Рішення № 102162994, 17.12.2021, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2491/19

17 грудня 2021 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Кушнірчук М.Д.,

з участю представника позивача - Насадюк А.І.,

представника відповідача, адвоката - Капака В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої уточнені, а вподальшому і зменшені, позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківській послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №SAMDN50000055539351 від 27.12.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті: www. privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Зазначає, що банк щодо встановлення та зміни кредитного ліміту керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативною банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п.2.1.1.5.7 договору. Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт (www. privatbank.ua) або інший інтернет/SМS-ресурс, заначений банком. Відповідно до положень Умов та Правил банківських послуг, які розміщені на їхньому офіційному сайті (www. privatbank.ua) АТ КБ «ПриватБанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07.2009 року, а наразі діє на підставі Ліцензії НБУ №22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», тобто вони є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Позивач вказує, що при укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна картка клієнта та фінансовий телефон клієнта, який проходить верифікацію з підтвердженням відповідно до п. 1.1.1.16 договору. За допомогою встановлених засобів доступу до карткового рахунку відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pagеs/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 договору. У разі виникнення прострочених зобов`язань відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 договору клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується згідно «Тарифів Банку» на час порушення зобов`язання та може змінюватися у відповідності до п. 1.1.3.2.3 договору. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку судовий штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Однак, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконала, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 5190,62 грн., яка складається з: 591,70 грн. – заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.591,70 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 782,36 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 3816,56 грн. – заборгованість з пені.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №SAMDN50000055539351 від 27.12.2011 року в розмірі 5190,62 грн., а також судові витрати по справі.

24.02.2020 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Капака В.М. поступив відзив на позов, в якому просить в задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» відмовити в повному обсязі. Зазначає, 27.12.2011 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є в свою чергу АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 300 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Також у заяві позичальника ОСОБА_1 від 27.12.2021 року процентна ставка не зазначена. Крім того, в даній заяві, яка була підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Звертає увагу на те, що матеріали справи не місять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських ПриватБанку, а також те. що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви в розмірах і порядках нарахування. Окрім того, відповідач заявляє про пропуск позовної давності, адже з моменту останнього платежу пройшло більше 3 років.

16.04.2020 року від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» подано відповідь на відзив в якому просять суд задоволити позовні вимоги банку. Зазначають, що укладення договору здійснювалося за принципом укладення між банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєдналася до запропонованих банком Умов та Тарифів. Таким чином кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Сторонами при його укладенні були обумовлені усі істотні умови. З виписки з карткового рахунку прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Строк перевипущеної картки -07.2016 року, вони з звернулися до суду із позовом 08.12.2019 року – до спливу строку позовної давності.

22.04.2020 року представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Капаком В.М. подано заперечення, в якому просить повернути АТ КБ «ПриватБанк» подану відповідь на відзив, яка подана з пропуском строку встановленого ухвалою суду від 16.12.2019 року. У задоволення позову відмовити в повному обсязі.

