Рішення № 102163397, 22.12.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 22.12.2021

ЄУ № 942/1818/21

Провадження №2-а/942/45/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судових засідань Стєніної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до відповідача, у якому просить: визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серія ЕАО 513354 від 11.12.2021 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; стягнути з відповідача на користь позивача сплачений при поданні позову судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 11.12.2021 лейтенантом поліції відділу поліції № 1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області Красільніковим В.О. відносно нього було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5134354 та накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. Позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного. 01.12.2021 приблизно о 10 – й годині позивач прямував по вул. Українська смт. Новопсков на автомобілі ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 . Неподалік повороту на пер. Колгоспний, з невідомих причин його зупинив поліцейський ОСОБА_2 . На дану вимогу поліцейського позивач зупинився та попрохав пояснити причину зупинки відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». На прохання позивача працівник поліції відповів, що причиною зупинки є перевірка документів. Позивач повідомив поліцейському, що відповідно до законодавства це не є причиною зупинки. На такі твердження позивача поліцейський не реагував та наказав надати документи водія. Позивач вказав поліцейському, що його дії незаконні, однак для перевірки надав посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб. Після цього поліцейський запропонував надати йому для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач зазначає, що поліцейський має право вимагати поліс тільки при складанні протоколів щодо порушення ПДР та оформленні матеріалів ДТП. Працівник поліції відкрито проігнорував права позивача, викладені у положеннях ст. 268 КУпАП, а саме не було зібрано адміністративного матеріалу для розгляду справи, не відібрані письмові пояснення позивача та свідків правопорушення.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 15.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 22.12.2021.

Позивач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Луганській області до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з необґрунтованістю, розгляд справи здійснити без участі представника. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1. З аналізу змісту постанови від 11.12.2021 серія ЕАО № 5134354 вбачається, що гр. ОСОБА_1 не надав для перевірки поліс обов`язкового страхування, чим порушив п. 2.4 а ПДР України. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як перевірка документів особи, зупинення транспортного засобу.

Частиною 3 ст. 268 КАС України передбачено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, враховуючи, що сторони повідомлені про судове засідання, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 11.12.2021 відповідачем відносно позивача було винесено постанову серія ЕАО № 5134954 від 11.12.2021 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. У вищезазначеній постанові вказано, що 11.12.2021 о 09 год. 37 хв. в смт. Новопсков, вул. Українська, гр. ОСОБА_1 не надав для перевірки поліс страхування наземних ТЗ, чим порушив п. 2.4 «а» ПДР.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Правилами дорожнього руху України (далі - ПДР України) визначається порядок дорожнього руху на всій території України, за порушення якого особи несуть відповідальність передбачену законодавством.

Згідно із п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб, ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Як вбачається з оскаржуваної постанови позивач порушив вимоги п.2.1 «А» ПДР України, а саме не надав для перевірки поліс страхування наземних транспортних засобів.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 25.09.2019 у справі № 127/19283/17 зазначив, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач Головне управління Національної поліції в Луганській області направив до суду відзив на позовну заяву, до якого додав копію постанови серії ЕАО № 5134954 від 11.12.2021, інших доказів суду надано не було.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій повинен пред`явити страховий поліс у випадках передбачених законодавством.

У п. 21.2 і п. 21.3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 01.07.2021) зазначено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Суд акцентує увагу на тому, що хоча особа під час керування транспортним засобом і зобов`язана мати при собі страховий поліс та пред`являти його на вимогу, зокрема працівників Нацполіції, - вказане положення п.21.3 необхідно розглядати у комплексі з положенням п.21.2 цієї ж статті закону.

Тому суд робить висновок, що спеціальним Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює правовідносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, чітко визначені всього два випадки, коли уповноважені особи визначених цим же Законом органів, зокрема і Національної поліції, мають право контролювати наявність договорів страхування шляхом вимоги пред`явлення страхового полісу. Це випадки:

- складання протоколу про адміністративне правопорушення чи накладення на особу адміністративного стягнення шляхом прийняття відповідної постанови (якщо і коли протокол про адміністративне правопорушення не складається);

- складання матеріалів про дорожньо-транспортну подію.

Отже саме у цих двох випадках у особи може виникнути цивільно-правова відповідальність перед 3-ми особами.

Такий висновок базується також і на положеннях ст. 32 Закону «Про Національну поліцію», яка передбачає чітко визначені випадки, коли поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.

Суд вважає, що право працівника органів Нацполіції вимагати у особи ті чи інші документи не є абсолютним і обмежується випадками, передбаченими законодавством, а тому контроль наявності договорів страхування тільки заради перевірки такої наявності є виходом за межі повноважень.

З огляду на положення ст.19 Конституції України суд приходить до висновку про неправомірність вимоги відповідача про надання позивачем страхового полісу, оскільки доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за інше правопорушення або складання матеріалів про ДТП з його участю суду не надано.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності у позивача страхового полісу.

Натомість позивачем наданий до позову поліс № ЕР.203721213 обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником якого є ОСОБА_1 , транспортний засіб ЗАЗ 1100307, 2005 року випуску.

Будь-яких інших доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП суду не надано.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, відповідачем не спростовано. Доказів того, що відповідач діяв правомірно і розглянув справу відповідно до вимог законодавства, суду не надано.

Наданий ГУНП в Луганській області відзив не підтверджує факт вчинення позивачем інкримінованого правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивач просив скасувати постанову серія ЕАО 5134354 від 11.12.2021.

У постанові, доданій позивачем до позову, не чітко вбачається зображення номеру цієї постанови.

Згідно із квитанцією на сплату суми штрафу у розмірі 425,00 грн. у графі «призначення платежу» зазначені серія та номер постанови, а саме «ЕАО 5134954».

Крім того, з доданої до відзиву на позов копії постанови вбачається, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 серія ЕАО має № 5134954.

Таким чином у зв`язку з помилковим зазначенням позивачем у позові номеру постанови про накладення адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5134954 від 11.12.2021, справу про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити згідно п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача, то суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними ч.3 ст. 286 КАС України не передбачено.

У зв`язку з чим, в частині вимог позивача про визнання дій відповідача протиправним слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 сформована правова позиція щодо необхідності сплати судового збору у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, а тому слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції Ощадбанк № 76 від 15.12.2021 позивачем у справі було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову до суду в сумі 454,00 грн.

Таким чином судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 5134954, винесену 11.12.2021 інспектором відділу поліції № 1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області лейтенантом поліції Красільніковим Володимиром Олександровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області, код ЄДРПОУ 40108845, яке знаходиться за адресою: вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 454,00 грн.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий 07.04.1999 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Луганській області, код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: вул. Вілєсова,1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область

Рішення може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Стеценко