Рішення № 102161096, 23.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/17574/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Алексеєнко О.А.,

представника позивача Шитікова О.В.,

та представника відповідача Ленька А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач), в якому просить:

визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо тривалого, поза межами розумного строку (понад 7 років і 7 місяців) невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.3.2014 і виконавчого листа №728/321/13-а від 02.04.2014;

визнати, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів на повне і безумовне виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.3.2014 і виконавчого листа №728/321/13-а від 02.04.2014 виконавчого провадження 42935340 становить порушення пункту 1 Протоколу Першого, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод;

зобов`язати відповідача вжити заходи, передбачені Законом України “Про виконавче провадження” на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.3.2014 і виконавчого листа №728/321/13-а виконавчого провадження 42935340.

Позов мотивовано тим, що 02.04.2014 Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист №728/321/13-а, в зв`язку з чим 10.04.2014 відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №42935340 та надано боржнику строк до 17.04.2014 для добровільного виконання рішення суду. Однак лише через рік згідно розпорядження від 20.04.2015 боржником складено постанову про нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік в розмірі 3279,00 грн, але кошти не виплачені до часу подання позову. Позивач вказує, що протягом 2016-2020 років державним виконавцем і боржником не вживались заходи на виконання вказаного виконавчого листа №728/321/13-а.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в повному обсязі та зазначає, що виконавче провадження перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Суми) лише з 10.01.2020. Вказує, що за невиконання рішення суду, постановами державних виконавців від 13.05.2015 та 22.05.2015 на боржника були накладені штрафи, але ухвалами Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03.06.2015 та 15.06.2015 вказані постанови були визнані протиправними та скасовані. Позиція суду зводилась до того, що невиконання судового рішення за відсутності у боржника коштів для виплати допомоги не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. З метою стягнення з боржника нарахованої суми допомоги, державний виконавець звертався до суду з поданням про зміну способу та порядку виконання рішення суду, у задоволенні якого ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08.06.2015 було відмовлено. Боржнику неодноразово надсилались вимоги державного виконавця про виконання рішення суду, але такі заходи виявились безрезультатними. У зв`язку з невиконанням рішення суду, до органу досудового розслідування державним виконавцем направлено повідомлення про вчинення посадовими особами боржника кримінального правопорушення за ст. 382 КК України. Таким чином в ході здійснення виконавчого провадження державними виконавцями відділу примусового виконання рішень були вжиті всі можливі заходи примусового виконання, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Також відповідач вказує, що позивачу було відомо про ліквідацію юридичної особи боржника задовго до подачі позову, але він не вжив визначених Законом заходів щодо заміни сторони виконавчого провадження, намагаючись перекласти даний обов`язок на державного виконавця, однак державний виконавець наділений правом на звернення до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження лише при наявності відповідної заяви сторони.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 у справі № 728/321/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області по нарахуванню та здійсненню виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2012 році; зобов`язано Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2012 рік. В решті позовні вимоги залишено без задоволення (а.с.10-12).

Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист №728/321/13-а від 02.04.2014, яким зобов`язано Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2012 рік (а.с.13).

10.04.2014 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення до 17.04.2014 (а.с.15).

У зв`язку з невиконанням рішення суду, 13.05.2015 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн та постанову про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. Крім цього боржнику направлено вимогу про надання документів щодо майнового стану та документів щодо здійснення нарахування коштів стягувачу (а.с.57-59).

21.05.2015 до відділу примусового виконання рішень надійшов лист Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації від 19.05.2015, яким повідомлялось, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 здійснено нарахування допомоги на оздоровлення в розмірі 3279,00 грн. Виплатити нараховані кошти боржник не має можливості у зв`язку з відсутністю коштів для даного виду виплат (а.с.60).

22.05.2015, за невиконання рішення суду, державним виконавцем на боржника накладено штраф у розмірі 1360,00 грн (а.с.62).

Також 22.05.2015 державний виконавець звернувся до Бахмацького районного суду Чернігівської області з заявою (поданням) про зміну способу та порядку виконання рішення суду з зобов`язання боржника здійснити нарахування та виплату допомоги на стягнення з боржника недоотриманої допомоги в сумі 3279,00 грн (а.с.63-64), в зв`язку з чим виконавче провадження було зупинено (а.с.65).

Постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафів оскаржені боржником до суду.

08.06.2015 ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області відмовлено у задоволенні подання державного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення суду (а.с.68-69), яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 залишена без змін (а.с.76-77).

Згідно постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03.06.2015 адміністративний позов боржника про скасування постанови про накладення штрафу від 13.05.2015 задоволено, а оскаржувану постанову визнано протиправною та скасовано (а.с.66-67).

Згідно постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09.06.2015 у задоволенні позову боржника про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 13.05.2015 відмовлено (а.с.70-72).

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15.06.2015 задоволено адміністративний позов боржника про скасування постанови про накладення штрафу від 22.05.2015, оскаржувану постанову визнано протиправною та скасовано (а.с.73-75).

01.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження та про його закінчення на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття рішення), у зв`язку з тим, що виконати рішення суду без участі боржника неможливо (а.с.78-79), яка постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19.04.2016 скасована.