01.06.2020 року представником позивача АТ КБ «ПриватБанк» подано письмові пояснення по даній справі, в яких просять їх позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Насадюк А.І. позовні вимоги в уточненому та зменшеному вигляді підтримала повністю та просила позов задоволити. Вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» надано достатньо доказів того, що відповідач порушила умови кредитного договору і в неї утворилася заборгованість. Посилання представника відповідача у відзиві на постанову ВСУ по справі №342/180/17-ц на те, що матеріали справи не містить підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг є безпідставними, оскільки ПриватБанком додано власне копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг з особистим підписом відповідача ОСОБА_2 та копію довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду з особистим її підписом, де зазначена відсоткова ставка 2,5% в місяць, умови повернення кредитних коштів та мінімальний платіж по кредиту 7% від залишку заборгованості, а також термін внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, а також визначено розмір пені. Останнє погашення по даному договору, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 30.09.2020 року відбулося 16.06.2017 року в розмірі 300 грн. Також зазначає, що відсоткова ставка 2,5% в місяць, а в рік вона становить 30%, що відображено і в розрахунку заборгованості. Номер кредитної картки, яка була видана клієнту вказаний у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Акцентує увагу на тому. що між банком та відповідачем ОСОБА_1 було досягнуто всіх умов кредитного договору, відповідач сплачувала чергові платежі і на момент останнього платежу по кредиту, а саме 16.06.2017 року в розмірі 300 грн. залишок боргу становив 4580,56 грн. А борг станом на сьогодні становить 5190,62 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем. Останньою контррозрахунку не надано, судово-економічні експертизи не проводились. Останнє погашення відповідачем проводилося 16.06.2017 року, а позов ними подано до суду в 2019 році, тобто в межах трирічного терміну. Відповідач ОСОБА_1 не лише отримала кредитну картку, а й визнала укладення кредитного договору та погодилась з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема на погашення заборгованості. За період з 2017 року по 2020 рік більша частина пені, що була нарахована за рішенням банку була списана і банк просить задоволити суму, яка залишилася після списання, а саме 5190,62 грн. Крім того, просить стягнути на користь банку судові витрати. Просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Капак В.М. в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити з мотивів, викладених ним у відзиві на позов. Крім того, зазначає, що подані банком заяви про уточнення позовних вимог та зменшення позовних вимог, які по своїй суті є зміною предмета та підстави позову повинні були бути поданими банком до початку розгляду справи по суті. Звертає увагу суду також та не, що у заявах про зменшення позовних вимог та про уточнення позовних вимог не збігається дати та номера кредитного договору, який зазначено у первинні позовній заяві.

Суд, вислухавши сторони по справі, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування своїх позовних вимог, та, з`ясувавши фактичні обставини справи, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №SAMDN50000055539351 від 27.12.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» клієнт ОСОБА_1 отримала картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 зв строком дії пере випущеної картки до останнього дня 07.2016.

З наданих представником позивачем виписок з рахунку відповідача ОСОБА_1 , вбачається, що вона періодично знімала кредитні кошти, проводила розрахунки та здійснювала погашення кредиту.

Представником позивача надано Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. А частина 2 цієї ж статті передбачає, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України вказує, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Також суд зазначає, що ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.02.2020 року витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» наступні документи: оригінал анкети-заяви від 16.11.2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк Кисляк М.В.; належним чином завірену копію повного тексту Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», належним чином завірену копію витягу з Умов і Правил надання банківських послуг, оригінал довіреності, копії яких надані суду.

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак, відповідач ОСОБА_1 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, чим порушила умови кредитного договору і відповідно до розрахунку заборгованості укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 5190,62 грн., яка складається з: 591,70 грн. – заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.591,70 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 782,36 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 3816,56 грн. – заборгованість з пені.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч.1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 27.12.2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Суд, розглядаючи справу, враховує висновки, зроблені Великою Палатою у справі №342/180/17.

Як зазначає позивач, відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім цього, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 зазначила, що також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті сайті http://privatbank.ua/terms/pagеs/70/, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.

Суд вважає, що Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, міститься в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.04.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти, а також заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 591 грн. 70 коп. в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому відповідач зобов"язаний їх повернути.

Щодо стягнення 782,36 грн. – заборгованості за простроченими відсотками та 3816,56 грн. заборгованості з пені, то вимоги позивача задоволенню не підлягають через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 27.12.2011 року, оскільки Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі до суду позову про стягнення з відповідача заборгованості сплачено судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк», з відповідача в користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню 21,52 грн. судового збору.

На підставі ст.ст.207, 526, 549, 551, 626, 633, 634, 638, 652, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України та керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН – НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 01001, м.Київ, вул.Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО 305299 – 591 (п`ятсот дев`яносто одну) гривню 70 (сімдесят) копійок заборгованості згідно кредитного договору №SAMDN50000055539351 від 27.12.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН – НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 01001, м.Київ, вул.Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО 305299 – 21 (двадцять одну гривню) 52 (п`ятдесят дві) копійки сплаченого судового збору.

В решта вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Грещук Р.П.

повний текст рішення

виготовлено 22.12.2021 року.