Рішення № 102161618, 22.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/284

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м. Київ № 640/12167/21

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити діїСуддя О.В.Головань

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:

визнання протиправними відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зарахуванні ОСОБА_1 періодів з 10.05.1980 по 16.05.1983, з 24.09.1985 по 03.10.1985, з 24.02.1987 по 30.04.1987, з 02.11.1987 по 02.10.1988 та з 09.08.1990 по 31.07.1991 до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугу років та відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 , періоди з 10.05.1980 по 16.05.1983, з 24.09.1985 по 03.10.1985, з 24.02.1987 по 30.04.1987, з 02.11.1987 по 02.10.1988 та з 09.08.1990 по 31.07.1991, призначити та виплатити йому грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду від 12.05.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку ст. 263 КАС України.

06.07.2021 р. надано відзив на позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 03.12.2020 р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При розгляді заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було враховано страховий стаж ОСОБА_1 41 рік 8 місяців 28 днів, спеціальний стаж медичного працівника 28 років 2 місяці 25 днів.

Зокрема, не було враховано стаж за період роботи з 10.05.1980 по 16.05.1983, з 24.09.1985 по 03.10.1985, з 24.02.1987 по 30.04.1987, з 02.11.1987 по 02.10.1988 та з 09.08.1990 по 31.07.1991, оскільки згідно з даними трудової книжки в цей час ОСОБА_1 не працював, про що позивача повідомлено листами від 08.02.2021 р. №2600.0202-8/19126 та від 19.04.2021 р. за №2600-0202-8/65866.

Також позивача повідомлено про те, що підстави для виплати йому при призначенні пенсії грошової допомоги відповідно до п. 7-1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутні, оскільки відсутній спеціальний стаж медичного працівника 35 років.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказану відмову у нарахуванні спеціального стажу та виплаті грошової допомоги протиправними з таких підстав.

Позивач зазначає, що періоди з 10.05.1980 по 16.05.1983, з 24.09.1985 по 03.10.1985, з 24.02.1987 по 30.04.1987, з 02.11.1987 по 02.10.1988 та з 09.08.1990 по 31.07.1991 не враховано до страхового стажу протиправно, а саме.

У період з 10.05.1980 по 16.05.1983 позивач проходив строкову військову службу, у період з 24.09.1985 по 03.10.1985, з 24.02.1987 по 30.04.1987, з 02.11.1987 по 02.10.1988 позивач підвищував кваліфікацію, що має бути враховано до спеціального стажу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Вказане підтверджується військовим квитком позивача.

Також у зв`язку з вступом до вищого навчального закладу він звільнявся з роботи зі збереженням робочого місяця, а після підвищення кваліфікації працевлаштовувався на роботи, пов`язані з наданням медичної допомоги.

Період з 09.08.1990 по 31.07.1991 згідно з відомостями трудової книжки є періодом проходження інтернатури по акушерству та гінекології за напрямком УЗД, і вказаний період також зараховується до спеціального стажу.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що у періоди з 10.05.1980 по 16.05.1983, з 24.09.1985 по 03.10.1985, з 24.02.1987 по 30.04.1987, з 02.11.1987 по 02.10.1988 та з 09.08.1990 по 31.07.1991 позивач не працював згідно з відомостями трудової книжки, тому підстав для зарахування їх до страхового стажу немає.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з п. 7-1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вказаними положеннями умовами отримання грошової допомоги є:

досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року);

стаж праці в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

наявність страхового стажу для чоловіків - 35 років на таких посадах;

неотримання будь-якої пенсії.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1191.

Згідно з п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені:

переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

В даному випадку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг пенсійного віку (60 років) ІНФОРМАЦІЯ_2 , і згідно з матеріалами справи пенсія за віком йому була призначена з 03.12.2020 р.

При призначенні пенсії було визначено страховий стаж 41 рік 8 місяців 28 днів (не менше 15 років по 31 грудня 2017 року).

Щодо спеціального стажу медичного працівника, що дає право на виплату грошової допомоги згідно з п. 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV, то він визначений у 28 років 2 місяці 25 днів.

Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, до нього включено 2. Охорона здоров`я - Лікарняні заклади (лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 у періоди з 10.05.1980 по 16.05.1983, з 24.09.1985 по 03.10.1985, з 24.02.1987 по 30.04.1987, з 02.11.1987 по 02.10.1988 та з 09.08.1990 по 31.07.1991 позивач не працював, зокрема: у період з 10.05.1980 по 21.05.1983 позивач перебував у армії (запис №3), 23.09.1985 р. позивача звільнено за власним бажанням (запис №8), 23.02.1987 р. позивача звільнено за угодою сторін (запис №10), 01.11.1987 р. позивача звільнено за власним бажанням (запис №12), 31.07.1990 р. позивача звільнено за власним бажанням (запис №14), з 09.08.1990 по 31.07.1991 позивач проходив інтернатуру на посаді лікаря-інтерна (запис №15).

Всі інші періоди роботи позивачу зараховано до спеціального медичного стажу, що дає право на виплату грошової допомоги згідно з п. 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, згідно з п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на конкретних посадах, тобто, служба в армії в будь-якому випадку до спеціального стажу медичного працівника не може зараховуватися, оскільки не є роботою у в закладах та установах.

За таких обставин період з 10.05.1980 по 21.05.1983 правомірно не зараховано до спеціального стажу медичного працівника.

У періоди з 24.09.1985 по 03.10.1985, з 24.02.1987 по 30.04.1987, з 02.11.1987 по 02.10.1988 позивач не працював взагалі, а не лише в закладах та установах державної та комунальної форми власності на конкретних посадах, тому вказані періоди правомірно не зараховано до спеціального стажу медичного працівника.

У період з 09.08.1990 по 31.07.1991 позивач проходив інтернатуру на посаді лікаря-інтерна, яка не відноситься до посад лікарів та середнього медичного персоналу, як це передбачено Переліком №909.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 р. №117 "Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров`я" посада "лікар-інтерн" належить до розділу "Фахівці", кваліфікаційні вимоги до якої: повна вища освіта за напрямом підготовки "медицина", спеціалізація в інтернатурі за певною спеціальністю медичного профілю. По закінченні терміну підготовки в інтернатурі проходить атестацію на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання "лікар-спеціаліст".

За таких обставин вказаний період правомірно не зараховано до спеціального стажу медичного працівника.

Узагальнюючи викладене, суд зазначає, що п. 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV та прийняті на його виконання підзаконні нормативно-правові акти законодавства визначають спеціальні підстави розрахунку стажу (в даному випадку медичного працівника) з конкретною метою - виплати грошової допомоги при виході на пенсію за віком, і визначальною умовою наявності такого стажу є саме перебування на конкретних посадах у конкретних закладах, що не передбачає зарахування будь-яких інших періодів, зокрема, навчання, навіть пов`язаного з конкретним фахом.

В той же час, при розрахунку загального страхового стажу або спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років можуть застосовуватися інші правила, що враховують періоди роботи не лише за час перебування на конкретних посадах у конкретних закладах, а й будь-які інші прирівняні види діяльності, проте, вони не поширюються на випадки розрахунку спеціального стажу для призначення грошової допомоги згідно з п. 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV.

Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів власних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийнятні (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вказаних принципів у даному випадку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 22.12.2021 р.