Рішення № 102162534, 14.12.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3771/21

Провадження № 2/185/2322/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участю секретаря судового засідання Величко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант», ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої засобом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант», ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої засобом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, його представник надав заяву про розгляду справи за його відсутності.

Від відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» надійшов відзив на позовну заяву (а.с.68-70).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

11 серпня 2019 року, приблизно о 03 год. 54 хв., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ГАЗ-33022», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , рухався по лівій смузі проїзної частини вулиці Дніпровської у м. Павлограді Дніпропетровської області, яка має по дві смуги руху в кожному напрямку, від міста Дніпра у напрямку міста Донецька, наближаючись до нерегульованого перехрестя з другорядною вулицею Полтавською. У зазначений час у зустрічному напрямку по лівій смузі вулиці Дніпровській в м. Павлограді Дніпропетровської області від м. Донецька у напрямку м. Дніпра із перевищенням дозволеної у населеному пункті швидкості рухався технічно справний автомобіль марки «OPEL ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 . Наблизившись до перехрестя з другорядною вулицею Полтавською, ОСОБА_2 не вжив заходів, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінами, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, за наявності об`єктивної та реальної можливості спостерігати за рухом транспортних засобів у зустрічному напрямку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав виконувати поворот ліворуч, рухаючись в напрямку заїзду до вул. Полтавської, виїхавши при цьому на зустрічну смугу руху вул. Дніпровської, внаслідок чого, на вул. Дніпровській м. Павлограда, перед перехрестям з вул. Полтавською, на лівій смузі зустрічного напрямку, допустив зіткнення правою передньою частиною керованого ним автомобіля «ГАЗ-33022», реєстраційний номер НОМЕР_1 з передньою частиною автомобіля марки «OPEL ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 , на смузі руху останнього.

Своїми діями ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. 16.13 Правил дорожнього руху, в якому вказано:

п. 16.13. «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч».

Порушення п. 16.13 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та з наслідками, що настали.

Невиконання ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку ІІ ст., переломом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепу, забійною раною м`яких тканин скроневої ділянки зліва, саднами м`яких тканин голови; різаної рани верхньої третини лівого передпліччя, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року ОСОБА_2 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно страхового полісу №АМ /0009850327 від 05.08.2019 року автомобіль «ГАЗ-33022» є забезпечними транспортним засобом із встановленим розміром страхового відшкодування 100 000 гривень, франшиза 2000 гривень.

Позивач зазначає, що діями відповідача ОСОБА_2 було заподіяно майнової шкоди, яка складається з вартості матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження автомобіля.

Згідно висновку експерта-автотоварознавця № 86/19 від 02 жовтня 2019 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Opel Astra реєстраційний № НОМЕР_3 складає 134725, 03 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України)

При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»)

Згідно п.1 ч.1 ст.. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Пунктом 16 Постанови передбачено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 1192 ЦК України - з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ. Таким чином, у страховика у зв`язку з настанням страхового випадку виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Викладене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17.

Окрім цього, відповідно до приписів статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки – роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Викладене кореспондується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

Нормою ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує втрату товарної вартості пошкодженого майна. Отже, водій, який винний у спричиненні ДТП має відшкодувати потерпілому розмір матеріальних збитків, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу і втрату вартості автомобіля у разі її наявності. Відтак, відповідач має деліктне зобов`язання через шкоду завдану ним позивачу внаслідок ДТП.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. Викладене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові по справі №344/10730/15-ц 14 лютого 2018 року.

Питання про судові витрати суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант», ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої засобом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП – задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» (01133, м.Київ, вул.Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 332382598) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в рахунок страхового відшкодування – 98 000 гривень.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» (01133, м.Київ, вул.Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 332382598) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 )витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 2000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 )у відшкодування матеріальної шкоди, що складається з розміру не відшкодованого матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу у розмірі 34725, 03 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) франшизу в розмірі 2000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» (01133, м.Київ, вул.Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 332382598), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений позивачем при поданні позовної заяви в розмірі 1347,25 гривень в рівних частках з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І. С. Шаповалова