Рішення № 102162284, 22.11.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6302/21

Провадження № 2/204/2088/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Сокола Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович та державний виконавець Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кутова Ірина Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача – ТОВ «Фінпром Маркет», визначивши третіми особами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. та державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кутову І.О., із вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (а. с. 1-8, 33).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 15 липня 2021 року державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кутовою І.О., на підставі виконавчого напису № 16689, виданого 23 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості на загальну суму 19111 гривень 57 копійок, було відкрито виконавче провадження № 66076528. Вказано, що про дане провадження позивачка дізналася з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, через що була вимушена звернутися із запитом на отримання документів виконавчого провадження до державного виконавця, однак відповіді на свій запит вона так і не отримала. Також вона не змогла отримати копію виконавчого напису у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., через те, що останній позбавлений свідоцтва на зайняття нотаріальною діяльністю. Позивачка стверджує, що жодних правовідносин з ТОВ «Фінпром маркет» вона не мала, кредитний договір з ним не укладала, повідомлення про відступлення права грошової вимоги не отримувала, що порушило її право на врегулювання даного спору в досудовому порядку. Вважає, що зазначений виконавчий напис був накладений із порушенням закону, а тому підлягає скасуванню. Виконавчий напис був здійснений на кредитному договорі не на підставі документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Тому просить суд визнати виконавчий напис № 16689, що виданий 23 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості в розмірі 19111 гривень 57 копійок таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень разом із судовими витратами.

Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 13 годину 30 хвилин 05 жовтня 2021 року (а. с. 35), яка надіслана учасникам справи 06 вересня 2021 року за вихідним № 20301/21-вих/2/204/2088/21 та отримана відповідачем 02 листопада 2021 року, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 45). 05 листопада 2021 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» повернуто конверт, яким приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Є.М. направлялись позовна заява з додатками та копія ухвали про відкриття провадження (а. с. 46).

18 листопада 2021 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання відповідача про вирішення даного спору в мировому порядку (а. с. 49).

В обґрунтування даного клопотання відповідачем зазначено про те, що на його думку, даний спір можливо вирішити в мировому порядку за умов взаємних поступок, оскільки наявність заборгованості за кредитним договором позивачем не спростовується, а лише міститься посилання щодо надмірно великої суми заборгованості. Тому пропонує вирішити спір на наступних умовах: у разі сплати коштів у розмірі 3440 гривень 08 копійок на розрахункові рахунки відповідача у строк до 18 години 30 листопада 2021 року, частина заборгованості у розмірі 15671 гривня 49 копійок буде списана, а заборгованість за кредитним договором № 007-061526/13-00938-вкл-к від 16 травня 2013 року та виконавчим написом № 16689 вважатиметься такою, яка погашена в повному обсязі. В разі погодження позивачем вищевказаних умов, відповідач гарантує підписання на вказаних умовах мирову угоду та/або вважати вищевказані умови договором часткового прощення боргу.

Також, 18 листопада 2021 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява відповідача про визнання позовних вимог, в порядку ст. 206 ЦПК України (а. с. 50). Так, в заяві відповідачем зазначено, що він визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та прохає суд їх задовольнити в частині визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. зареєстрованого за № 16689 від 23 вересня 2020 року таким, що не підлягає виконанню, стягнення з відповідача судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 гривні та, у разі подання заяви про забезпечення позову – в розмірі 227 гривень. Разом з цим, вимоги позивачки щодо стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 3000 гривень прохає суд залишити без задоволення, оскільки розподіляючи судові витрати між сторонами у справі необхідно врахувати дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.

Крім того, 18 листопада 2021 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання відповідача про зменшення розмірі витрат на правову допомогу, в порядку ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у зв`язку з їх не співмірністю.

В обґрунтування клопотання зазначено, що витрати на правову допомогу не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Вказано про те, що справа про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, не є складною та відноситься до категорії малозначних справ, а тому доводи наведені в позовній заяві, ґрунтуються на загальновідомих висновках, які зазначені в постановах Верховного Суду, і практику за категорією таких справ слід вважати установленою. Тому вважає, що гонорар адвоката в розмірі 3000 гривень не відповідає критеріям співмірності, а оскільки предмет позову у даній справі немайновий – доводи позивачки щодо відсоткового співвідношення витрат на правову допомогу до немайнового спору є недоречними та такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, вказує на те, що відповідачем вжито заходів щодо регулювання спору в мирному порядку, тому просить суд зменшити витрати на правову допомогу з 3000 гривень до 1907 гривень.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі прохає їх задовольнити (а. с. 10-11).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 42), в клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу, з-поміж іншого, прохав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 51-52).

Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 41), про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа – державний виконавець Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кутова І.О., в судове засідання не з`явилася, начальником відділу Чечелівського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Суховим І. надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відділу (а. с. 47-48).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15 липня 2021 року державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кутовою І.О., на підставі виконавчого напису № 16689, що виданий 23 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 19111 гривень 57 копійок, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66076528 (а. с. 9).

19 липня 2021 року представником позивачки ОСОБА_1 – адвокатом Зачепілом О.В., на адресу Чечелівського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надіслано адвокатський запит про надання копії виконавчого листа та супровідних документів до нього, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 66076528 (а. с. 14), який отримано адресатом 26 липня 2021 року, підтвердженням чого є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 15).

05 серпня 2021 року державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кутовою І.О. у виконавчому провадженні ВП № 66076528 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а. с. 26-27).

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами ст. 39 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється саме Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5.

Відповідно до вимог п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Так, згідно з вимогами ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, зокрема, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до вимог п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з вимогами пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Приписами пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172. Даний Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконним та не чинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, можна дійти висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87 та 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14/84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17(провадження № 14-278гс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 та Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 461/4609/16-ц.

Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконним та не чинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», передбачено, що для одержання виконавчого напису необхідно подати, зокрема, оригінал нотаріально посвідченого договору та документи, що підтверджують безспірність боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона не визнає суму заборгованості і взагалі факт існування договірних правовідносин між нею та відповідачем.

Натомість, стороною відповідача, відповідно до вимог ст. ст. 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором.

Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачка отримувала від відповідача письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, належним чином завірені копії договорів відступлення права вимоги та/або факторингу, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення. Крім того, в матеріалах справи відомості про те, що перед зверненням до приватного нотаріуса за вчиненням оскаржуваного виконавчого напису ТОВ «Фінпром Маркет» направляв позивачці вимогу про усунення порушення зобов`язання, вимагав сплатити поточну чи прострочену заборгованості за кредитним договором, а також підтвердження наявності правових підстав для нарахування платежів за користування кредитом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним було надано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. розрахунок заборгованості, як і інші документи, які б містили дані про час виникнення заборгованості, період її нарахування, динаміку руху коштів за договором, докази про направлення позивачці вимоги про усунення порушення зобов`язання.

В свою чергу, нотаріусом не було перевірено отримання вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором позивачкою, що унеможливило подання нотаріусу обґрунтованих заперечень, щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не пересвідчився в отриманні позивачкою вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 23 вересня 2020 року № 16689, вчинений нотаріусом із порушенням численних норм закону, а вказану в ньому суму заборгованості не можна вважати безспірною, а відтак, оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачки про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 23 вересня 2020 року № 16689 таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Так, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу ОСОБА_1 у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги № 23/1 від 16 липня 2021 року надавало Адвокатське об`єднання «Захист». На підтвердження виконання умов вказаного договору Адвокатським об`єднанням «Захист» в особі Калініної А.С. надано суду акт виконаних робіт за договором про надання адвокатських послуг № 23/1 від 16 липня 2021 року (а. с. 18) та квитанцію № 0.0.2201379714.1 від 19 липня 2021 року на суму 3000 гривень (а. с. 19).

Разом з цим, відповідачем, у порядку, визначеному ч. 6 ст. 137 ЦПК України, подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу з 3000 гривень до 1907 гривень, з підстав їх не співмірності.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав не те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Натомість позивачкою не надано суду достатніх, допустимих та належних доказів отримання професійної правової допомоги за договором № 23/1 від 16 липня 2021 року, зокрема договору про надання адвокатських послуг.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем документально недоведений факт понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, тому суд доходить висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 1907 гривень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у зв`язку із визнанням відповідачем позову, позивачці підлягає поверненню з державного бюджету 50 % судового збору сплачено нею при поданні позову, що становить 454 гривні, виходячи із розрахунку (908/2).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а тому з останнього на користь позивачки підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 908 гривень, з яких: 454 гривні це 50 % за подання позовної заяви та 454 гривні за заяву про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. М. Стельмаха, буд. 9-А, оф. 204; ЄДРПОУ 43311346), треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (01001, м. Київ, вул. М. Житомирська, буд. 6/5) та Державний виконавець Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кутова Ірина Олександрівна (49008, м. Дніпро, вул. Н. Алексєєнко, буд. 100), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 23 вересня 2020 року, який зареєстрований в реєстрі за № 16689, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості у сумі 19111 гривень 57 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого нею при подачі даного позову до суду на підставі квитанції № 30883 від 13 серпня 2021 року, що становить 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень, з яких: 454 гривні це 50 % за подання позовної заяви та 454 гривні за заяву про забезпечення позову.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання або протягом 30 днів зо дня його отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна