Рішення № 102160696, 22.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року Чернігів Справа № 620/13579/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1815 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також –позивач) до Військової частини А1815 (далі також – відповідач), про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення без врахування базового місяця - січень 2008 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу спірну індексацію грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову посилається на те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Зазначив, що станом на день виключення позивача із списків особового складу відповідача з ним не було у повному обсязі проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Зокрема, відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 6727,76 грн, із застосуванням базового місяця квітень 2015 року, замість січня 2008 року. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

21.10.2021 ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17.07.2003 року не передбачено механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в Міністерстві оборони України не було та фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Окрім того, вказав, що нарахування індексації грошового забезпечення за певний період належить до дискреційних повноважень відповідача. Також просить позов залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно довідок Військової частини А1815 щодо розміру грошового забезпечення, позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 виплачено спірну індексацію в розмірі 6727,76 грн. При цьому базовим місяцем відповідач визначив квітень 2015 року. З грудня 2012 року по грудень 2013 року, червень 2014 року, вересень 2014 року по грудень 2014 року, з лютого 2015 року по березень 2015 року, липня 2015 року по грудень 2015 року на загальну суму 8378,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Так, Конституційний Суд України в п. 2.3 мотивувальної частини Рішення № 9-рп/2013 від 15.10.2013 вказав, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

В цьому ж Рішенні Суд також вказав, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України при тлумаченні ст. 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, в цій статті КЗпП встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Застосування до позову про стягнення невиплаченої військовослужбовцям індексації грошового забезпечення лише ст. 122 КАС України спричинить необґрунтоване обмеження їхніх прав.

Відповідно ж до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, оскільки даний позов пов`язаний з порушенням законодавства про оплату праці (невиплата індексації грошового забезпечення), то подання позову щодо стягнення невиплаченої індексації грошового забезпечення не обмежується будь-яким строком, а тому посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, визначений ст.122 КАС України, є помилковими та безпідставними.

Щодо правомірності виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 31.12.2015, виходячи з базового місяця 2008 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 та ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII) встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч.3 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» ( далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 1Закону №1282-XIIіндексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону №1282-XIIіндексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 19 червня 2019 року (справа №825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа №825/565/17), індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078(далі - Порядок №1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (до 01.01.2016 - 101) відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

При цьому, до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), а базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати.

Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру (місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових).

Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 і від 22 липня 2020 року у справі №400/3017/19.

Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3ст. 90 КАС України).

З довідки в/ч А1815 від 02.11.2021 № 1627 про розмір грошового забезпечення позивача суд встановив, що відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення: грудень 2012 року по грудень 2013 року, червень 2014 року, з вересня 2014 року по грудень 2014року, з лютого 2015 року по березень 2015 року, з липня 2015 року по грудень 2015 року. Інформації про виплату грошового забезпечення за інші місяці, починаючи з 2008 року, вказана довідка не містить.

Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивача щодо протиправності дій щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди: січень 2008 року-листопад 2012 року; січень 2014 року -грудень 2014 року; липень 2014 року-серпень 2014 року; січень 2015 року; квітень 2015 року -червень 2015 року.

Натомість, позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що основний розмір його грошового забезпечення не змінювався протягом січня 2008 року – грудня 2015 року.

Отже, відповідачу необхідно встановити базовий місяць, в якому грошове забезпечення позивача зросло за рахунок його постійних складових, тобто встановити останнє підвищення посадового окладу за військовим званням для визначення базового місяця для нарахування індексації.

У свою чергу, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача, а тому суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Оскільки на даний час нарахування та виплата на користь позивача індексації грошового забезпечення з урахуванням наведених висновків суду у цьому рішенні не здійснювалося, суд вважає, що відсутні порушені права позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем індексації грошового забезпечення, які підлягають захисту в судовому порядку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача провести виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 з розрахунку базового місяця – січень 2008 року, суд зазначає наступне.

З наявних у матеріалах справи довідок Військової частини А1815 видно, що відповідачем проведено нарахування позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця квітень 2015 року.

