Рішення № 102172736, 23.12.2021, Новоушицький районний суд Хмельницької області

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/491/21

2/680/279/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року смт Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М., Скоробогатої Р.В.,

учасники справи:

позивач – ТОВ «Агрі Інвест Україна»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У липні 2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрі Інвест Україна» (далі – ТОВ «Агрі Інвест Україна») звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у вигляді отриманої орендної плати в сумі 36 010 грн 14 коп.

Позов мотивував тим, що 25 січня 2017 року між сторонами був укладений договір оренди землі, згідно якого товариству передано у платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 6823380500:04:001:0049, загальною площею 1,3712 га строком на 49 років. На виконання умов договору позивач провів розрахунок за користування земельною ділянкою авансовим платежем за весь період дії договору. Проте з ухвали Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2019 року у справі №680/737/18 позивач дізнався про укладений договір оренди землі між ТОВ «Промінь Поділля» та ОСОБА_1 , предметом якого є оренда тієї ж земельної ділянки, що передана в користування позивачу. Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року у справі № 680/737/18 задоволено позовні вимоги ТОВ «Промінь Поділля» та визнано недійсним договір оренди землі від 25 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрі Інвест Україна». Рішенням встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , завідомо знаючи про існування вже існуючих правовідносин між ним та ТОВ «Промінь Поділля», уклав договір оренди землі з ТОВ «Агрі Інвест Україна», ввівши в оману останнього та отримав на свою користь орендну плату у встановленому договором розмірі. Зазначає, що виходячи із приписів ст. ст. 216, 236 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі» у випадку визнання недійсності договорів оренди землі, вони визнаються недійсними судом з моменту його вчинення, а права та обов`язки, які передбачалися в подальшому, припиняються на майбутнє з подальшим обов`язком повернення орендарем земельної ділянки, а орендодавцем повернення коштів отриманих авансом у сумі, яка є пропорційною строку оренди землі, що не буде використано у майбутньому через визнання договору недійсним. Відповідач не повернув суму орендної плати за фактичний строк оренди землі у розмірі 36 010 грн 14 коп., що є підставою для стягнення їх в судовому порядку, а також стягнення сплаченого позивачем судового збору.

Представник позивача – адвокат Столаба Ю.М. направила до суду заяву про розгляд справи без участі представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 23 грудня 2021 року повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, заяви про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.

Враховуючи наявність підстав для ухвалення заочного рішення, суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи.

Процесуальні дії у справі

26 липня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.

20 серпня 2021 року справа не розглядалась у зв`язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці.

04 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою сторін.

01 листопада 2021 року та 30 листопада 2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою відповідача та не здійснення судом відправки поштової кореспонденції у зв`язку із відсутністю асигнувань на оплату таких послуг.

23 грудня 2021 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до договору оренди землі від 25 січня 2017 року (арк.спр.9-13) ОСОБА_1 (Орендодавець) передав в строкове платне користування ТОВ «Агрі Інвест Україна» (Орендар) в особі директора Тіточки О.В. земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області загальною площею 1,3712 га, кадастровий номер - 6823380500:04:001:0049.

Згідно умов договору земельна ділянка, яка передається в оренду не має ніяких недоліків чи особливостей, які б могли перешкодити її ефективному використанню за цільовим призначенням чи вплинути на орендні відносини сторін і є вільною від будь-яких обтяжень та обмежень (п.2.4). Орендодавець гарантує, що земельна ділянка є вільною від будь-яких прав та претензій зі сторони будь-яких третіх осіб, а також не виступає предметом іншого договору, не є предметом судового спору (п.2.5). Договір укладений строком на 49 років, перебіг якого розпочинається з дати державної реєстрації права оренди (п.3.1). Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 39 109 грн 01 коп. за весь, передбачений п. 3.1 даного договору, строк користування земельною ділянкою. Орендна плата за користування земельною ділянкою, яка була фактично сплачена Орендарем Орендодавцю в майбутньому не індексується та не переглядається (п.4.1). Орендна плата виплачується Орендарем на користь Орендодавця шляхом видачі готівкових коштів через касу Орендаря або шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця або поштовим переказом (п.4.2). Орендна плата виплачується Орендарем за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків/зборів одноразово (за весь строк дії даного договору) протягом 10 банківських днів, перебіг яких починається з дня державної реєстрації права оренди за цим договором (п.п. 4.3-4.4).

25 січня 2017 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки (арк.спр.14).

25 січня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву директорові ТОВ «Агрі Інвест Україна» Тіточці О.В. в якій просив переказати орендну плату за договором від 25 січня 2017 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823380500:04:001:0049 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Львівській ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» (арк.спр.17).

30 січня 2017 року зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823380500:04:001:0049, площею 1,3712 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за орендарем ТОВ «Агрі Інвест Україна» на строк 49 років відповідно до договору оренди землі від 25 січня 2017 року (арк.спр.15).

