Ухвала суду № 102173969, 09.07.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/4999/21

Номер провадження 2-з/495/108/2021

09 липня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімова Н.Д., розглянувши заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Довгань Сергія Федоровича про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва.

Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити позов шляхом:

-накладення арешту на дачний будинок, загальною площею 63,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 25709426);

-заборону ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , інші відомості невідомі та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження дачного будинку, загальною площею 63,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 25709426);

-заборону ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , інші відомості невідомі та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо видозмінення (будівництва, реконструкції, знесення, тощо) дачного будинку, загальною площею 63,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 25709426).

Необхідність забезпечення позову обґрунтовує тим, що рішенням державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Сосніна Г.В. від 13.04.2017 № 40620758 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 25709426).

Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці водного фонду площею 2,1580 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району – 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, та перебуває у користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі – Біляївська РО УТМР) згідно договору оренди, укладеного 20.09.2004 з Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією строком на 49 років для розміщення Єгерського пункту «Хатки», який зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.09.2004 № 259, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 № 15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414).

Щодо частини земельної ділянки площею 0,0143 га під вказаним об`єктом будівництва між Біляївською РО УТМР та ОСОБА_1 27.08.2014 укладено договір суборенди земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Алексєєнко В.А. від 18.09.2014 № 15900530 номер запису про інше речове право 7049233).

Дачний будинок знаходиться у межах заповідного урочища «Дністровські плавні», є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, а також знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання.

Таким чином, право власності на вказаний дачний будинок набуто незаконно, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, знесення самочинного будівництва.

З метою поновлення державних інтересів та скасування права власності на майно, яке набуто та реалізовано усупереч нормам чинного законодавства, в результаті чого порушено режим використання території природно-заповідного фонду - заповідного урочища «Дністровські плавні», встановленого статтями 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України та особливий режим використання земельної ділянки, що перебуває у межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі власника землі - Одеської обласної державної адміністрації та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації з позовом.

Обґрунтовуючи заяву, заявник вказує, що під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 відчужить спірний дачний будинок на користь третіх осіб, проводитиме роботи з будівництва дачного будинку - захист інтересів держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, за якими звернувся із позовом прокурор не буде ефективним, а порушення режиму використання території природно-заповідного фонду - заповідного урочища «Дністровські плавні», встановленого статтями 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України та особливий режим використання земельної ділянки, що перебуває у межах прибережної захисної смуги ріки Дністер не буде припинено.

-Враховуючи викладене та очевидність порушення інтересів позивачів оскаржуваним рішенням державного реєстратора, з метою ефективного захисту інтересів позивачів у даному судовому процесі необхідним є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на дачний будинок, загальною площею 63,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 25709426), а також шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , інші відомості невідомі та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження дачного будинку, загальною площею 63,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 25709426).

-Окрім того, ураховуючи можливість проведення будівельних робіт щодо спірного дачного будинку необхідним є вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , інші відомості невідомі та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо видозмінення (будівництва, реконструкції, знесення, тощо) дачного будинку, загальною площею 63,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 25709426).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи, а також додані до позову письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав. Однак не накладення заборони саме на користування майном, жодним чином не вплине на виконання рішення суду.

Диспозиція статей 149 - 153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки накладення арешту на майно та інших заходів, про які просить заявник, може обмежити відповідача розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно змісту Закону України «Про виконавче провадження» елементами арешту майна є його опис, оголошення заборони розпоряджатися майном, обмеження в праві користування ним або його вилучення у боржника та передача на зберігання іншим особам. Отже, арешт передбачає обмеження в праві користування майном.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 19.02.2021 року у справі № 643/12369/19, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Таким чином, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, суд вважає, що у даному випадку їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Заявляючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: дачний будинок, дачного будинку, загальною площею 63,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 25709426), позивач обмежився лише зазначенням, що є підстави вважати, що вищезазначене нерухоме майно під час розгляду справи може бути відчужено відповідачем на користь третіх осіб.

Тобто позивач тільки припускає, що вищезазначене майно може перейти на користь третіх осіб, але матеріали поданої заяви не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на відчуження вказаного спірного нерухомого майна або можливого вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на його відчуження.

Крім того, позивачем не враховано, що арешт передбачає не лише заборону реалізації (відчуження) майна, а й заборону користування майном, що на думку суду є невідповідним заходом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, на підставі чого, суд вважає за необхідне у задоволенні застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: на дачний будинок, загальною площею 63,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 25709426) - відмовити.

Щодо заборони відчуження нерухомого майна, а саме: дачного будинку, загальною площею - 63,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 25709426) суд вважає, що заборона відчуження спірного нерухомого майна є заходом забезпечення позову, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заявлений позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна гарантує виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Суд при постановленні ухвали про заборону відчуження майна враховує принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

При цьому вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна не виключає його з використання, а тому додаткових обмежень крім неможливості його відчуження для відповідача не існує.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження вказаного нерухомого майна не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння відповідача спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення та застосування даного виду забезпечення позову таким, що спричинить відповідачу збитки. (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).

Одночасно суд звертає увагу відповідачів на те, що забезпечення позову є тимчасовим заходом та може бути скасований у разі представлення суду доказів щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що захід забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна є достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача та виключить можливість обмеження прав відповідача на користування нерухомим майном у повному обсязі у зв`язку із чим, суд не вбачає необхідності застосовувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна тазаборони вчиняти будь-які дії щодо видозмінення спірного нерухомого майна (дачного будинку), в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Заборона відчуження нерухомо майна стосується саме об`єктів нерухомого майна, а тому немає необхідності в конкретизації осіб, яким забороняється вчиняти дії по відчуженню вказаного нерухомого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

-Заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва – задовольнити частково.

Заборонити відчуження нерухомого майна, а саме: дачного будинку, загальною площею 63,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 25709426), який належить ОСОБА_1 .

В задоволенні інших вимог заяви відмовити.

Виконання ухвал з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Н.Д.Анісімова