Ухвала суду № 102158481, 22.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/13933/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на звернення, відновлення пенсійних виплат та виплати заборгованості;

зобов`язати відповідача відновити ОСОБА_1 пенсійні виплати та виплатити заборгованість за період з серпня 2019 року по жовтень 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є внутрішньо переміщеною особою та має право на отримання пенсії за віком; з 2015 року, з огляду на бойові дії у м. Донецьку ОСОБА_1 був вимушений переселитися у м. Миргород Полтавської області, де взятий на облік в управлінні праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області як внутрішньо переміщена особа, а ГУПФ України в Полтавській області йому продовжена виплата пенсії. Однак, пенсійним органом з серпня 2019 року припинено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з посиланням на виїзд позивача на постійне проживання до Республіки Білорусь, що, за твердженням позивача, є безпідставним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано відзив на позов, у якому викладені заперечення проти позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. За твердженням відповідача, пенсійним органом у липні 2019 року отримано запит управління з праці, зайнятості і соціального захисту Солігорського районного виконавчого комітету Мінської області (Республіка Білорусь) про надання пенсійної справи ОСОБА_1 з огляду на його переїзд на постійне місце проживання. На цій підставі пенсійним органом складено довідку-атестат від 11.07.2019 №36, знято позивача з обліку в ГУПФ України в Полтавській області та надіслано управлінню з праці, зайнятості і соціального захисту Солігорського районного виконавчого комітету Мінської області (Республіка Білорусь) повідомлення про неможливість надання пенсійної справи ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного, відповідач зазначив, що виплату ОСОБА_1 пенсії з серпня 2019 року припинено з огляду на його переїзд на постійне місце проживання до Республіки Білорусь.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 26.11.2021 суд витребував від Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянином України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19.09.2001 Київським районним відділом ДМУ УМВС України в Донецькій області) у період з 01 січня 2019 року до дати формування витягу з Бази даних осіб.

10.12.2021 судом одержано відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (лист від 07.12.2021 №91-47532/0/15-21-Вих), зі змісту якої слідує, що позивач упродовж 2019-2021 років регулярно виїздив до Республіки Білорусь /а.с. 59/.

Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що виїзд до Республіки Білорусь ним здійснено виключно один раз влітку 2019 року тривалістю один місяць для відвідування рідних.

Окрім того, за повідомленням відповідача, після надсилання управлінню з праці, зайнятості і соціального захисту Солігорського районного виконавчого комітету Мінської області (Республіка Білорусь) документів про виплату пенсії позивачу у липні 2019 року будь яких інших відомостей від компетентних органів Республіки Білорусь не надходило.

Наведене вище у своїй сукупності ставить під обґрунтований сумнів правомірність доводів позивача про його постійне проживання на території України та необхідність отримання пенсійних виплат саме в Україні.

До того ж, за повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 28.10.2021 виїхав з території України через пункт пропуску Нові Яриловичі, що розташований на державному кордоні України з Республікою Білорусь.

Суд враховує, що у разі переїзду пенсіонера на проживання в країну Співдружності Незалежних Держав пенсія йому призначається і виплачується Стороною держави за новим місцем проживання відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніх угод. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення підписана 14.12.1995, ратифікована 22.11.1996, набула чинності з 11.02.1997.

Таким чином, у разі переїзду позивача на постійне місце проживання у Республіці Білорусь подальша виплата пенсії має здійснюватись компетентним органом цієї країни.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Крім того, в силу положень частини четвертої статті 77 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

При цьому, як визначено статтею 72 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 у справі №815/5632/16 зазначив, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Спір у цій справі стосується правомірності дій пенсійного органу щодо припинення виплати позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, пенсії за віком з серпня 2019 року з огляду на отримання інформації про його переїзд на постійне місце проживання до Республіки Білорусь.

За наведених вище обставин, у ході судового розгляду справи виникла необхідність у отриманні від компетентного органу Республіки Білорусь інформації про звернення громадянина України ОСОБА_1 з приводу отримання пенсійних виплат з огляду на зміну місця проживання та взяття його на облік компетентним органом Республіки Білорусь.

Статтею 85 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення про надання правової допомоги надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

10 листопада 1994 року Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, яка набула чинності для України 14 квітня 1995 року і застосовується у відносинах України, зокрема, з Республікою Білорусь.

У відповідності до статті 6 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, Договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.

Наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 №1092/5/54 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 за №573/15264) затверджена Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень (надалі - Інструкція №1092/5/54), якою визначено порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах (пункт 1.1 Інструкції №1092/5/54).

Ця Інструкція використовується у разі наявності міжнародного договору з питань надання правової допомоги в цивільних справах, чинного у відносинах між Україною та іноземною державою (пункт 1.2 Інструкції №1092/5/54).

Пунктом 2.1 Інструкції №1092/5/54 передбачено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

При цьому, у пункті 1.3 вказаної Інструкції визначено, що цивільна справа - справа, що розглядається судом за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, а також справа щодо цивільних, сімейних, трудових, господарських правовідносин, яка розглядається іншими компетентними органами.

Розділом VIII Інструкції №1092/5/54 врегульовані питання щодо особливостей виконання Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року.

Так, пунктом 8.1 вказаної вище Інструкції передбачено, що виконання положень Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року здійснюється згідно з відповідними положеннями цієї Інструкції з урахуванням викладеного в пунктах 8.2-8.4.

У відносинах з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Російською Федерацією та Республікою Молдова статті Конвенції 1993 року, змінені Протоколом до неї 1997 року, застосовуються у редакції цього Протоколу (абзац 2 пункту 8.2 Інструкції №1092/5/54).

За наведених вище обставин, Полтавський окружний адміністративний суд на підставі положень статті 6 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року вважає за необхідне звернутися до компетентного органу Республіки Білорусь із судовим дорученням про отримання доказів у справі №440/13933/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Оскільки розгляд цієї справи по суті є неможливим до отримання судом доказів шляхом направлення судового доручення, провадження у справі належить зупинити до надходження відповіді від суду або іншого компетентного органу Республіки Білорусь на судове доручення про надання правової допомоги.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 85, 86, 236, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, Полтавський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Звернутись до компетентного органу Республіки Білорусь із судовим дорученням про надання правової допомоги шляхом витребування від Управління з праці, зайнятості і соціального захисту Солігорського районного виконавчого комітету Мінської області (вул. Леніна, 15а, м. Солігорськ, Мінська область, 223710) речових (письмових) доказів звернення громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про переведення пенсійної справи та виплату пенсії у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання до Солігорського району Мінської області, розгляд цієї заяви і призначення ОСОБА_1 пенсії у Республіці Білорусь.

Надіслати сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Полтавській області відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) судове доручення про виконання окремих процесуальних дій.

Зупинити провадження у справі №440/13933/21 до надходження відповіді від суду або іншого компетентного органу Республіки Білорусь на судове доручення про надання правової допомоги.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

В іншій частині - ухвала окремо від рішення суду не оскаржується.

Суддя О.О. Кукоба