Ухвала суду № 102160482, 22.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

м. Черкаси

22 грудня 2021 року справа № 580/10383/21

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.09.2017 №53898846 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 91868,01 грн.

Ухвалою судді від 07.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 07.12.2021 зупинено провадження в адміністративній справі до подання витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 22.12.2021 поновлено провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників процесу про розгляд справи в судовому засіданні, суд керуючись ч. 5 ст. 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

В своєму позові позивач вказує, що об`єктивно не міг дізнатися про наявність як спірної постанови від 29.09.2017 № 53898846 про стягнення виконавчого збору у сумі 91686,01 грн. так і про інші об`єктивні підстави які могли свідчити про наявність у позивача зобов`язань щодо сплати виконавчого збору у виконавчому провадженні № 53898846, зокрема:

- при відкритті виконавчого провадження № 53898846, в силу приписів н. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», питання про стягнення виконавчого збору не вирішувалось та не зазначалось;

- при наданні відповіді № 2903 від 21.03.2019 року Звенигородським міжрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Черкаській області не зазначалось про стягнення та/або наявність заборгованості щодо виконавчого збору у сумі 91 868,01грн. чи іншої суми;

- за наслідками винесення постанови 15.03.2019 про повернення виконавчого листа стягувачу з підстав п. 1. ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» Звенигородським міжрайонним відділом ДВС ГУУЮ у Черкаській області не виносилась постанова про стягнення виконавчого збору у відповідності до ч. 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;

- враховуючи, що у період примусового виконання (11.05.2017 року - 18.02.2018 року) виконавчого листа №694/718/16-ц від 09.02.2017 виконавчий збір стягувався у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, а при здійсненні примусового виконання фактично на користь стягувана 12 374,06 грн. заборгованості - про стягнення виконавчого збору у сумі 91868,01 грн. ОСОБА_1 не міг навіть припустити.

На думку позивача, вказані обставини свідчать, що ОСОБА_1 об`єктивно вважав про закінчення виконавчого провадження № 53898846 та відсутність жодних наслідків, у тому числі і щодо додаткового стягнення виконавчого збору.

За твердженням позивача, він дізнався про наявність постанови Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ № 53898846 від 29.09.2017 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 91868,01 грн. є 22.11.2021, а саме ознайомлення із постановою №60136346 від 17.11.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, яка отримана від роботодавця позивача – ПрАТ «МХП».

На підставі наведеного позивач вважає, що звернувся до суду в межах десятиденного строку звернення за судовим захистом.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому відповідач вказав, що 11.10.2019 ОСОБА_1 особисто отримав постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №60136346 про стягнення з нього виконавчого збору про що свідчить його підпис на даній постанові. Із заяви ОСОБА_1 стає зрозуміло, що про стягнення виконавчого збору йому відомо, але він ухиляється від сплати.

23.06.2020 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 та направлено сторонам для ознайомлення та до ПРАТ «МИРОНІВСЬКА ПФ» де працює ОСОБА_1 .

З 23.06.2020 з ОСОБА_1 стягували в примусовому порядку заборгованість по виконавчому збору до 13.01.2021 за цей період стягнуто кошти в сумі 26323,62 грн. про що свідчать платіжні доручення.

У своєму позові ОСОБА_1 зазначає що дізнався про наявність постанови Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ №53898846 від 29.09.2017 про стягнення виконавчого збору в розмірі 91868,01 грн. 22.11.2021, а саме ознайомлення із постановою №60136346 від 17.11.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, яка отримана ПрАТ «МХП».

Відповідач звернув увагу, що згідно ухвали Черкаського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 21.12.2020 у справі №580/5778/20 зрозуміло, що ОСОБА_1 вже звертався до суду та просив суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 23.09.2019 №60136346 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 91868 грн. 01 коп., однак до Черкаського окружного адміністративного суду з даним позовом позивач звернувся лише 10.12.2020, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду.

