Рішення № 102160753, 21.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року Чернігів Справа № 620/10717/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ніжинської районної ради Чернігівської області про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської районної ради Чернігівської області, в якому просить стягнути з Ніжинської районної ради Чернігівської області 175 656,42 грн. заборгованості по виплаті середньої заробітної плати у зв`язку з неможливістю надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що не нарахування та не виплата відповідачем середньої заробітної плати, з моменту його звільнення з посади голови Борзнянської районної ради Чернігівської області, на період його працевлаштування, суперечить приписам ст. 33 Закону України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» та порушує його права і соціальні гарантії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В межах встановленого судом строку відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначає, що відповідно до Бюджетного кодексу України фінансування рад відбувається з районного бюджету, нарахування та виплата заробітної плати працівникам районних рад здійснюється відповідно до кошторисних призначень на підставі рішень районної ради. Відповідно до рішення другої (позачергової) сесії районної ради восьмого скликання від 24.12.2020 «Про районний бюджет на 2021 рік» кошторисні призначення для Ніжинської районної ради були закладені по травень 2021 року. Крім того, позивач звернувся із заявою в міжсезонний період, а тому не має законних підстав для нарахування заробітної плати як діючим працівникам ради, так і будь-яких інших виплат.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав доводи позовної заяви.

Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь, в якій зазначив, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Ніжинська районна рада є правонаступником Борзнянської районної ради.

Як слідує з запису №35 трудової книжки позивача НОМЕР_1 23.11.2010 позивач звільнений з посади заступника голови райдержадміністрації у зв`язку з обранням його заступником голови Борзнянської районної ради (а.с.11).

23.11.2010 позивач обраний заступником голови районної ради.

24.11.2015 звільнений з посади в зв`язку із закінченням строку повноважень

24.11.2015 обраний головою районної ради.

25.11.2020 ОСОБА_1 звільнений з посади голови Борзнянської районної ради Чернігівської області на підставі постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807 «Про утворення та ліквідацію районів», рішення Борзнянської районної ради від 20.10.2020 «Про ліквідацію юридичної особи Борзнянської районної ради Чернігівської області» за розпорядження №22.

Районна державна адміністрація розглянула звернення позивача про надання попередньої посади заступника голови Борзнянської районної державної адміністрації та листом від 04.12.2020 №2689/01-47 повідомила, що станом на 24.11.2020 згідно штатного розпису райдержадміністрації, відсутня вакантна посада заступника голови райдержадміністрації або інша рівнозначна посада (а.с.13).

Позивач неодноразово звертався до Ніжинської районної ради з проханням провести виплату грошових коштів в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Листом від 15.01.2021 305/2-01/08 Ніжинська районна рада повідомила, що дане питання виносилось на розгляд сесії, проте не було підтримано більшістю депутатів від загального складу ради.

Вважаючи зазначене протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада), в тому числі і голови, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV), який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 93-IV депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у поза робочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

В силу частини першої, другої статті 33 Закону № 93-IV у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі. З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді. Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, приведеними вище нормами права встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади).

Тобто, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Отже, законодавець гарантує колишньому депутату місцевої ради збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця. За змістом Закону збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат місцевої ради, вжити заходи до його працевлаштування.

Закон № 93-IV покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

В зв`язку з зазначеним, оскільки позивач працював у раді на постійній основі, працевлаштування на попередній посаді Борзнянської районної державної адміністрації є неможливим, останній не перебуваю на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, та не отримує ніяких видів пенсій, тому, за сукупності вказаних обставин, ОСОБА_1 має право на отримання середньої заробітної плати, яку він одержував раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців.

В свою чергу, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій відповідача, які полягають у відмові в призначенні та виплаті допомоги позивачу на період працевлаштування, у відповідності з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу середньомісячної заробітної плати, у відповідності до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", але не більше як за шість місяців починаючи з 26.11.2020.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір – обґрунтованим (п.268).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги від 14.07.2021 №21/07/5, акт про надану правничу (правову) допомогу від 04.10.2021, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, квитанція до прибуткового касового ордеру №21/07/5/1 від 04.10.2021 на суму 10000 грн, ордер серія СВ №1016679 (а.с. 9, 45-51).

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб`єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Ніжинської районної ради Чернігівської області про стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Ніжинської районної ради Чернігівської області, які полягають у відмові в призначенні та виплаті допомоги ОСОБА_1 на період працевлаштування відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Зобов`язати Ніжинську районну раду Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", але не більше як за шість місяців починаючи з 26.11.2020.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинської районної ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Ніжинська районна рада Чернігівської області (пл. ім. Івана Франка, м. Ніжин, 16600, код ЄДРПОУ 25551347).

Повний текст рішення суду складено 21 грудня 2021 року

Суддя О.Є. Ткаченко