Ухвала суду № 102169627, 23.12.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1401/20

Провадження №1-кп/443/5/21

УХВАЛА

іменем України

23 грудня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12020140000000765 від 24.09.2020) стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Дем`янка Лісна Жидачівського району Львівської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , працюючого директором КП «Журавно-Водоканалсервіс», зареєстрованого фізичною особою-підприємцем, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 239 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Жидачів Львівської області, місце проживання: АДРЕСА_2 , не працюючого, з базовою середньою освітою, одруженого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 239 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Бережниця Жидачівського району Львівської області, місце проживання: АДРЕСА_3 , не працюючого, з базовою середньою освітою, одруженого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 239 КК України,

за участю:

прокурора Мотрука Н.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

встановив:

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період часу з лютого 2020 року по 20 травня 2020 року, за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання прибутку, отримуючи від суб`єктів господарювання грошові кошти за перевантаження, транспортування та захоронення у спеціально відведених місцях твердих побутових відходів, всупереч вимогам природоохоронного законодавства України, а саме: статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 46 Закону України «Про охорону земель» та статті 35-1 Закону України «Про відходи», діючи спільно, із використанням спеціальної та вантажної техніки, здійснили незаконне захоронення в ґрунт побутових відходів на загальній площі 1 729 м2 на території земельної ділянки із кадастровим номером 4621580600:01:000:1308, що розташована на території Бережницької сільської ради Жидачівського району Львівської області та яка перебуває у державній власності, чим спричинили псування (забруднення та засмічення) земель твердими побутовими відходами, що в свою чергу заподіяло екологічну шкоду довкіллю, елементом та вторинним проявом якої є небезпека заподіяння шкоди життю та здоров`ю людини, що виражається у повній або частковій утраті життєзабезпечувальних функцій організму, заподіявши збитків державі на суму 58 866 грн 93 коп.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заявили клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 239 КК України на підставі статті 45 КК України та закриття стосовно них кримінального провадження, про що подали до суду відповідне клопотання. Суду зазначили, що вони повністю визнають вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро каються, активно сприяли розкриттю кримінального правопорушення та повністю відшкодували заподіяні збитки.

Представник потерпілого у судове засідання не прибув, однак подав до суду клопотання про розгляд кримінального провадження за його відсутності.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечив частково, суду пояснив, що він погоджується з наявністю підстав для звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК України та закриття стосовно них кримінального провадження. Водночас, заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК України ОСОБА_3 , оскільки останній раніше вчинив інше кримінальне правопорушення і обвинувальний акт стосовно нього уже перебуває на розгляді у суді. Хоч у цій справі судом ще не постановлено вироку, однак вважає, що за наведених обставин ОСОБА_3 є таким, що вчинив злочин, тому відсутня одна із умов, передбачених статтею 45 КК України, а саме: вчинення кримінального правопорушення вперше. Долю речових доказів просить вирішити на підставі статті 100 КПК України, а до транспортних засобів, які були знаряддями вчинення злочину, просить застосувати спеціальну конфіскацію, конфіскувавши такі у власність держави. Також, просить суд вирішити питання скасування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та розподілити процесуальні витрати у виді витрати на залучення експертів. Щодо пред`явленого цивільного позову вважає, що такий слід залишити без розгляду.

Суд, зважаючи на позицію сторін та вивчивши матеріали кримінального провадження, доходить такого висновку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Нормою частини 1 статті 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з положеннями статті 45 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Згідно з приписами статті 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 239 КК України, є нетяжким злочином.

З огляду на внутрішнє ставлення обвинувачених до кримінального правопорушення та суспільно-небезпечних наслідків в момент його вчинення (припускали (передбачали) можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення), а також відсутність фактичних даних, які б породжували обґрунтовані сумніви у правдивості такого внутрішнього ставлення обвинувачених, суд доходить переконання, що суб`єктивна сторона цього злочину характеризується необережною формою вини у виді кримінальної протиправної самовпевненості.

Таким чином, суд зазначає, що вчинене ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 239 КК України, є необережним нетяжким злочином.

Також, суд бере до уваги роз`яснення, викладені у пункті 2 та 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (далі - Постанова).

Так, за змістом пункту 2 Постанови, особу можна звільнити від кримінальної відповідальності лише за наявності визначених у КК України умов і підстав. Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

Згідно з положеннями пункту 3 Постанови, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України) можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості.

Такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які утворюють сукупність (за винятком реальної), не може бути перепоною для застосування статті 45 КК України.

Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.

Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.

Передбачене у статті 45 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим.

Судом встановлено і не заперечується сторонами кримінального провадження, що обвинувачені вперше вчинили необережний нетяжкий злочин, щиро розкаялися, активно сприяли розкриттю кримінального правопорушення, повністю відшкодували завдані збитки.

Аргументи прокурора про відсутність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК України суд вважає помилковими виходячи із принципу презумпції невинуватості, який проголошений у статті 62 Конституції України та знайшов своє відображення у частині 2 статті 2 КК України, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зважаючи на відсутність обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_3 вважається таким, що раніше вчинив кримінальне правопорушення.

Таким чином, суд доходить переконання про наявність всіх обов`язкових умов, передбачених статтею 45 КК України, для звільнення обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із дійовим каяттям.

Обставин, які б виключали можливість звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 239 КК України, та закриття цього кримінального провадження у зв`язку із дійовим каяттям, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що клопотання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження є обґрунтованим, тому його слід задовольнити.

Аргументи прокурора про застосування до транспортних засобів, які використовувалися обвинуваченими для вчинення злочину і на які накладено арешт, спеціальної конфіскації, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченими цією нормою статтями КК України.

З аналізу норми частини 1 статті 96-1 КК України вбачається, що спеціальна конфіскація застосовується лише за вчинення умисних кримінальних правопорушень або суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК України, за які визначене основне покарання у вигляді позбавлення волі або штрафу (понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян), а також за вчинення окремих протиправних посягань, перелік яких визначено цією нормою. Перелік протиправних посягань та умов, за наявності яких застосовується спеціальна конфіскація, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд звертає увагу на те, що обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинено необережний нетяжкий злочином, якого немає у переліку статей, що міститься у частині 1 статті 96-1 КК України, відтак суд доходить переконання про відсутність правових підстав для застосування спеціальної конфіскації.

Прокурором у кримінальному провадженні у порядку статті 128 КПК України пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення завданої кримінальним правопорушенням шкоди у сумі 58 866 грн 93 коп.

Суд зазначає, що предметом спору між сторонами були завдані кримінальним правопорушенням збитки у сумі 58 866 грн 93 коп, однак цей предмет припинив своє існування (зник) після прийняття судом цивільного позову до розгляду у кримінальному провадженні внаслідок виконання цивільними відповідачами (обвинуваченими) заявлених до них вимог шляхом сплати цієї грошової суми (відшкодуванням завданих збитків) у повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Стаття 129 КПК України регламентує вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні та визначає підстави, за наявності яких цивільний позов може бути залишено без розгляду, зокрема: у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною 1 статті 326 цього Кодексу (якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник).

З огляду на викладене, суд зауважує, що процесуальні відносини, які виникли у зв`язку з пред`явленим прокурором цивільного позову КПК України не врегульовані.

Водночас, нормою другого речення частини 5 статті 128 КПК України передбачено, що якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на вищевикладене, суд доходить переконання, що оскільки предмет спору відсутній, тому застосуванню в силу приписів частини 5 статті 128 КК України підлягає саме норма пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України і провадження за цивільним позовом слід закрити. Застосування норми пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, на переконання суду, не суперечить засадам кримінального судочинства.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку статті 100 КПК України.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна слід скасувати.

Зважаючи на те, що строк обраного обвинуваченим запобіжного заходу закінчився, у подальшому запобіжний захід стосовно обвинувачених судом не обирався і клопотання щодо обрання такого обвинуваченим стороною кримінального провадження не заявлялось, тому суд доходить переконання про відсутність підстав для вирішення цього питання.

Керуючись статями 284-286, 288, 372 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 45 Кримінального кодексу України, суд -

постановив:

Звільнити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 239 КК України, на підставі статті 45 КК України у зв`язку з дійовим каяттям.

Закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 239 КК України (внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12020140000000765 від 24.09.2020).

Закрити провадження за цивільним позовом прокурора Мотрука Назара Васильовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення завданої кримінальним правопорушенням шкоди з підстави відсутності предмета спору.

Речові докази відповідно до постанови про визнання предметів речовими доказами від 22.05.2020 (а.к.п.176-178), а саме:

фронтальний навантажувач в кузові жовтого кольору марки «STALOWA WOLA LADOWARKA L34» без номера шасі, вантажний автомобіль марки «MAN TGA 41.480», номерний знак НОМЕР_1 , екскаватор марки «ATLAS 1407LC» без номера шасі, мобільний телефон марки «CAT» чорного кольору (ІМЕІ НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ) із сім карткою мобільного оператора «Київстар» ( НОМЕР_4 ) - повернути ОСОБА_1 ;

сідловий тягач марки «Volvo FH4X2», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 - повернути ОСОБА_4 ;

спеціалізований напівпричіп-самоскид марки «BENALU» моделі PEISCHL3SKMO, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 - повернути ОСОБА_5 ;

журнал охорони, товарно-транспортну накладну №200504 від 20.05.2020 на 1 арк., зважувальну квитанцію №29603 від 20.05.2020 на 1 арк., зважувальну квитанцію №29303 від 15.05.2020 на 1 арк., товарно-транспортну накладну №21 від 18.05.2020 на 2 арк., товарно-транспортну накладну №180504 від 18.05.2020 в 2-х примірниках на 2 арк., товарно-транспортну накладну №150507 від 15.05.2020 на 1 арк. - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 21 737 (двадцять одна тисяча сімсот тридцять сім) грн 52 коп (у рівних частинах по 7 245,84 грн з кожного).

Вжитий захід забезпечення кримінального провадження відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27.05.2020 у виді арешту майна (у справі №461/2221/20 провадження №1-кс/461/3379/20) скасувати.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом семи днів із дня її оголошення через Жидачівський районний суд Львівської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя А.І. Павлів