Рішення № 102164436, 22.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м. Київ №640/29835/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській областідо Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило:

-визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП №65678195 від 04 жовтня 2021 року про накладення штрафу у сумі 5100 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за невиконання рішення суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №320/7949/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року №04.2/80/20-С відповідно до стажу роботи на посаді, встановленого судовими рішеннями, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. На виконання вказаного рішення пенсійним органом здійснено перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року №04.2/80/20-С відповідно до стажу роботи на посаді, встановленого судовими рішеннями, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Нарахований борг у розмірі 1799610,62 грн. з моменту зобов`язання за рішенням суду і до дати набрання рішенням законної сили.

23 червня 2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65678195 з примусового виконання виконавчого листа №320/7949/20 від 24 березня 2021 року. У відповідь на цю постанову Головне управління листом від 27 липня 2021 року за вих. №1000-0905-5/74963 направило підтверджуючі документи щодо виконання рішення суду. Однак, постановою відповідача від 04 жовтня 2021 року на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Позивач, вважаючи, що державним виконавцем не перевірено виконання боржником вимог виконавчого документа, протиправно застосував до нього штрафні санкції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 07 грудня 2021 року.

У судове засідання 07 грудня 2021 року сторони не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, свого відношення до позову не висловив. В той же час надіслав копії матеріалів виконавчого провадження №65678195.

З огляду на неявку в судове засідання 07 грудня 2021 року учасників справи суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

При цьому, слід зазначити, що позивачем заявлені вимоги до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та вказано код ЄДРПОУ відповідача 43315602. В той же час, згідно з інформацією з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 43315602 має юридична особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ). Відтак належним відповідачем у даній справі є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів визначені статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини другої цієї статті виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності з частиною третьою цієї статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Частиною першою та другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 цього Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, 23 грудня 2020 року Київський окружний адміністративний суд у справі №320/7949/20 прийняв рішення, яким зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року №04.2/80/20-С відповідно до стажу роботи на посаді судді, встановленого судовими рішеннями, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

На виконання вказаного рішення Київським окружним адміністративним судом 24 березня 2021 року виданий виконавчий лист №320/7949/20.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

03 червня 2021 року відповідачем зареєстрована заява ОСОБА_1 від 03 червня 2021 року про відкриття виконавчого провадження, в якій стягувач вказав, що в квітні 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області проведено перерахунок довічного утримання та в особистому кабінеті Пенсійного фонду України зазначено, що остання виплата ОСОБА_1 в квітні 2021 року проведена в розмірі 1 990 304,06 грн. З вказаної суми заявник отримав лише нараховані йому довічне утримання судді за квітень 2021 року в розмірі 190 693,44 грн. На запит про місцезнаходження нарахованої суми заборгованості з 19 лютого 2020 року та коли вона буде виплачена, відповіді ОСОБА_1 не отримав, а тому просив стягнути з боржника належні стягувачу кошти у примусовому порядку, перерахувавши їх на картковий рахунок.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 03 червня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП №65678195 з примусового виконання виконавчого листа №320/7949/20, виданого 24 березня 2021 року Київським окружним адміністративним судом, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 червня 2021 року.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у відповідь на отриману 21 липня 2021 року постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 23 червня 2021 року, направило листа державному виконавцю від 27 липня 2021 року №1000-0905-5/74963, в якому повідомило, що рішення суду опрацьовано. Нараховано доплату за період з 19 лютого 2020 року, заборгованість у сумі 1 799 610,62 грн. Посилаючись на норми статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пункти 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України пенсійний орган зазначив, що погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень.

Також у згаданому листі від 27 липня 2021 року зауважено, що «…Виплати пенсії можуть бути здійснені ГУ ПФУ у Київській області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 16 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства».

Окрім того у листі зазначено, що листом від 25 червня 2021 року №2800-04-5/30473 Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України про збільшення асигнувань з державного бюджету (бюджетна програма за КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами та дефіциту коштів Пенсійного фонду») на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду у 2021 році.

При цьому, Головне управління ПФУ України у Київській області вказало, що ним рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №320/7949/20 виконано в межах покладених судом зобов`язань в повному обсязі.

Утім, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області 04 жовтня 2021 року винесено постанову у виконавчому провадженні №6567819, якою за невиконання вимог виконавчого документа та не виконання законних вимог державного виконавця на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою державного виконавця та оскаржуючи її в даній адміністративній справі, позивач у позовній заяві вказував зокрема на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/7949/20 ним виконано в повному обсязі, а виконавець не перевірив виконання рішення та застосував штрафну санкцію.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В той же час, враховуючи принцип змагальності, закріплений зокрема у частині першій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, - позивач має довести належними та допустимими доказами порушене відповідачем право.

Перевіряючи рішення відповідача, а саме постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04 жовтня 2021 року про накладення на боржника Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області штрафу у розмірі 5100 грн., на відповідність зазначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, слід вказати на таке.

З наведених вище статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що покладення на боржника негативних наслідків у вигляді грошового стягнення (штрафу) може бути застосовано виконавцем у разі невиконання рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк.

«Поважність причин» це оціночне поняття.

Поважні причини - це обставини, що діють на волю суб`єкта, з яким законодавець пов`язує звільнення цього суб`єкта від виконання покладених на нього обов`язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки.

До поважних причин можуть бути віднесені будь-які обставини навколишнього світу. Це можуть бути як дії фізичних або юридичних осіб, так і явища, які не залежать від волі людини. Такі обставини мають впливати на волю суб`єкта відповідних правовідносин. Саме внаслідок дії цих обставин, що виникли раптово або закономірно, він не має змоги належним чином виконувати покладені на нього обов`язки.

Обставини, що визначаються законом як поважні причини, звільняють суб`єкта цих правовідносин від виконання покладених на нього обов`язків або негативних для нього наслідків.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тож для того, щоб особі був наданий судовий захист, суд має встановити порушене право і, що це право порушене відповідачем саме станом на час винесення оспорюваного рішення чи вчинення дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/7949/20 було зобов`язано боржника не лише здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року №04.2/80/20-С відповідно до стажу роботи на посаді, встановленого судовими рішеннями, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, а й виплату такого щомісячного грошового утримання згідно з довідкою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року №04.2/80/20-С відповідно до стажу роботи на посаді, встановленого судовими рішеннями, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Вказуючи на протиправність оскаржуваної постанови державного виконавця позивач наголошував, що рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/7949/20 ним виконано у повному обсязі. Водночас, як зазначено у наведеному вище листі Головного управління ПФУ у Київській області від 27 липня 2021 року №1000-0905-5/74963, останнє вказало, що погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень.

Здійснення нарахування грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці згідно з довідкою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року №04.2/80/20-С відповідно до стажу роботи на посаді, встановленого судовими рішеннями, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, без виплати у повному обсязі такого грошового утримання, не можна вважати виконанням судового рішення у повному обсязі.

Тому доводи позивача, що ним виконано рішення суду, а державний виконавець не пересвідчився та не перевірив виконання позивачем рішення і як наслідок протиправно застосував штрафну санкцію, спростовуються наявними у справі доказами.

Крім того, з огляду на листи боржника, направлені до державного виконавця щодо виконавчого листа №320/7949/20, судом не встановлено поважних причин, які спричинили невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду у повному обсязі.

Більше того, позивач у позовній заяві взагалі не посилається на наявність поважних причин щодо невиконання рішення суду, а вважає рішення виконаним у повному обсязі.

Посилання позивача на те, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України та на те, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства, а також на лист Пенсійного фонду України до Міністерства соціальної політики України про збільшення асигнувань з державного бюджету (бюджетна програма за КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами та дефіциту коштів Пенсійного фонду») на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду у 2021 році, - є загальними.

При цьому, позивачем не надано жодного доказу щодо вчинення особисто ним, як боржником у виконавчому провадженні ВП №65678195 дій, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема, щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання згідно з довідкою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року №04.2/80/20-С відповідно до стажу роботи на посаді, встановленого судовими рішеннями, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Захист порушеного права особи було б ілюзорним, якби не забезпечувалось виконанням рішення судів у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи все вище викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця і, відповідно, позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 287, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП №65678195 від 04 жовтня 2021 року про накладення штрафу у сумі 5100 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за невиконання рішення суду - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко