Ухвала суду № 102168520, 23.12.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4285/21

Провадження № 1-кп/242/779/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суду Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., суддів Черкова В. Г., Владимирської І. М., за участю секретаря судового засідання Носаль А. В., прокурора Білобловського Р.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників Комарова І.О., Черкаса В.М., Онілова В.Л., Павлової О.О., Козлова О. Ю., Дальгіс Л. О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області кримінальне провадження № 12020050000000522 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені, Одеської області, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, одруженого, раніше судимого: 1) 23.03.2001 року Ренійським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 1 року позбавлення волі; 2) 10.10.2002 року Іллічівським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 18.01.2006 року Малиновським районним судом м. Одеси за ст. ст. 391, 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі; 4) 21.06.2010 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі; 5) 14.12.2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. ст. 392, 71 КК України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 255-2 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сенакі, Грузі, громадянина Грузії, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, має утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , одруженого, раніше судимого: 16.04.2014 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 186 КК України до 10 років позбавлення волі, зареєстрований за адресою: Грузія, м. Сенакі,

за ч. 1 ст. 255-2 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Любівка, Волноваського району, Донецької області, громадянина України, з неповною середньотехнічною освітою, не працюючого, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5 , розлученого, раніше судимого: 1) 03.02.2004 року Центрально-міським районним судом м. Горлівка Донецької області за ч. 3 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі; 2) 29.06.2004 року Волноваським районним судом Донецької області за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ст. 70 КК України до 8 років 2 місяців позбавлення волі; 3) 31.05.2011 року Волноваським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 309, ст. 69 КК України до 1 року позбавлення волі; 4) 23.10.2019 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 255-2 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Дебальцево, Донецької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, раніше судимого: 1) 10.10.2007 року Апеляційним судом Донецької області за п. 7, п. 12, ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ст. 70 КК України до 11 років 6 місяців позбавлення волі; 2) 25.01.2016 року Полтавським районним судом Полтавської області за ст. ст. 391, 71 КК України до 2 років позбавлення волі; 3) 30.11.2018 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,

за ч. 1 ст. 255-2 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Красноармійськ, Донецької області, громадянина України, з середньоспеціальною освітою, до затримання працюючого сторожем у ТОВ «Агрофірма «Мирноградські сади», одруженого, раніше судимого: 28.04.2010 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 307 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ,

за ч. 1 ст. 255-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020050000000522 від 14.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)». В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Вказана обставина свідчить про наявність ризику ухилення від суду з боку обвинуваченого ОСОБА_1 . Вказаний ризик також посилюється фактом тимчасової окупації окремих територій Донецької та Луганської областей, що може сприяти ОСОБА_1 у зміні місця перебування шляхом виїзду на тимчасово непідконтрольну українській владі територію чи за кордон. Крім того, прокурор вважає, що, маючи підвищений злочинний вплив на інших осіб, ОСОБА_1 в подальшому може незаконно впливати на експертів та свідків у кримінальному провадженні. Кім того, зазначив, що ОСОБА_1 , користуючись злочинним авторитетом та підтримуючи злодійські звичаї, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Просив обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Дальгіс Л. О. в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечували, зазначили, що прокурор не довів ризики, визначені статтями 177 КПК України, тому вважають можливим обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Разом з тим, слід звернути увагу на обов`язковість доказування існування ризиків, а не лише зазначення їх стандартного переліку. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Белевитський проти Росії», пп.111-112, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Також, суд не може залишити поза увагою те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Тому при вирішенні клопотання прокурора, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його вік, стан здоров`я, те що він раніше неодноразово судимий, до затримання не працював, перебуває в зареєстрованому шлюбі, міру покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.

При цьому суд також враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер пред`явленого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Так, суд вважає, що ризик втечі ОСОБА_1 є більш вірогідним, оскільки, крім того, що йому інкримінується скоєння особливо тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, можливе вчинення спроби на переховування та ухилення від суду. Також суд звертає увагу, що на теперішній час не дослідженого жодного доказу у справі.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні вказаного кримінального правопорушення як особа, яка користується злочинним авторитетом в місцях позбавлення волі, тому очевидним є ризик вчинення іншого злочину. Тому наявні підстави вважати, що незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути очевидним наслідком вчинення іншого кримінального правопорушення.

З огляду на значимі для даного кримінального провадження обставини, суд приходить до висновку, що на даний час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Сукупність викладеного свідчить про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України є наявними, а тому є доцільним обрання запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про те, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

В аспекті ч. 4 ст. 183 КПК України суд наділений диспозитивним правом визначати або не визначати розмір застави щодо злочину, передбачено статтями 255-255-3 КК України і дискреційність повноважень суду вказує на те, що орган досудового розслідування та прокурор мають довести у своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу необхідність не визначати розмір застави.

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та опираючись на фактичні обставини справи, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому суму застави.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Одночасно, стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю без визначення розміру застави на теперішній час.

Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Таким чином, суд вважає за доцільне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу в розмірі 181 600 грн. 00 коп., що дорівнює 80 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 177-178, 314-316, 331 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , – задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно з подальшим утриманням обвинуваченого в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» до 60 діб, тобто до 18 лютого 2021 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 181 600 ( сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., які необхідно внести на рахунок: UA 828201720355259003000011792, Отримувач: ТУ ДСА в Донецькій області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796, Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 : 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - 18 лютого 2022 року, який може бути продовжений.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави, а також буде вирішено питання про застосування більш суворого запобіжного заходу.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» - для відома.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Головуючий суддя Н.О. Хацько

Судді В. Г. Черков

І. М. Владимирська