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гайдаш В.А. посилання позивача в позові на те, що він у грудні 2019 року вже звертався до Черкаського окружного адміністративного суду із вказаним позовом щодо оскарження постанови від 23.09.2019 №60136346 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 91868 грн. 01 коп., однак цей позов було залишено без руху через пропуск 10-денного строку звернення до суду та з метою виконання її вимог неодноразово звертався до відповідача із заявами про отримання постанови від 23.09.2019 №60136346 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 91868 грн. 01 коп., які залишення відповідачем без задоволення не визнаються суддею поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки про оскаржувану постанову позивачу було відомо ще у грудні 2019 року (рік назад), тому позивач після того, як йому стало відомо про оскаржувану постанову, мав можливість ознайомитись із матеріалами вказаного виконавчого провадження у грудні 2019 році, тому посилання представника позивача на те, що вій дізнався про порушення прав саме з моменту ознайомлення з матеріалами ВП №60136346 та отримання лише 05.12.2020 копії оскаржуваної постанови, суддя розцінила як штучне створення підстав для визнання поважними строків звернення до суду із вказаним позовом.

Згідно ухвали 06.04.2021 у справі № 580/5778/20 Верховний Суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року.

На підставі наведеного відповідач вважає, що викладені позивачем твердження щодо строку звернення до суду не відповідають дійсності.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами 1, 2 статті 287 КАС України унормовано, що учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

В силу положень ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З наведених норм процесуального закону вбачається, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «міг дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.

Як встановлено судом з автоматизованої системи документообігу суду, 19.12.2019 ОСОБА_1 звертався до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 23.09.2019 № 60136346 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 91 868,01 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2019 у справі № 580/4067/19 позовну заяву залишено без руху, в тому числі, з підстав пропуску позивачем 10-денного строку звернення до суду.

Позивач недоліки позовної заяви не усунув, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду не подав, внаслідок чого позовну заяву повернуто позивачу ухвалою від 13.01.2020.

В подальшому ОСОБА_1 повторно через рік 10.12.2020 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 23.09.2019 № 60136346 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 91 868,01 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2020 у справі № 580/5778/20 позовну заяву залишено без руху, з підстав пропуску позивачем 10-денного строку звернення до суду.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, ухвалою від 20.01.2021 суд визнав вказані позивачем підстави неповажними та повернув позовну заяву.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу суду 20.01.2021 – без змін.

Ухвалою від 06.04.2021 у справі № 580/5778/20 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року.

Втретє позивач направив позовну заяву до суду засобами поштового зв`язку 01.12.2021 та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 29.09.2017 №53898846 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 91868,01 грн.

В контексті наведеного, суд акцентує увагу, що звертаючись до суду з адміністративними позовами 19.12.2019 та 10.12.2020 про скасування постанови від 23.09.2019 № 60136346 про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 91 868,01 грн., позивач знав, що наведений виконавчий збір з нього стягується.

Твердження позивача, що про існування оскарженої постанови від 29.09.2017 він дізнався 22.11.2021 після ознайомлення за місцем роботи, не відповідає дійсності та спростовується вищенаведеними фактичними обставинами звернення позивача за судовим захистом 19.12.2019 та 10.12.2020.

Більш того, 23.06.2020 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 та направлено сторонам для ознайомлення та до ПРАТ «МИРОНІВСЬКА ПФ» де працює ОСОБА_1 .

Відповідно, з 23.06.2020 з ОСОБА_1 роботодавець стягував у примусовому порядку заборгованість по виконавчому збору до 13.01.2021 та за цей період стягнуто кошти в сумі 26323,62 грн., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Отже, отримуючи заробітну плату менше визначеного рівня, позивач мав змогу протягом пів року з 23.06.2020 до 13.01.2021 дізнатись про підстави таких відрахувань.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наведені позивачем твердження про своєчасне звернення до суду не відповідають дійсності, а позивач пропустив строк звернення до суду більш ніж на 2 роки і не навів обставин, які можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску цього строку.

За ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення без поважних причин, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Ухвалою суду від 06.12.2021 вжито заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на користь Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ (20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, пров. В.Погорілого, 1, код ЄДРПОУ 40291673) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні №60136346 з виконання постанови Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 29.09.2017 №53898846 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 91868,01 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

В силу положень ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Враховуючи, що ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду набирає законної сили з моменту її підписання, тому вжиті ухвалою суду від 06.12.2021 заходи забезпечення адміністративного позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 123, 139, 183, 240, 243, 256, 295 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без розгляду.

Скасувати вжиті ухвалою суду від 06.12.2021 заходи забезпечення адміністративного позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО