Рішення № 102162909, 23.12.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5043/21

Провадження № 2-а/345/65/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2021 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі судді Онушканича В.В., розглянувши в порядку письмового спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Позов мотивує тим, що 03.11.2021 року в ТЦ «Епіцентр» він мав намір придбати перелік товарів промислової групи для свого домогосподарства. Біля каси, під час розрахунку, касир з охоронником магазину поставили позивачу умову, або він одягає маску, або йому буде відмовлено у продажі вибраного ним товару в ТЦ «Епіцентр». Позивач попросив не порушувати відносно нього ч.1, 12 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».

0 19.54 год. прибули працівники сектору реагування патрульної служби інспектори СРПП Калуського РВП ГУНП Сімків С.І. та Мелешко Т.С. Уповноважена особа поліції інспектор Мелешко Т.С. склала постанову ГАБ №900803 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та постановлено притягнути позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

З даною постановою позивач повністю не згідний. Так, суб`єктом владних повноважень була порушена процедура складання даної постанови, адже протокол про адміністративне правопорушення не складався взагалі. Крім того в оскаржуваній постанові не має додатків, в тому числі і обов`язкові зазначення технічного засобу (що є імперативною вимогою), яким здійснено фото або відеозапис. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, пояснення, які відібрані, не вказані поняті, не опитані свідки події, не надано позивачу жодного законного і вмотивованого доказу його вини. Також позивачу було відмовлено у правовій допомозі. Таким чином, позивач зазначає, що постанова з складена з порушенням норм процесуального права.

Також позивач вказує, що існує доведений, неспростований юридично обґрунтований факт незаконності вимоги вдягнути «захисну маску». Адже є чітка процедура введення карантину. Так, законною і такою, що не суперечить Конституції України, є наступна процедура введення карантину: Президент видає Указ про введення надзвичайного стану, Верховна Рада України затверджує цей Указ, Указ набуває чинності. Головний санітарний лікар подає в Міністерство охорони здоров`я України подання щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину. Міністерство охорони здоров`я України порушує перед Кабінетом Міністрів України питання про встановлення карантину. Кабінет Міністрів України встановлює карантин, карантин набуває чинності. Як відомо, надзвичайний стан в Україні не введено, а тому у Кабінету Міністрів не було підстав встановлювати карантин. А тому у правовому полі чинного законодавства України карантин не введено, що підтверджується також рішенням Конституційного суду України від 28.08.2020 року у справ №10-р/2020. Сумлінний громадянин, який поінформований про невідповідність Конституції України певного нормативно-правового акта, зобов`язаний відмовитись від виконання незаконного акту.

Крім того позивач просить врахувати, що порушення принципу правової визначеності полягає в тому, що законодавство України не містить чіткого визначення термінів «захисна маска» і «респіратор». Відтак людина не може визначити носіння якої саме маски (з якого матеріалу, з якими властивостями, з якими параметрами безпеки для здоров`я) буде законним. Також відсутні належним чином ухвалені науково-методичні докази належності та безпечності для носія маски вимога її вдягнути.

За таких обставин позивач змушений звернутися до суду та просить: визнати дії суб`єкта владних повноважень: інспектора сектора реагування патрульної поліції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Мелешко Т.С., начальника Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, директора ГУНП в Івано-Франківській області Безпалько С.В. – протиправними; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення ГАБ 900803 від 03.11.2021 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити; відшкодувати судові витрати, які поніс позивач, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою суду від 15.11.2021 року відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін та запропоновано відповідачам протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву. Копія зазначеної ухвали разом з копією позову була вручена відповідачу Калуському РВП ГУНП в Івано-Франківській області 15.11.2021 року (а.с. 23). Копія ухвали разом з копією позову була вручена відповідачу ГУНП в Івано-Франківській області 19.11.2021 року (а.с.24,25). Проте, вони не скористалися своїм правом подати відзив на позов. А тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 205 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, поданих стороною позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Матеріалами справи встановлено, що 03.11.2021 року інспектором СРПП Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Мелешко Тетяною винесено постанову ГАБ №900803 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої постановлено притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та обрано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. (а.с. 12). Відповідно до даної постанови правопорушення полягало в тому, що 03.11.2021 року близько 19.50 год. ОСОБА_1 перебував у громадському місці, а саме в приміщенні ТЦ «Епіцентр», що за адресою м. Калуш, вул. Хіміків, 17 без засобів індивідуального захисту, а саме маски чи респіратора, чим порушив вимоги постанови КМУ №1236.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначено Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", відповідно до статті 1 якого карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

На виконання вимог Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", Кабінетом Міністрів України 09.12.2020 року прийнято постанову № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", пунктом 1 якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у період з 19 грудня 2020 р. 31 березня 2022 р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.

