Рішення № 102163569, 23.12.2021, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №638/12984/20 Провадження № 2/613/247/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Семененко К.М., Барейкіної О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 638/12984/20, пров. № 2/613/247/21 за позовом ОСОБА_1 до Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому просить стягнути з відповідача суму вкладу за договором банківського вкладу в іноземній валюті у розмірі 864 долари США 96 центів, що на день ухвалення рішення суду за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно відповідній сумі у гривні, пеню в розмірі 2 491 долар США 08 центів, а всього 3 356 доларів США 04 центи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.02.2011 він уклав з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір банківського вкладу (депозиту) в іноземній валюті, на підставі чого на його ім`я були відкриті карт/рахунки: НОМЕР_1 – договір SAMDNWFC00049021650 від 08.02.2019; НОМЕР_2 – договір SAMDNWFD0072431083400 від 14.08.2019; НОМЕР_3 – договір SAMDNWFD0072436020000 від 19.08.2019.

Відповідно до умов договору, банк мав нараховувати прості відсотки вкладнику на вклад з розрахунку щомісячно, шляхом зарахування на поточний банківський рахунок, операції з яким здійснюються з використанням платіжної картки, відкритий в Банку або готівкою через касу Банку. На банківських карткових рахунках позивача у іноземній валюті обліковувалась сума в розмірі 864 доларів США 96 цента, що підтверджується виписками по рахунку за період з 01.10.2019 по 25.06.2020, які не повернуто до цього часу, а саме станом на: 16.10.2019 по карт/рахунку НОМЕР_1 обліковувалась сума 304 дол. США 23 цента; 15.05.2019 по карт/рахунку НОМЕР_2 обліковувалась сума 234 дол. США 09 цента; 20.05.2020 по карт/рахунку НОМЕР_3 обліковувалась сума 326 дол. США 64 цента.

17 червня 2020 року позивач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про перерахування залишків коштів з усіх рахунків на рахунки в іншу банківську установу, однак був повідомлений про те, що на його рахунках відсутні кошти, на підтвердження чого позивачеві були надані виписки по рахунках за період з 01.10.2019 по 25.06.2020.

13 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із заявою про надання інформації, в якій просив надати йому копії документів, що стали підставою списання грошових коштів з його банківських карт/рахунків, а саме наказів, розпоряджень, інформації про стан рахунків та копій укладених договорів, заяв та угод.

Листом від 03.08.2020 за № 20.1.0.0.0/7-200714/1199 АТ КБ «Приватбанк» повідомив ОСОБА_1 , що нібито листом від 15.10.2019 р. №20.1.0.0.0/7- 20191015/4031 Банк повідомляв його про прийняте рішення, згідно з яким договори, укладені з ОСОБА_1 , будуть розірвані та закриті поточні рахунки на підставі статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта. Для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий ОСОБА_1 в іншому банку, йому необхідно у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутись до будь-якого відділення Банку.

Стосовно коштів на рахунках позивача, Відповідачем було повідомлено, що відповідно до Умов Правил надання банківських послуг, вступає в дію тариф - Комісія за обслуговування поточного рахунку(ів) Клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, яка стягується щомісячно протягом шести місяців у розмірі щомісячного платежу - 17 % від суми коштів, що заходилась на рахунку(ах) Клієнта на 31 день від дня направлення повідомлення Клієнту про розірвання договору та закриття рахунку, але не більше суми залишку коштів на рахунку (ах) клієнта в 6-й місяць сплати комісії.

Однак ніяких повідомлень та листів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про прийняте рішення, згідно з яким будуть розірвані укладені договори та закриті поточні рахунки ОСОБА_1 не надходило.

Отже, позивач вважає дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо списання грошових коштів з його рахунків такими, що порушують положення укладених Договорів, норми законодавства України, що регулюють вказані правовідносини та права Позивача як споживача банківських послуг, тому просить стягнути з відповідача безпідставно списані кошти в сумі, еквівалентній 864 доларам 96 центам США на день ухвалення рішення.

Щодо стягнення пені, зазначає, що він є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, отже за неналежне надання цих послуг банк несе відповідальність, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме має сплатити пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Так, видача позивачу готівки мала б бути здійснена 17 червня 2020. Відтак, на думку позивача порушення його права на вільне володіння та розпорядження грошовими коштами слід рахувати за період з 17.06.2020 по 21.09.2020, цей період становить 96 днів.

Таким чином, розмір пені є наступним: 864,96 доларів США х 96 днів х 3% = 2491( дві тисячі чотириста дев`яносто один) долар США 08 центів.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Пояснив, що в АТ КБ «Приватбанк» у нього було три депозитних рахунки, відкриті на підставі заяви-приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Це були депозити в доларах, які були придбані ним в програмі Приват-24, тобто кошти в гривні, які перебували на рахунку, були переведені в долари США за відповідним курсом та розміщені на депозитному рахунку.

16.07.2019 на прохання операціоніста у відділенні банку позивач надав документи, що підтверджують походження грошових коштів на рахунках. Так значна сума коштів перебувала у позивача на рахунку у ВТБ-банку та у зв`язку з його ліквідацією частина коштів була переведена до ПриватБанку. Відповідні документи з печаткою ВТБ-банку були надані позивачем у відділення ПриватБанку. Жодних повідомлень, що таких документів недостатньо або вони є неналежними для підтвердження джерела походження коштів на рахунку, він не отримував.

У липні 2020 працівник банку зайшла в особистий кабінет позивача та повідомила, що банк не бажає співпрацювати з ним та запропонувала написати заяву про повернення коштів за встановленою формою банку, що позивач і зробив. Вона також запропонувала надати реквізити для переводу коштів в інший банк та роз`яснила, що кошти будуть переведені протягом трьох днів, однак нічого не сталось.

Про прийняте банком рішення про закінчення співпраці позивачу нічого відомо не було, жодних повідомлень чи листів від банку він не отримував. Коли і ким прийнято рішення про наявність високого ризику внаслідок проведеного фінмоніторінгу він також не знає. Скоріш за усе повідомлення і не направлялось, що підтверджується рухом коштів по депозитним рахункам позивача. Так, він до 20.05.2020 року продовжував отримувати дохід з депозитних коштів, з доходу утримувались податки та військовий збір, що свідчить про те, що відносини з банком розірвані не були і банк продовжував вважати позивача своїм клієнтом.

Про те, що кошти не були переведені на рахунок у новому банку позивач дізнався 24.05.2020 року, коли додзвонився на гарячу лінію банку. Спочатку позивач подумав, що це кіберзлочинність, однак з`ясувалось, що кошти списані самим АТ КБ «Приватбанк» за обслуговування депозитного рахунку.

Зазначив, що заяву про перерахування залишків коштів він подав 17.06.2020, отже пеня рахується з цієї дати і до дня звернення до суду з позовом.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на позов.

У відзиві зазначає, що обставини, викладені в позові, не в повній мірі відповідають дійсності та наданим доказам. Так позивачем в порушення вимог ст.76 ЦПК не надано копії договору банківського вкладу, при цьому анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг свідчить лише про бажання приєднатись до будь-яких умов і правил, які пропонуються на сайті банку, до якої редакції приєднався позивач з матеріалів справи незрозуміло.

Позивач, звертаючись 17.06.2020 із заявою до АТ КБ «Приватбанк» про перерахування залишку його коштів на рахунок в «Альфа-банку», сам зазначив в тексті заяви «в зв`язку з отриманням повідомлення банку про розірвання з ініціативи банку ділових відносин», отже повідомленням банку ним було отримано.

Повідомлення про розірвання рахунків від 15.10.2019 було направлено позивачу 01.11.2019 рекомендованим листом, що підтверджується копією реєстру.

Напрямком «Фінансовий моніторинг» Приватбанку було встановлено, що характер фінансових операцій по рахунках позивача носить ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та наражає на ризик застосування до Банку відповідних заходів впливу. Додатково виявлені ознаки фіктивності. На запит Банку, щодо надання додаткової інформації для проведення поглибленого аналізу позивачем не було надано відповіді.

Враховуючи вищезазначене та відомості, які були отримані Банком під час вивчення фінансових операцій позивача, керуючись ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), Банк використав своє право, закріплене у ч.2 ст. 1075 ЦК України та прийняв рішення про розірвання ділових стосунків з ОСОБА_1 згідно із яким будуть розірвані раніше укладені договори та закриті поточні рахунки.

У листі-повідомленні АТ КБ «Приватбанк» повідомляв позивача про причини розірвання ділових відносин та наголошував, що для перерахування залишків коштів, які містяться на рахунках Банку, ОСОБА_1 необхідно у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутися до будь-якого відділення Банку та надати документи за переліком, заповнити актуалізовану анкету-опитувальник, надати заяву з реквізитами про перерахування залишків коштів у іншу банківську установу.

АТ КБ « Приватбанк» звертав увагу, що у разі не звернення до Банку у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг вступає в дію тариф - комісія за обслуговування поточного рахунку(ів) Клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, яка стягується щомісячно протягом 6 місяців у розмірі щомісячного платежу – 17% від суми коштів, що знаходилися на рахунку(ах) Клієнта на 31 день від направлення повідомлення Клієнту про розірвання договору та закриття рахунку.

Отже відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» у відповідності до законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, та норм чинного законодавства прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо розірвання ділових стосунків з ОСОБА_1 , згідно з яким були розірвані укладені договори та закриті поточні рахунки.

Про своє рішення відповідач повідомив ОСОБА_1 шляхом надіслання на його адресу відповідного листа від 15.10.2019.

Щодо вимог про стягнення пені, то розмір пені, розрахований позивачем на думку відповідача не відповідає принципу розумності та справедливості, оскільки значно перевищує розмір вкладу та розмір збитків.

Крім того на думку відповідача вартістю послуги за договором банківського вкладу є відсотки, які отримує вкладник від розміщення коштів на депозитному рахунку, та які є доходом та відповідно послугою, які банк надає клієнту. Отже саме розмір відсотків слід враховувати при розрахунку пені, а доводи позивача, що вартість послуги дорівнює вартості вкладу, не ґрунтується на умовах укладеного договору банківського вкладу.

З урахуванням наведеного представник відповідача просила повністю відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є клієнтом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», користується послугами банку та згідно з анкетою-заявою позивач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанк» та погодився з тим, що Умови та Правила надання банківських послуг разом з пам`яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування.

На виконання договору про надання банківських послуг банк відкрив позивачу рахунки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

З копій виписок по рахункам вбачається, що залишки коштів складали:

на рахунку НОМЕР_1 станом на 16.10.2019 року – 304,23 долари США, на рахунку НОМЕР_2 на 15.05.2020 року – 234,09 долари США, на рахунку НОМЕР_3 на 20.05.2020 року – 326.64 долари США (а.с.15-18).

Станом на 25.05.2020 кошти на вказаних рахунках відсутні внаслідок списання комісії за наказом Дерискинг.

17.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з проханням про перерахування залишків коштів у інший банк – шляхом заповнення бланка відповідної заяви.

13.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про надання інформації про стан його рахунків, підстави списання грошових коштів з наданням копій відповідних документів. 12.08.2020 позивач повторно звернувся в банк з аналогічною заявою /а.с.21-24/.

03.08.2020 позивачу надано письмову відповідь, у якій зазначено, що листом від 15.10.2019 його було повідомлено про розірвання ділових відносин та необхідність надання банку протягом 30 днів низки документів та повідомлено про наслідки неподання вказаних документів, а саме про початок дії нового тарифу за обслуговування рахунку в розмірі 17% від суми коштів, що знаходяться на рахунках. Враховуючи, що документи надані не були, була стягнути комісія за обслуговування рахунку відповідно до умов договору /а.с.75/.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що у своїй письмові відповіді банк посилається на конкретний пункт Умов і правил, керується умовами договору під час списання коштів за обслуговування рахунку, суд не бере до уваги посилання відповідача у відзиві, що подана позивачем анкета-заява свідчить лише про бажання позивача приєднатись до певних умов і правил і що ним не доведено факт укладення договору, оскільки не надано його примірник.

В матеріалах справи дійсно наявна копія повідомлення про розірвання договорів та закриття рахунків, адресованого ОСОБА_1 , яке датоване 15.10.2019, в якому зазначено про прийняття рішення про розірвання договорів та закриття поточних рахунків на підставі ст.64 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та ст.10 ЗУ ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації /відмиванн./ доходів…» /а.с.77/.

В повідомленні зазначено, що для перерахування залишків коштів, які містяться на рахунках Банку, ОСОБА_1 необхідно у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутися до будь-якого відділення Банку та надати документи за переліком, заповнити актуалізовану анкету-опитувальник, надати заяву з реквізитами про перерахування залишків коштів у іншу банківську установу.

Також зазначено, що у разі не звернення до Банку у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг вступає в дію тариф - комісія за обслуговування поточного рахунку(ів) Клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, яка стягується щомісячно протягом 6 місяців у розмірі щомісячного платежу – 17% від суми коштів, що знаходилися на рахунку(ах) Клієнта на 31 день від направлення повідомлення Клієнту про розірвання договору та закриття рахунку.

Також суду надано копію реєстру згрупованих поштових відправлень від 01.11.2019, в якому зазначено і ОСОБА_1 /а.с.78/. Доказів отримання зазначеного повідомлення матеріали справи не містять, сам позивач заперечує його отримання, що само по собі виключає можливість виконання ОСОБА_1 вимог банку щодо надання визначених документів.

Отже, на момент звернення до відповідача із заявою про перерахування коштів до іншого банку, позивачу не було відомо про відсутність коштів на рахунках.

Щодо посилання банку на те, що на підставі аналізу фінансових операцій позивача було встановлено, що їх характер носить ознаки здійснення ризикової діяльності та виявлені ознаки фіктивності, то доказів тимчасового зупинення операцій по його рахунках, суду не надавалось.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною другою статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з ч.3 ст.1058 ЦК України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги наведені норми закону, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вклад за відповідним договором в сумі, еквівалентній 864 доларам 96 центам США.

Так курс долара на день ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ складає 26.92 грн., отже сума, еквівалентна 864 доларам 96 центам США дорівнює 23284.72 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

Статтею 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Оскільки відповідно до статей 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Такий висновок висловлено у постанові ВП ВС 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц .

Отже, вартість послуги, на яку нараховується пеня, збігається з розміром утримуваних банком коштів.

З урахуванням наведеного, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що для розрахунку пені, в якості вартості послуги слід брати не розмір вкладу, а розмір відсотків, які отримуються клієнтом, та погоджується з розрахунком, наведеним позивачем.

Водночас, при вирішення питання про розмір пені, який підлягає стягненню, суд зазначає про таке.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити за весь час прострочення, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки, зокрема за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Виходячи із засад справедливості та розумності суд вважає за можливе зменшити розмір пені до розміру суми вкладу, тобто суми, еквівалентній 864.96 доларам США, що відповідно до офіційного курсу станом на день ухвалення рішення дорівнює 23284.72 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений ним при подачі позову пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі приведеного вище, керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 46 569 /сорок шість тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять/ грн. 45 коп.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» судовий збір в дохід держави в сумі 467 /чотириста шістдесят сім/ грн. 62 копійки.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач – АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Повне рішення складено 23.12.2021.

Суддя