Вирок № 102169528, 23.12.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/1488/21

1-кп/336/440/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,з участю секретаря судового засідання Олексієнко С.О.,прокурора Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя Скурідіна Ю.Г.,обвинуваченого ОСОБА_1 ,захисника Мітіної І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має базову середню освіту,неодружений, офіційно не працює,мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше судимого

-29.01.2021 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді 80 годин громадських робіт

-01.02.2021 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,3 ст.185 КК України, -

Встановив:

09.10.2020 року приблизно о 10.00 год. ОСОБА_1 ,маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , переконавшись,що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав з комоду майно, яке належать ОСОБА_2 а саме:мобільний телефон ZTE Blade A5 2019 з об`ємом пам`яті 64 Gb в корпусі чорного кольору,імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 ,вартістю 1445 гр.,після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд,чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому у вказаному вище розмірі.

10.11.2020 року приблизно о 12.00 год. ОСОБА_1 ,маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , переконавшись,що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав з комоду майно, яке належать ОСОБА_2 а саме:мобільний телефон Mi Redmi 6-A з об`ємом пам`яті 64 Gb в корпусі чорного кольору,вартістю 2000 гр.,після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд,чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому у вказаному вище розмірі.

12.12.2020 року приблизно о 06.00 год. ОСОБА_1 ,маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , переконавшись,що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав з приміщення коридору майно, яке належать ОСОБА_2 а саме:металевий візок зеленого кольору вартістю 793 гр.33 коп.,після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд,чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому у вказаному вище розмірі.

10.01.2021 року приблизно о 14.00 год. ОСОБА_1 ,маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , переконавшись,що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу,таємно викрав з комоду майно, яке належать ОСОБА_2 а саме:мобільний телефон Samsung Galaxy J7 модель SMJ700H з об`ємом пам`яті 16 Gb в корпусі білого кольору вартістю 1733 гр.,після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд,чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому у вказаному вище розмірі.

14.06.2021 року приблизно о 05.30 год. ОСОБА_1 ,маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, зайшов на подвір`я приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де раніше мешкав,переконавшись,що за його діями ніхто не спостерігає, через вікно проникнув в приміщення літньої кухні,звідки шляхом вільного доступу таємно викрав майно, яке належать ОСОБА_3 , а саме:цифровий телевізійний приймач ресивер марки DVB T2 АТ 787 в корпусі чорного кольору вартістю 376 гр.74 коп.,після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд,чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій у вказаному вище розмірі.

15.06.2021 року приблизно о 09.00 год. ОСОБА_1 ,маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, зайшов на подвір`ї приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,де раніше мешкав,переконавшись,що за його діями ніхто не спостерігає, через вікно проникнув в приміщення літньої кухні,звідки шляхом вільного доступу таємно викрав майно, яке належать ОСОБА_4 , а саме:настільну індукційну плиту марки Saturn модель ST-EC 0194 в корпусі чорного кольору вартістю 350 гр.25 коп.,після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд,чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій у вказаному вище розмірі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень винуватим себе визнав повністю.

Пояснив,що постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,в сім`ї з матір`ю ОСОБА_4 ,бабусею ОСОБА_3 та дядьком ОСОБА_2 .Протягом 2020 р.та на початку 2021 р.він зловживав алкоголем,а оскільки не мав роботи та джерела доходів,тому користуючись вільним доступом до всіх приміщень будинку,обирав моменти,коли за його діями ніхто не спостерігав,та вчиняв кражідки майна у своїх родичів за вказаних в обвинувальному акті обставин.Влітку 2021 р.він посварився з родичами,які вигнали його з дому,з метою вчинення крадіжки 14 та 15 червня 2021 р.проникав у приміщення літньої кухні,робивши вікно.В подальшому викрадене майно продавав на ринку незнайомим особам,отримані кошти витрачав на власний розсуд.

Не оспорював викладені в обвинувальному акті фактичних обставини вчинення злочинів,вартості та кількості викраденого майна,доказів,що їх підтверджують.У скоєному розкаявся,на теперішній час змінив спосіб життя,підшукав неофіційну роботу вантажником на ринку,припинив вживати алкоголь,відшкодував родичам завдану шкоду та примирився з ними.

Відповідно до ч.3,4 ст.349,351 КПК України суд,з урахуванням повного визнання винуватості обвинуваченим,за згодою учасників судового провадження,визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо фактичних обставин,що підтверджують винуватість обвинуваченого,які ніким не оспорюються.При цьому суд роз`яснив наслідки,передбачені ч.3 ст.349 КПК України,переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів,що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази суд встановив, що винуватість обвинуваченого у вчинені інкримінованих йому злочинів знайшла своє підтвердження,що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема,у рішенні у справі «Коробов проти України».

Проведення судом першої інстанції скороченого судового розгляду на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не виключає обов`язку суду надати правильну кваліфікацію дій обвинуваченого( постанова ВС/ККС у справі № 371/834/17 від 02 квітня 2019 р.)

При цьому судом враховуються роз`яснення, що містяться у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», згідно яких мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

При вирішенні питання про кваліфікацію дій обвинуваченого ,суд керується наступним.

Дії обвинуваченого по епізодам від 09.10.2020 р.,10.11.2020 р.,12.12.2020 р.,10.01.2021 р.згідно обвивального акту кваліфіковані як кримінальне правопорушення,передбачене ч.2 ст.185 КК України ,а саме:таємне викрадення чужого майна(крадіжка),вчинене повторно.

Суд вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого правильною,оскільки встановлені в судовому засіданні ознаки злочинного діяння,інкриміновані обвинуваченому,повністю відповідають ознакам злочину,передбаченого ч.2 ст.185 КК України,за такою кваліфікуючою ознакою,як повторність.

Дії обвинуваченого по епізодам від 14.06.2021 р.,15.06.2021 р.згідно обвинувального акту кваліфіковані як кримінальне правопорушення,передбачене ч.3 ст.185 КК України ,а саме:таємне викрадення чужого майна(крадіжка),вчинене повторно,поєднане з проникненням у приміщення.

Згідно роз`яснень,що містяться у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності «,вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі таке.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Суд погоджується з такою кваліфікацією дій обвинуваченого та вважає,що у його діях наявна така кваліфікуюча ознака,як проникнення у приміщення,оскільки на час вчинення цих злочинів він не мешкав у будинку за вказаною адресою та не мав вільного доступу до приміщення літньої кухні, саме з метою вчинення крадіжки застосовував заходи для подолання перешкод у доступі до цього приміщення,проникаючи через вікно.

Відповідно до статей 50,65 КК України особі,яка вчинила злочин, має бути призначено покарання,необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. У судовому рішенні суд має окремо обґрунтувати «вагомий внесок» кожної обставини, яка пом`якшує або обтяжує покарання.

При призначенні обвинуваченому покарання,суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та враховує відомості про особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_1 раніше був судимий за аналогічні злочини,має постійне місце проживання,зі слів на теперішній час неофіційно працює вантажником на ринку.

Обставиною,яка пом`якшує покарання обвинуваченого,суд відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України визнає активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття у скоєному.

Такі висновки суду ґрунтуються на тому,що обвинувачений послідовно визнає винуватість у скоєнні злочину,своїми активними діями сприяв органам слідства з`ясувати обставини вчинення злочину,тяжких наслідків від його дій не настало.

Також суд враховує як пом`якшуючу покарання обставину наявність у обвинуваченого захворювання,підтвердженого довідкою КНП «ОКЗНПД».

Обставин,що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України ,суд не встановив.

Враховуючи,що обвинуваченим вчинені нетяжкі злочини,із заподіянням незначної матеріальної шкоди,потерпілі особи не наполягали на суворому покаранні,всі згадувані вище відомості у сукупності є суттєвими та дають підстави для призначення покарання у межах найбільш суворої санкції ст.185 ч.3 КК України у виді реального позбавлення волі,проте на на мінімальний строк, що є необхідним та достатнім для його виправлення та убезпечення суспільства від продовження злочинної діяльності.

При призначенні обвинуваченому покарання,необхідно застосувати положення ч.1 ст.70 КК України,оскільки ним вчинено кілька злочинів,що утворюють сукупність.

При призначенні остаточного покарання необхідно застосувати положення ст.71 ч.1 КК України,оскільки вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.01.2021 обвинувачений був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт, вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2021 обвинувачений був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК Українии до покарання у виді 80 годин громадських робіт,до відбуття покарання за попередніми вироками ним вчинено новий злочин.

Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати ,зокрема, невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання,у даній справі- строк покарання у виді громадських робіт строком 80 годин за кожним вироком ,а остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Відповідні роз`яснення викладені у п.25,26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із заступними змінами).

За правилами складання покарань згідно ст.72 КК України,менш суворий вид покарання у виді громадських робіт переводиться в біль суворий вид покарання у виді позбавлення волі ,виходячи із співвідношення:одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт.

Відповідно до обвинувального акту,процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільні позови не заявлені.

Речові докази по даному провадженню,виходячи із змісту обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування,до справи не долучено.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого запобіжний захід не обирався,під час судового розгляду справи відповідних клопотань від прокурора до суду не надходило.

Керуючись ст.368,374,392 КПК України,суд-

Ухвалив:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185,ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання

по ст.185 ч.2 КК України у виді арешту строком на 6 місяців

по ст.185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України,за сукупністю злочинів,застосувавши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим,призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки .

На підставі ст.71,72 КК України,по сукупності вироків,до покарання,призначеного ОСОБА_1 за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.01.2021 р. та за вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.02.2021 р. та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три )роки 10 (десять)днів.

Срок відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного затримання в процесі виконання вироку.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення,особам,які не були присутні при проголошенні вироку,його копія не пізніше наступного дня буде направлена поштою.

Суддя Ю.А.Галущенко