Даними виписки по рахунку № НОМЕР_2 за 21 березня 2017 року ТОВ «Агрі Інвест Україна» підтверджується поповнення карткового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 у розмірі 31482 грн 75 коп., призначення платежу - орендна плата за землю (арк. спр.18- 19).

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року по справі № 680/737/18 визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 25 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрі Інвест Україна», строком на 49 років щодо земельної ділянки розміром 1,3712 га кадастровий номер 6823380500:04:001:0049, розташованої на території Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6823380500:04:001:0049, зареєстрованого на підставі договору оренди землі № б/н від 25 січня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрі Інвест Україна», код ЄДРПОУ 37734991 (арк.спр. 20-24).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Встановлені судом обставини даної справи свідчать про те, що договір оренди землі № б/н від 25 січня 2017 року, укладений між сторонами, рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року по справі № 680/737/18 визнано недійсним.

Питання реституції при розгляді справи не вирішувалось. Водночас земельну ділянку орендар (позивач) повернув. Доказів протилежного суду не надано. Проте орендна плата, яка була виплачена відповідачу ОСОБА_1 в рахунок орендної плати за майбутні періоди за весь строк дії договору, а саме до 2066 року, орендарю (позивачу) орендодавцем (відповідачем) повернута не була.

Положеннями статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Під реституцією слід розуміти повернення становища сторін недійсного правочину у початковий стан. Реституція є наслідком недійсного правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд зазначає, що правила частини першої, другої статті 216 ЦК України щодо наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, а також відшкодування збитків та моральної шкоди, якщо такі були завдані, є загальною нормою, яка підлягає застосуванню у випадку, коли у законі не передбачено спеціальних положень про особливі умови їх застосування або про особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно – правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальним правилом у випадку недійсності договорів оренди недійсними двостороння реституція є неможливою внаслідок неможливості повернення отриманого виконання за договором в частині здійсненого користування майном.

Так, статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Однак, вказані положення закону стосуються лише орендної плати за фактичний строк користування землею, та не стосуються орендної плати, внесеної на майбутні періоди у межах строку договору.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають також у зв`язку з договірними правовідносинами, що існували раніше, тобто положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічні висновки зроблені у Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

З огляду на викладене заявлена позивачем вимога про стягнення шкоди у вигляді орендної плати, отриманої авансовим платежем, є обґрунтованою.

Згідно умов договору № б/н від 25 січня 2017 року TOB «Агрі Інвест Україна» сплатило відповідачу ОСОБА_1 орендну плату за увесь строк дії договору, тобто за 49 років, в розмірі 39 109, 01 грн з урахуванням сум податку, а фактично відповідач отримав орендну плату у розмірі 31482, 75 грн.

Дохід від надання в оренду земельної ділянки підлягає оподаткуванню, фізична особа - орендодавець є платником такого податку, а нараховану суму зазначеного податку сплачено до бюджету орендарем як податковим агентом орендодавця.

З огляду на зазначене, сума податку, яка була сплачена ТОВ «Агрі Інвест Україна» до бюджету з доходу отриманого відповідачем ОСОБА_1 21 березня 2017 року від надання в оренду земельної ділянки в рахунок майбутніх періодів підлягає включенню до суми орендної плати фактично отриманої відповідачем. Тому суд проводить розрахунок розміру орендної плати із суми 39 109, 01 грн.

Позивач фактично користувався земельною ділянкою з січня 2017 року по 2020 рік включно, відповідно орендна плата виплачена орендарем орендодавцю за вказаний період не підлягає поверненню, що прямо передбачено ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Водночас орендна плата, яку отримав відповідач ОСОБА_1 авансовим платежем за наступні роки (2021-2066) підлягає поверненню позивачу.

Річний розмір орендної плати становить 798,15 грн (39109,01 :49), щомісячний – 66,52 грн (798,15 :12), щоденний – 2,19 грн (66,52 : 365).

За 2017 рік розмір орендної плати становив – 747,05 грн, за 2018 рік – 798,15 грн, за 2019 рік – 798,15 грн, за 2020 рік – 755,52 грн, а всього - 3098,87 грн.

Таким чином розмір орендної плати за період з 2021-2067 роки становить 36010,14 грн (39109,01-3098,87) та такий підлягає стягненню з відповідача на користь позивача,оскільки повністю доведений позивачем та не спростований відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість та підставність позовних вимог, право позивача підлягає захисту у спосіб визначений у позовній заяві, тому позов необхідно задовольнити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст.ст.13, 76, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі Інвест Україна» матеріальну шкоду у вигляді отриманої орендної плати в розмірі 36 010 (тридцять шість тисяч десять) гривень 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі Інвест Україна» судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі Інвест Україна», місцезнаходження: с. Почаївка, Гребінківський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ –37734991.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Суддя А. О. Олійник