08.11.2016 державним виконавцем винесена постанова про відновлення виконавчого провадження (а.с.82).

21.11.2016 до відділу примусового виконання рішень надійшов лист Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації від 18.11.2016, яким повідомлялось, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 здійснено нарахування допомоги в розмірі 3279,00 грн, але виплатити нараховані кошти боржник немає можливості у зв`язку з їх відсутністю (а.с.85).

27.06.2017 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття рішення), у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, та безрезультатністю здійснених державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна (а.с.86).

Як слідує з матеріалів справи, 18.01.2018 постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.06.2017 була скасована постановою начальника відділу примусового виконання рішень (а.с.88).

10.01.2020 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Суми) прийнято виконавче провадження ВП № 42935340 у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (а.с.95).

03.02.2021 Управлінню соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області направлено вимогу державного виконавця, якою боржника зобов`язано негайно виконати рішення суду в повному обсязі (а.с.96), на яку 11.02.2021 отримано відповідь про неможливість виплати допомоги позивачу в зв`язку з відсутністю коштів (а.с.97).

02.07.2021 державним виконавцем сформовано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення посадовими особами Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації кримінального правопорушення за ст. 382 КК України (а.с.98-100).

Як слідує з матеріалів справи юридичну особу боржника припинено в порядку реорганізації шляхом приєднання до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації (а.с.102).

В зв`язку з зазначеним 16.12.2021 головним державним виконавцем направлено лист Шитікову І.В. з роз`ясненням щодо заміни сторони виконавчого провадження (а.с.104).

Вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача щодо не виконання постанови суду та виконавчого листа, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 18 Закону встановлено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше, як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Закон України від 02.06.2016 № 1403-VІІІ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон № 1403) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Статтею 3 Закону № 1403 встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону № 1403 діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (ч.2 ст.4 вказаного Закону).

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.

Згідно статті 9 Конституції України , статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основних свобод людини та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі “Скордіно проти Італії” (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі “Сіка проти Словаччини” (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення “Ліпісвіцька проти України” №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії” від 07.05.2002, “Ромашов проти України” від 27.07.2004, “Шаренок проти України” від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Суд зазначає, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Суд наголошує, що здійснення нарахування боржником коштів в сумі 3279,00 грн є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.

Чинним законодавством передбачений певний порядок дій виконавця, який не має альтернативної поведінки у разі невиконання без поважних причин боржником рішення.

Щодо посилань відповідача на той факт, що без звернення позивача останній не наділений правом на звернення до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Варто також зауважити, що у справах “Шмалько проти України”, “Іммобільяре Саффі проти Італії” ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа “Сук проти України”).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Щодо подання державним виконавцем 02.07.2021 до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення посадовими особами Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації кримінального правопорушення за ст. 382 КК України суд зазначає наступне.

Так, в якості доказу на підтвердження факту направлення державним виконавцем вказаного вище повідомлення до органу досудового розслідування в судовому засіданні надано витяг з журналу вихідної кореспонденції, однак вказаний доказ подано в порушення вимог ч. 9 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України, як наслідок останній повернуто представнику відповідача без розгляду.

Натомість представником позивача надано спростування факту направлення відповідачем повідомлення до органу досудового розслідування, а саме: на запит представника позивача до відділення поліції № 1 Ніжинського районного відділу ГУНП в Чернігівській області надано відповідь, в якій вказано, що матеріали про вчинення Управлінням соціального захисту населення Бахмацької районної адміністрації кримінального правопорушення за ст.382 КК України виконавчого листа № 728/321/13-а на адресу відділення поліції № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області не надходили.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, боржником постанова суду у справі № 728/321/13-а не виконана в повному обсязі, а відповідачем не було здійснено всіх передбачених законодавством можливих заходів, направлених на примусове виконання судового рішення.

З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв з порушенням вказаного Закону.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виконання виконавчого листа № 728/321/13-а, виданого Київським апеляційним адміністративним судом 02.04.2014, у виконавчому провадженні 42935340; зобов`язання відповідача вжити заходи, передбачені Законом України “Про виконавче провадження” на виконання виконавчого листа № 728/321/13-а, виданого Київським апеляційним адміністративним судом 02.04.2014, у виконавчому провадженні 42935340.

Водночас суд зазначає, що позовна вимога про визнання, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів на повне і безумовне виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.3.2014 і виконавчого листа №728/321/13-а від 02.04.2014 виконавчого провадження 42935340 становить порушення пункту 1 Протоколу Першого, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, охоплюється визнанням протиправною бездіяльності відповідача, тобто порушені права позивача вже захищені судом.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо не виконання виконавчого листа № 728/321/13-а, виданого Київським апеляційним адміністративним судом 02.04.2014, у виконавчому провадженні 42935340.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вжити заходи, передбачені Законом України “Про виконавче провадження” на виконання виконавчого листа № 728/321/13-а, виданого Київським апеляційним адміністративним судом 02.04.2014, у виконавчому провадженні 42935340.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700).

Повне рішення суду складено 23.12.2021.

Суддя О.М. Тихоненко