Згідно із п.п. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Відповідно до ч. 2 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст.217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про такі адміністративні правопорушення: про порушення частини 2 статті 44-3 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення визначено ст. 279 КУпАП, відповідно до якої, особа уповноважена на розгляд справи, серед іншого, зобов`язана роз`яснити особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки, заслуховує особу, яка беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, інспектор патрульної поліції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Мелешко Т.С., як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинна була зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Позивач оспорював допущене порушення і адміністративне стягнення, зазначаючи, що його дії не є правопорушенням, так як карантинне обмеження щодо носіння маски порушує його конституційні права. Як наслідок, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП інспектор поліції мала скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Вказаної норми закону дотримано не було.

Крім того, позивач виявив бажання скористатися правовою допомогою, однак відповідачами не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що інспектором були вжиті заходи щодо надання позивачу можливості реалізувати свої права на отримання правової допомоги, тим самим порушивши його права як особи, яка притягаляся до адміністративної відповідальності та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).

Зважаючи на те, що позивач при розгляді справи про адміністративне правопорушення оспорював допущене порушення і адміністративне стягнення, а інспектор поліції в порушення ч. 5 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не склав та не надав позивачу можливість реалізувати своє право на отримання правової допомоги, чим порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, наявні підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, досліджені матеріали адміністративної справи вказують на те, що в діях позивача можуть вбачатися ознаки, а можливо і склад правопорушення. Ці обставини не дають можливості, скасувавши постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

За таких обставин позов слід задоволити частково, а саме визнати дії інспектора сектора реагування патрульної поліції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Мелешко Т.С. протиправними, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення ГАБ 900803 від 03.11.2021 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. При цьому справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 44-3 КУпАП слід направити до Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області на новий розгляд.

Щодо вимог про визнання протиправними дій начальника Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області та директора ГУНП в Івано-Франківській області Безпалько С.В. Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова винесена безпосередньо інспектором сектора реагування патрульної поліції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Мелешко Т.С. Відомостей про те, що позивач звертався до начальника Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області та директора ГУНП в Івано-Франківській області із заявами щодо скасування оскаржуваної постанови матеріали справи не містять. А тому в цій частині вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З квитанції №0.0.2336604822.1 від 12.11.2021 року (а.с.11) вбачається, що при зверненні із позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, винесеній у справі № 543/775/17, судовий збір за подання позовної заяви про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.

Крім того, відповідно до аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", рекомендованого постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 5 лютого 2016 року, в розділі "Порядок сплати судового збору" згідно з яким, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Отже, враховуючи, що вимога про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та вимога про скасування постанови по справі по адміністративне правопорушення є взаємопов`язаними, позивач за подання даної позовної заяви мав сплатити судовий збір як за одну вимогу, а саме в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір).

Оскільки судовий збір позивачем сплачено у розмірі 908,00 грн., тобто у розмірі більшому, ніж встановлений законом, зайво сплачену суму судового збору у розмірі 454,00 (908,00 - 454,00) грн. слід повернути позивачу.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що ГУНП в Івано-Франківській області є юридичною особою публічного права, за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 454,00 грн. сплаченого ним судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 126, 245, 258, 268, 280, 286 КУпАП, керуючись статтями ст.ст. 139, 143, 241-246, 286 КАС України,-

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - інспектора сектора реагування патрульної поліції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Мелешко Т.С., які полягали у складанні постанови ГАБ 900803 від 03.11.2021 року.

Скасувати постанову ГАБ 900803 від 03.11.2021 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП направити до Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області на новий розгляд.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798) на користь ОСОБА_1 454,00 грн. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти вимог – відмовити

Зобов`язати Калуське управління Державної казначейської служби України Івано-Франківської області (м. Калуш, вул. Січинського, 1) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 11.04.2008 року Калуським МВ УМВС України в Івано-Франківській області), зайво сплачену суму судового збору у розмірі 454,00 грн. згідно квитанції №0.0.2336604822.1 від 12.11.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 23.12.2021 року.

Суддя