповідно до вимог ст.128 ЦПК України (а.с. 26, 81, 91, 106, 107, 131, 135, 183).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи був повідомлений відповідно до вимог ст.128 ЦПК України (а.с.32,76,82,98,108,184).

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції – принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним Кодексом УРСР та главами 84-87 книги шостої Цивільного кодексу України тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 95 років помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 39 звор.).

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 травня 1996 року.

Інша частина квартири належала на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 травня 1996 року дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , з якою він перебували в зареєстрованому шлюбі з 1972 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , померла, що підтверджується повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с.64).

Встановлено, що у ОСОБА_3 було двоє дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджуються свідоцтвами про народження (а.с. 40, 43).

Відповідно до свідоцтв про народження батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .

12 травня 1953 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , 1928 року народження і після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 40).

7 липня 2000 року ОСОБА_5 звернулась до Сьомої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 (а.с. 39).

04 липня 2000 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до нотаріальної контори з заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 (а.с.42 звор.).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , померла, що підтверджується актовим записом про смерть (а.с. 92).

З матерівалів справи вбачається, що ОСОБА_3 при житті, а саме 22 січня 2000 року склав заповіт, яким належну йому на праві власності частину квартири АДРЕСА_1 заповів своєму онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а своїх дітей: доньку ОСОБА_5 та сина ОСОБА_8 лишив спадщини (а.с. 45).

Отже, спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , позивач у справі.

Згідно свідоцтва про народження від 03 вересня 1996 року батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 46 звор. 70-71).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_11 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 48).

ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_12 , що підтверджується довідкою Першого відділу реєстрації актів цивільного стану від 07 березня 2008 року (а.с. 47 звор.).

Відповідно до довідки школи-інтернат №4 Управління освіти державної адміністрації від 01 березня 2002 року ОСОБА_1 навчався в школі –інтернат №4 в 2 класі та знаходився на повному державному забезпеченні (а.с. 47).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 06 березня 2002 року до Сьомої одеської державної нотаріальної контори звернулась директор загальноосвітньої школи-інтернату №4 для дітей сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків 1-3 ступенів, ОСОБА_4 , діюча на підставі Статуту, затвердженого розпорядження Одеського міськвиконкому за №1249р від 28 грудня 1996 року в інтересах малолітнього ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 53).

Відповідно до листа державного нотаріуса Сьомої одеської державної нотаріальної контори від 10 вересня 2004 року до державної Сьомої одеської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась його донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та директор загальноосвітньої школи-інтернату №4 для дітей сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків 1-3 ступенів, ОСОБА_4 , діюча в інтересах малолітнього ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с.53).

З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 1996 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 , який є його онуком договір дарування частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності.

Інша частина квартири належить на праві власності на підставі договору дарування від 29 жовтня 1996 року - ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою КП «ОМБТІ та РОН» від 28 листопада 2008 року (а.с. 56).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 1996 року договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , був визнаний недійсним (а.с.56-58).

Постановою державного нотаріуса Сьомої одеської державної нотаріальної контори, Мельник Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 29 червня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку квартири під АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини (а.с. 74).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в липні 2016 року звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси (справа №521/11891/16-ц) з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування.

Встановлено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2017 року, залишеним постановою Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, без змін, за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 117-123).

Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року рішення Малинвоського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року та постанова Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року були скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції(а.с. 110-116).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28 січня 2020 року цивільна справа № 521/11891/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_6 , про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом була передана на розгляд судді Поліщук І.О. (а.с. 124).

Не зважаючи на те, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа № 521/11891/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_6 , про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року по справі № 521/11891/16-ц, яке 21 жовтня 2021 року набрало законної сили, за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат, загальною площею 47,2 кв. м., житловою площею 31,2 кв. м., яка належала на праві власності ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 172-175).

Отже, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року по справі № 521/11891/16-ц було встановлено, що ОСОБА_1 не пропустив строк на прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 та прийняв спадщину після його смерті, тому за ним було визнано право власності у порядку спадкування за заповітом на ј частину квартири АДРЕСА_1 , з урахуванням права ОСОБА_5 на обов`язкову частку у спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року по справі № 521/11891/16-ц є преюдиціальним при розгляді справи №521/7016/20 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до правил ст. 82 ЦПК Україїни обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №922/643/19 визначено, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, слід відмовити.

Відповідачами не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядились на свій розсуд.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 840,80 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 15,16,1268,1270,1272 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишити беззадоволення.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 (тридцяти) днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення,

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 23 грудня 2021 року

Суддя: О.М. Сегеда