Рішення № 102158923, 23.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 р. Справа № 480/4541/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 25.02.2021 р. № Ф-3655-54 на суму 37788,74 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що у 1997 році був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебував на обліку як платник податків. Підприємницькою діяльністю займався до 2000 року, відповідно, звітував про неї тільки до 2000 року. Після цього підприємницьку діяльність фактично не здійснював, будь-якого доходу від неї не отримував, у зв`язку з чим не повинен був сплачувати єдиний соціальний внесок. У 2000 році звертався із заявою про припинення підприємницької діяльності та вчинив усі необхідні для цього дії. У 2002 році виїхав в Італію, де мешкає постійно до цього часу. У зв`язку з цим позивач вважав свою підприємницьку діяльність припиненою. Однак відповідач продовжив нарахування позивачу єдиного соціального внеску як фізичній особі-підприємцю. Отже, контролюючий орган безпідставно сформував оскаржувану вимогу, тому вона підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що за наявності статусу фізичної особи-підприємця позивач не звільнений від сплати єдиного соціального внеску, навіть якщо фактично підприємницьку діяльність не здійснює. На підставі ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017-2019 роках фізичні особи-підприємці за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено. Вважає, що вимога про сплату боргу була сформована правомірно, відповідно, підстави для її скасування відсутні.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що дії відповідача не грунтуються на вимогах закону, а тому є протиправними.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.11.1997 р. позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.15,18-19).

Відповідно до листа Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради від 08.01.2020 р. № 14.01-15/1190 інформація щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутня, але ця інформація не може бути вичерпною, так як журнали обліку скасування державної реєстрації СПД-фізичних осіб, в якому здійснювались записи про припинення підприємницької діяльності фізичних осіб, в архівному відділі управління зберігаються в неповному обсязі. Для більш вичерпної інформації запропоновано звернутися до архівного відділу Сумської міської ради (а.с.18).

Відповідно до листа архівного відділу Сумської міської ради від 17.01.2020 р. № 7/1 журнали обліку реєстраційних справ суб`єктів підприємницької діяльності та обліку скасування державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності на зберігання до архівного відділу не надходили (а.с.17).

25 лютого 2021 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3655-54 на суму 37788,74 грн (а.с.14).

Суд вважає, що дана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону визначено, що оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", врегульовує Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року N 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за N 508/26953, яка також визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами (далі – Інструкція).

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 37788,74 грн, у зв`язку з чим податковим органом було сформовано вимогу про її сплату.

Як вбачається з матеріалів справи, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні записи про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (а.с.16).

У постанові від 01 липня 2020 року у справі № 260/81/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суб`єктна ознака статусу ФОП є визначальною для вирішення питання про віднесення позивача до платників єдиного внеску.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Велика Палата Верховного Суду також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в ОСОБА_1 статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

У даній справі суд, приймаючи рішення про задоволення позову, дійшов висновку про незаконність спірної вимоги, оскільки норми чинного законодавства не дозволяють контролюючому органу здійснювати нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на підставі інформаційної системи контролюючого органу, а не на підставі звітності позивача, оскільки останній такої не подавав, та без проведення документальної перевірки. Натомість саме під час проведення такої перевірки контролюючий орган може встановити, чи було отримано платником дохід від здійснення господарської діяльності та визначити базу нарахування єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, з 17.11.1997 р. до 2000 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. У 2000 році подав заяву про припинення підприємницької діяльності та, відповідно, таку діяльність не здійснював.

Отже, починаючи з 2000 року у відповідача був відсутній обов`язок сплачувати за себе єдиний соціальний внесок.

Натомість відповідач всупереч нормам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" продовжив нарахування єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач зазначає, що позивач, який у спірний період мав статус фізичної особи-підприємця, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок. Проте відповідачем не надано суду доказів наявності у позивача статусу суб`єкта підприємницької діяльності в період, охоплений оскаржуваною вимогою. У свою чергу, доходу від підприємницької діяльності у позивача за спірний період не було і таку діяльність він не здійснював. Доказів цього відповідачем не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, перевіривши оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає дане рішення необгрунтованим та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області 908,00 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.31).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43995469) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 25.02.2021 р. № Ф-3655-54 на суму 37788,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь ОСОБА_1 908,00 грн в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах