Рішення № 102161219, 20.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року м. Київ № 320/5537/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області прийняти до розгляду архівну довідку від 02.08.2019 року №283/19-15 про навчання на денному відділені ВНЗ, видану архівним фондом Донецького національного технічного університету, та урахувати відповідний трудовий стаж для перерахунку йому трудової пенсії за віком з моменту призначення, тобто з 10.12.2015 року.

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області зробити перерахунок суми пенсійного виплати з 10.12.2015 року з урахуванням діючих на той час норм законодавства та у відповідності із ст. 22, 58 Конституції України, п. 4 XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV та ст. 20 Закону України №2866- IV.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області виплатити заборгованість по соціальним виплата, а саме пенсії, за період з грудня 2015 року по травень 2019 року ОСОБА_1 з нарахуванням компенсації встати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано не зараховано у загальний страховий стаж окремих періодів роботи. Крім того, відповідач невірно розрахував загальний страховий стаж позивача, оскільки не враховано періоди навчання, чим порушено право позивача на пенсійне забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду не надходив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 року відкрито провадження у справі № 640/5008/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , отримав від Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області відповідь від 02.07.2019 року №428/Л-01 на його звернення щодо надання інформації порядку нарахування його пенсії.

Відповідним протоколом про призначення його пенсії при обчислюванні загального трудового стажу не було враховано строк навчання у вищому навчальному закладі Донецькому політехнічному інституті за період з 01.09.1984 по 31.07.1991 року.

Оскільки архів вищого навчального закладу Донецького політехнічного інституту на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території м. Донецька, позивач звернувся до архіву ДонНТУ в м. Донецьк та отримав архівну довідку від 02.08.2019 року №283/19-15 про строк його навчання на денному відділенні із зазначенням відповідних наказів.

Однак, у своїй відповіді від 26.09.2019 року за №1001/Л-01 відповідач відмовився взяти до розрахунку стажу архівну довідку, оскільки довідка видана установою, яка на даний час знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території.

Вважаючи дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 цієї ж статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ).

Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 45 Закону СРСР від 19 липня 1973 «Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту» було передбачено, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях, заводах - втузах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах здійснюється за денною, вечірньою та заочною формами навчання.

Відповідно до частини 2 статті 53 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що студентом (слухачем) є особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною формою, вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Тобто, навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.

Статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Як встановлено судом, зокрема, наявної в матеріалах справи копії диплома, трудової книжки та відповідно до архівної довідки встановлено що позивач з 01 вересня 1984 року по 20.06.1991 рік навчався у Донецькому політехнічному інституті.

Беручи до уваги вищенаведені докази суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до трудового стажу періоду навчання з 01 вересня 1984 року по 20.06.1991 рік у Донецькому політехнічному інституті.

Частиною 1 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області виплатити заборгованість по соціальним виплата, а саме пенсії, за період з грудня 2015 року по травень 2019 року з нарахуванням компенсації встати частини доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Закону України №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

В той же час в своєму листі відповідач підтверджує строк заборгованості по виплаті пенсії з грудня 2015 року по травень 2019 року, тобто за період 3 роки 5 місяців.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області виплатити заборгованість по соціальним виплата, а саме пенсії, за період з грудня 2015 року по травень 2019 року з нарахуванням компенсації встати частини доходів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ 22933548) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області прийняти до розгляду архівну довідку від 02.08.2019 року №283/19-15 про навчання на денному відділені ВНЗ, видану архівним фондом Донецького національного технічного університету, та урахувати відповідний трудовий стаж для перерахунку ОСОБА_1 трудової пенсії за віком з моменту призначення, тобто з 10.12.2015 року;

3. Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області зробити перерахунок суми пенсійного виплати з 10.12.2015 року ОСОБА_1 з урахуванням діючих на той час норм законодавства та у відповідності із ст. 22, 58 Конституції України, п. 4 XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV та ст. 20 Закону України №2866- IV.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області виплатити заборгованість по соціальним виплата, а саме пенсії, за період з грудня 2015 року по травень 2019 року ОСОБА_1 з нарахуванням компенсації встати частини доходів.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ 22933548) судовий збір в сумі 2 522,40 грн. (Дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур