Рішення № 102160738, 21.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року Чернігів Справа № 620/6574/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2020 № 00000851119 форми Р на суму 5292,54 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2020 № 00000861119 форми Р на суму 2405,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання фізичною особою ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи. На підставі даної перевірки винесено акт від 17.11.2020 №42/7.11-19-12/ НОМЕР_1 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 09.08.2018 №UA102150/2018/203492 (далі - акт перевірки). Документальної невиїзною перевіркою встановлено порушення п.2 ч.2 ст.52, ч.1 ст.257, ч.1 ст. 295 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією на суму 1924,56 грн, а також встановлено порушення п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів за митною декларацією на суму 4234,03 грн. Внаслідок виявлених порушень, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за платежем ввізне мито та за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів. Порушення виявились в тому, що позивач занизив митну вартість товару, який ввозився на територію України, що потягнуло за собою недоплату обов`язкових платежів. Такого висновку митний орган дійшов внаслідок отриманих інформації від митного органу Федеративної Республіки Німеччина. Вказані висновки позивач вважає необґрунтованими, а рішення прийняті митним органом на їх підставі незаконними з огляду на те, що експертна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту товару в Федеративній Республіці Німеччина, проте жодним чином не виключає можливості переходу прав на товар після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих позивачем до митного оформлення документів.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем у встановлений в ухвалі строк надано відзив на позов, в якому зазначено, що із заявленими вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Вказує, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару позивачем надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і як наслідок при декларуванні товару занижено митну вартість, вказані обставини і стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивачка скористалася правом, передбаченим ст.163 КАС України, та подав відповідь на відзив.

Відповідачем надано до суду заперечення на відповідь, в яких зазначено, що позивачку правомірно притягнуто до відповідальності за порушення митних правил.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, відповідачем у справі є Чернігівська митниця, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (далі - постанова КМУ № 895) реорганізовано територіальні органи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби.

На виконання вказаної постанови КМУ № 895 наказом Державної митної служби України від 27.10.2020 № 480 «Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби» (із змінами) розпочата реорганізація територіальних органів Державної митної служби України шляхом їх приєднання до Державної митної служби України, в тому числі і Північної митниці Держмитслужби.

Абзацом 3 пункту 2 постанови КМУ № 895 передбачено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460 утворено територіальні органи Державної митної служби України як відокремлені підрозділи, в тому числі Чернігівську митницю.

При цьому, відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 здійснення відповідних функцій і повноважень покладено на митниці як відокремлені підрозділи Державної митної служби України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.01.2018 року відділом митного оформлення №1 Чернігівської митниці ДФС до митного оформлення була прийнята електронна митна декларація типу ІМ 40 ДЕ №UA102150/2018/200066 на товар Легковий автомобіль марки MERCEDES - BENZ, модель - S 250 CDI, кузов № НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 2143 куб.см., потужність - 150 kw, календарний рік виготовлення -2013 .

Для здійснення митного оформлення в Україні вищевказаного транспортного засобу позивач звернулася до митного брокера ОСОБА_2 ТОВ «БК «Агроенергопостач», яка здійснювала декларування за митною декларацією №UA 102150/2018/200066.

10.01.2018 року митний брокер ОСОБА_2 повідомила, що Чернігівська митниця вимагає надати додаткові документи, однак позивачка вказала, що більше ніяких документів немає, тому у разі необхідності готова сплатити більші суми податків, відповідно до митної вартості товару, що буде встановлена Чернігівською митницею.

Згідно рішення про коригування митної вартості Чернігівської митниці ДФС від 11.01.2018 року № UA/102000/2018/000002/1 визначена митна вартість автомобіля марки MERCEDES - BENZ, модель - S 250 CDI, кузов № НОМЕР_2 , становить 19 884,06 євро.

08.08.2018 року згідно картки відмови у митному оформленні №102150/2018/00357 митну декларацію №UA102150/2018/200066 скасовано.

09.08.2018 року товар легковий автомобіль марки MERCEDES - BENZ, модель - S 250 CDI, кузов № НОМЕР_2 оформлено за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №UA102150/2018/203492 зі сплатою митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості Чернігівської митниці ДФС від 11.01.2018 року №UA102000/2018/000002/1 із визначеною митною вартістю 19884,06 євро, що згідно курсу валют НБУ станом на 09.08.2018 становить 621296,23 грн.

За митне оформлення вказаного транспортного засобу при його митній вартості 621296,23 грн. було нараховано та сплачено митні платежі.

12.01.2018 Чернігівською митницею ДФС складено протокол про порушення митних правил № 0050/10200/18 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст 483 Митного кодексу України.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09.07.2018, яка набрала законної сили 06.08.2018, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 1 ст 483 МК України - закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а.с. 9-11, 92-93).

Чернігівською митницею ДФС отримано інформацію від митних органів Федеративної Республіки Німеччини від 20.02.2020, в якій зазначено, що митне оформлення у режимі експорту транспортного засобу MERCEDES-BENZ, модель - S 250 CDI, кузов № НОМЕР_2 проведено митними органами Федеративної Республіки Німеччини за експортною митною декларацією від 05.01.2018 №18DE295674968255E0, відповідно до якої експортером та декларантом зазначеного транспортного засобу виступає Camocars&Parts Aysan Araci, Querstr.13, 42699 Solingen DE, отримувачем транспортного засобу - Petrenko Irina, Druhij Proulok Krivonosa 21, 1400 Tschemikiv UA, вид діяльності кінцева купівля/продаж, сума рахунку складає 20500 євро, що на момент митного оформлення, відповідно до курсу валют НБ України складало 640 541,85 грн.

Вартість транспортного засобу, заявлена в митній декларації від 09.08.2018 №UA102150/2018/203492 нижча, ніж у документах, поданих декларантом для здійснення митного оформлення на території Федеративної республіки Німеччини та копії угоди про купівлю-продаж від 04.01.2018. Фактурна вартість автомобіля за митною декларацією від 09.08.2018 №UA102150/2018/203492 складає 19884,06 EUR, а згідно листа-відповіді митних органів Федеративної Республіки Німеччини та доданих до неї документів від 12.12.2019 фактурна вартість автомобіля становить 20500,00 євро.

За результатами перевірки базою оподаткування митними платежами є митна вартість транспортного засобу в розмірі 640541,85 грн (20500 євро х 31,24594400 грн курс валюти на дату митного оформлення), у результаті чого занижена митна вартість за митною декларацією від 09.08.2018 №UA102150/2018/203492 на загальну суму 19245,62 грн (ставка ввізного мита 10%).

Постановою Північної митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил №0303/10200/20 від 28.04.2020 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, тобто 18 475 грн. 83 коп.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08.10.2020 у справі № 751/4657/20, яке набрало законної сили 14.12.2020, визнано протиправною та скасовано постанову у справі про порушення митних правил № 0303/10200/20 від 28.04.2020, винесену виконуючим обов`язки начальника Північної митниці Держмитслужби Коростовським Петром Анатолійовичем стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 18 475 гривень за ознаками порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито. (а.с. 12-17, 94-99).

На підставі наказу Північної митниці Держмитслужби № 97 від 26.08.2020 проведена документальна невиїзна перевірка стосовно ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 09.08.2018 № UA102150/2018/203492.

17.11.2020 за результатами перевірки складено акт № 42/7.11-19-12/ НОМЕР_1 (а.с.18-25), згідно з яким встановлено порушення:

1. п.2 ч.2 ст.52, ч.1 ст.257, ч. 1 ст. 295 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 09.08.2018 № UA102150/2018/203492 на загальну суму 1924,56 грн;

2. ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 295 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість з ввезенням на територію України товарів за митною декларацією від 09.08.2018 № UA102150/2018/203492 на суму 4234,03 грн.