Натомість позивач уважає, що саме січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців, а тому в силу вимог Порядку №1078 повинен бути базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період.

Враховуючи те, що відповідач частково виплатив позивачу індексацію його грошового забезпечення з урахуванням базового місяця квітень 2015 року, а також визначив базовий місяць, з яким не погоджується позивач, спірним у цій справі є саме питання визначення базового (базових) місяця (місяців) індексації грошового забезпечення позивача за оспорюваний період.

З цього приводу суд вважає за необхідне врахувати таке.

Насамперед суд відзначає, що базовий місяць для цілей нарахування індексації грошових доходів населення, якими є, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців - це місяць, у якому відбулося підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком з наступного місяця.

З наведеного слідує, що функція базового місяця полягає саме у визначенні початку обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошових доходів населення.

У грудні 2015 року була чинною редакція Порядку №1078 (абз.3 п.10-1), яка встановлювала, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Проте, в подальшому відбулися зміни щодо правового регулювання визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, які полягають у наступному.

09.12.2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013; застосовується з 01.12.2015 року), якою п.5 Порядку №1078 викладено у новій редакції. Вказана постанова набрала чинності 15.12.2015.

Так, відповідно до абз.абз.1, 2 п.5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином, після 15.12.2015 у зв`язку з набранням чинності Постановою №1013, якою п.5 Порядку №1078 викладено у новій редакції, на встановлення нового базового місяця (місяця підвищення грошових доходів) для нарахування індексації почав впливати виключно факт зростання тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

За таких обставин, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника (в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок), а саме від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Аналогічного змісту роз`яснення надало у своєму листі від 28.04.2016 року №201/10/137-16 Міністерство соціальної політики України, як орган, уповноважений відповідно до п.14 Порядку №1078 надавати роз`яснення щодо його застосування.

Вирішуючи питання про те, який базовий місяць мав бути встановлений позивачу при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд враховує, що 07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), відповідно до п.1 якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Додатком 1 до Постанови №1294. Постанова №1294 набрала чинності з 01.01.2008.

Отже, з набранням чинності Постановою №1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Постанова №1294 втратила чинність 01.03.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з 01.01.2008 року (після набрання чинності Постановою №1294) по березень 2018 року (після втрати чинності Постановою №1294), що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Отже, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача повинен бути січень 2008 року.

Втім, як слідує з матеріалів справи, відповідач, визначаючи позивачу базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період, не врахував унесених Постановою №1013 змін до Порядку №1078 в частині того, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з квітня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника (в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок), а саме від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, що як наслідок призвело до неправильного визначення позивачу базового місяця за спірний період.

Суд враховує, що питання стосовно визначення базового місяця для нарахування позивачу індексації належить до його компетенції, як органу, в якому він проходив військову службу та отримував грошове забезпечення.

Проте у межах спірних правовідносин, відповідач реалізував надані йому повноваження (компетенцію), визначивши позивачу базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період, а також вже з урахуванням визначеного базового місяця частково здійснив її виплату. Однак базовим місяця для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення замість квітня 2015 року має бути січень 2008 року. Тому суд ставить під сумнів виплачену позивачу відповідачем суму індексації грошового забезпечення за оскаржуваний період.

За таких обставин суд приходить висновку про протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з розрахунку базового місяця – січень 2008 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А1815 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди: січень 2008 року-листопад 2012 року; січень 2014 року -грудень 2014 року; липень 2014 року - серпень 2014 року; січень 2015 року; квітень 2015 року - червень 2015 року.

Зобов`язати Військову частину А 1815 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди: січень 2008 року-листопад 2012 року; січень 2014 року - грудень 2014 року; липень 2014 року-серпень 2014 року; січень 2015 року; квітень 2015 року - червень 2015 року.

Визнати протиправними дії Військової частини А1815 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в повному обсязі, з розрахунку базового місяця – січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину А1815 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з розрахунку базового місяця – січень 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Військова частина А1815 вул.Танкістів, 1,смт.Гончарівське,Чернігівський район, Чернігівська область,15558 код ЄДРПОУ 07880688.

Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2021 року.

Суддя І.І. Соломко