На підставі висновків акта перевірки Північною митницею Держмитслужби 02.12.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 00000861119, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем ввізне мито в розмірі 2405,70 грн, в тому числі 1924,56 грн за основним платежем, 481,14 грн за штрафними санкціями (а.с.31);

№ 00000851119, яким визначено суму податкового зобов`язання із податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів в розмірі 5292,54 грн., в тому числі 4234,03 грн за основним платежем, 1058,51 грн за штрафними санкціями (а.с.28).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку вказаним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп.54.3.2); результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пп.54.3.6).

Згідно зі ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно зі ст. 272 Митного кодексу України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

У відповідності до ст. 377 Митного кодексу України, товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до ст. 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 279 Митного кодексу України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: 1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; 2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру. Для товарів, на які законом встановлено комбіновані ставки мита, база оподаткування визначається відповідно до пунктів 1 і 2 цієї частини.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України).

У відповідності до ст. 65 Митного кодексу України митною вартістю товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі.

Статтею 51 Митного кодексу України врегульований порядок визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до якої, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 Кодексу). Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. 2 ст. 51 Кодексу).

Стаття 57 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч. 1 ст. 57 Кодексу). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Кодексу). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

З огляду на ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 Кодексу).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 Кодексу).

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Кодексу).

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 Кодексу).

Суд встановив, що для митного оформлення легкового автомобіля "MERCEDES-BENZ", модель "S 250 CDI", кузов номер НОМЕР_2 брокером подано митну декларацію від 09.08.2018 № UA102150/2018/203492, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 04.01.2018, акт проведення митного огляду від 07.01.2018 №205010/2018/11057 та договір купівлі-продажу транспортного засобу від 04.01.2018, згідно якого вартість транспортного засобу становила 19884,06 євро.

Висновки відповідача щодо заниження ОСОБА_1 податкових зобов`язань по сплаті митних платежів ґрунтується на досліджених під час перевірки документах, отриманих від митних органів Федеральної Республіки Німеччина, а саме експортна митна декларація від 05.01.2018, відповідно до якої сума рахунку складає 20500 євро.

При цьому, відповідачем не доведено наявності розбіжностей у наданих позивачем документах до митного оформлення, не доведено ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості даного автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за автомобіль.

Суд звертає увагу, що сама по собі експортна декларація підтверджує лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Федеральній Республіці Німеччині, проте жодним чином не виключає можливості переходу прав на товар після такого оформлення до інших осіб, у тому числі, до продавця, зазначеного у поданих позивачем до митного оформлення документах.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09.07.2018, яка набрала законної сили 06.08.2018, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 1 ст 483 МК України - закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а.с. 9-11, 92-93).

В своєму рішенні суд встановив, що: «як видно з протоколу про порушення митних правил № 0050/10200/18 правопорушення ОСОБА_1 полягає в тому, що 10.01.2018 для здійснення митних процедур по митному оформленню товару було надано електронні копії документів, зазначених в гр. 44 митної декларації №UA102150/2018/200066: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «MERCEDES-BENZ модель - S 250 CDI, кузов № НОМЕР_2 » серія НОМЕР_3 та № SG-S-1-004/18-00121 від 04.01.2018, оформлених на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , акту про проведення митного огляду № 205010/2018/11057 від 07.01.2018, сторінок паспорта серія НОМЕР_4 та картки платника податків та купчу Kaufvertrag zwischen Verbrauchern den Verkauf eines gebrauchten Fahrzeuges (Договір купівлі між двома споживачами щодо продажу вживаного транспортного засобу) без номеру, датований 04.01.2018, укладений в м. Bonn, відповідно до якого продавцем транспортного засобу «MERCEDES-BENZ модель - S 250 CDI, кузов НОМЕР_2 » виступає «Auto-Klassik An&aiv;Verkauf» Lissaboner Str, 2 53117 Bonn, а покупцем Petrenko Irina, 14000, Tschernihiv, druhij proulоk Krivonosa, 21, із зазначенням вартості - 16200 євро.

Однак, в подальшому органом доходів і зборів встановлено факт відсутності реєстрації в Німеччині підприємства «Auto-Klassik An&aва;Verkauf» Lissaboner Str, 2 53117 Bonn, таким чином вважають, що наведені документи, які надані ОСОБА_1 видавались особою, якої не існує.

При цьому в протоколі про порушення митних правил № 0050/10200/18 та додатках до нього, як на доказ відсутності в Німеччині підприємства «Auto-Klassik An&a ;Verkauf» Lissaboner Str, 2 53117 Bonn, орган доходів і зборів посилається на відкриті джерела інформації, а саме інтернет сайти www.handelsregister.de (судовий реєстр підприємств федеральних округів Німеччини), www.unternehmensregister.de.

В розумінні статті 495 Митного кодексу України, на переконання суду, відкриті джерела інформації, а саме інтернет сайти не є належними та допустимими доказами у справі про притягнення до адміністративної відповідальності особи за порушення митних правил, оскільки вони не містять фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

Крім того, постанова Північної митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил №0303/10200/20 від 28.04.2020, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, тобто 18 475 грн. 83 коп., оскаржена позивачкою у судовому порядку та 08.10.2020 Новозаводським районним судом міста Чернігова прийнято рішення у справі № 751/4657/20, яким визнано протиправною та скасовано постанову у справі про порушення митних правил №0303/10200/20 від 28.04.2020, винесену виконуючим обов`язки начальника Північної митниці Держмитслужби Коростовським Петром Анатолійовичем стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 18 475 гривень за ознаками порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. Рішення набрало законної сили 14.12.2020 (а.с. 12-17, 94-99).

Вказаним рішенням суду встановлено наступне: «За змістом ст. 485 Митного кодексу України склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов`язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинене тільки з умисною формою вини.

Із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що позивачем не було надано до митного органу документів, що містять неправдиві відомості , необхідні для визначення митної вартості автомобіля, оскільки позивач надала до митного оформлення договір купівлі-продажу, згідно якого вартість спірного автомобіля складає 16200,00 євро.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09.07.2018 року встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, тобто подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів на придбання транспортного засобу, а саме: договору купівлі між двома споживачами щодо продажу вживаного транспортного засобу) без номеру, датований 04.01.2018, укладений в м.Bonn, відповідно до якого продавцем транспортного засобу «MERCEDES-BENZ модель - S250 CDI, кузов НОМЕР_2 » виступає «Auto-Klassik An&Verkauf» Lissaboner Str, 2 53117 Bonn, а покупцем Petrenko Irina, 14000, Tschernihiv, druhij proulоk Krivonosa, 21, із зазначенням вартості - 16200 євро».

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запиту компанії, яка фігурує відправником товару згідно з документами, поданими до митного оформлення позивачем, в ході здійснення провадження та розгляду протоколу не опитано декларанта, який здійснював митне оформлення транспортного засобу та його декларування, про обставини декларування і надання йому відповідних документів.

Крім цього, самі по собі документи митних органів Федеративної Республіки Німеччина не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивачки у порушенні митних правил, та не доводять наявності у діях позивача умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару та його відправника.

Також відповідачем не обумовлено підстав надання переваги в доказовій силі документам німецьких митних органів, ніж тим, що подані до митного оформлення на Чернігівській митниці ДФС.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач не довів відповідності визначеної ним вартості автомобіля та не спростував підтверджену документами, які були подані представником позивача до митної декларації, визначену позивачем вартість автомобіля, яка є базою оподаткування для даного автомобіля.

Враховуючи наведене, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску вказаного автомобіля, не свідчать про заниження позивачкою податкових зобов`язань, визначених нею у митній декларації.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що незважаючи на формальну відмінність видів відповідальності та, у зв`язку із цим, дотримання гарантій частини 1 статті 61 Конституції України, абсолютна тотожність складу правопорушення та природи санкцій, вирішення питання одночасного застосування ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 295 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, статті 483 частини 1 та статті 485 Кодексу України про адміністративні правопорушення потребує саме у контексті принципу верховенства права особи, а не об`єктивної законності, передбачає необхідність дослідження відповідальності з позиції «комплексності» дії санкцій як елементів єдиної системи боротьби з правопорушенням, а не дублювання заходів відповідальності з метою фіскалізації штрафів.

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Загальний принцип «non bis in idem» не виключає проведення подвійного провадження, за умови, що будуть виконані певні умови. Зокрема, в аспекті статті 4 Протоколу № 7 ЄСПЛ такою умовою називає доведення, що подвійні провадження були «досить тісно пов`язані за суттю та у часі». Інакше кажучи, що вони об`єднані на комплексній основі і утворюють єдине ціле. Це означає, що не тільки мета і засоби, які використовуються для її досягнення мають доповнювати одне одного за суттю та бути пов`язаними у часі, а й те, що можливі наслідки такого правового реагування на відповідну поведінку мають бути пропорційними і передбачуваними для осіб, яких вони стосуються.

Матеріальні критерії для визначення того чи існує досить тісний зв`язок за суттю, включають в себе:

- чи переслідують різні провадження взаємодоповнюючі цілі і, таким чином, стосуються не тільки in abstracto, але й in concreto, різних аспектів соціально неправомірної поведінки;

- чи є подвійність провадження передбачуваним наслідком (як в законодавстві так і на практиці), одного й того ж оспорюваного діяння (idem);

- чи проводяться паралельні провадження таким чином, щоб уникнути, наскільки це можливо, будь-якого дублювання у збиранні, а також оцінці доказів, зокрема, шляхом належної взаємодії між різними компетентними органами з тим, щоб факти, встановлені в одному провадженні також використовувалися в іншому провадженні;

- і, перш за все, чи враховується санкція у першому завершеному провадженні в тих провадженнях, які завершуються пізніше з тим, щоб особа, якої вони стосуються, не несла надмірний тягар. Останній ризик буде менш ймовірним у правових системах, де налагоджений компенсаційний механізм, призначений для забезпечення пропорційності загальної суми накладених штрафів (п.п. 130, 132 рішення Великої палати Європейського суду з прав людини у справі «А. та Б. проти Норвегії» (А. and B. v. Norvey) (заяви №№ 24130/11, 29758/11) від 15.11.2016 р.).

В умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи за ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 295 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, статті 483 частини 1 та статті 485 Кодексу України про адміністративні правопорушення, очевидно, що провадження не є пов`язаними за своєю суттю, виходячи з озвучених критеріїв, оскільки за цілями та застосовуваними санкціями не є взаємодоповнюючими, а передбачають подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи трьох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи не на користь останнього.

Отже, фізична особа не може бути одночасно притягнута до відповідальності за ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 295 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, статті 483 частини 1 та статті 485 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.

Отже, суд приходить до висновку, відповідно до якого:

- штрафи, передбаченні ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 295 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України є заходами фінансової відповідальності, підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;

- фізична особа не може бути одночасно притягнута до відповідальності за ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 295 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, статті 483 частини 1 та статті 485 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Виходячи з цих конституційних приписів, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване правопорушення, можливо притягнути до відповідальності одного виду лише один раз.

З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин суд приходить до висновку, що позивачку незаконно, необґрунтовано, всупереч фактичним обставинам справи тричі притягнули до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є неприпустимим.

Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2020 № 00000851119 на суму 5292,54 грн та № 00000861119 на суму 2405,70 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір – обґрунтованим (п.268).

На підтвердження понесених витрат позивачкою надані суду договір про надання правової допомоги від 10.12.2020, акт виконаних робіт від 22.01.2021, квитанція на загальну суму 8000,00 грн. (а.с.74-77).

Отже, позивачкою документально доведено факт понесення витрат на професійну правничу (правову) допомогу, пов`язаних з розглядом справи, у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північної митниці Держмитслужби від 02.12.2020 № 00000851119 на суму 5292,54 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північної митниці Держмитслужби від 02.12.2020 № 00000861119 на суму 2405,70 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Чернігівська митниця (пр. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ ВП 43985581).

Повне рішення складено 21 грудня 2021 року.

Суддя О.Є. Ткаченко